Постанова

від 05.10.2006 по справі 2-20/11677-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-20/11677-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 26 вересня 2006 року  

Справа № 2-20/11677-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Видашенко Т.С.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,  відкритого акціонерного товариства "Таврія-Авто";

відповідача: Полєнової Олени Володимирівни, довіреність № 02-6/1009 від 14.09.06,  Масандрівської селищної  Ради;

відповідача: Дубко Дмитра Юрійовича, довіреність б/н від 29.08.06,  товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд";

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд", Масандрівської селищної ради  на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Луцяк М.І.) від 21 серпня 2006 року у справі №2-20/11677-2006А

за позовом           відкритого акціонерного  товариства "Таврія-Авто" (вул. Училищна, 40, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до           Масандрівської  селищної  ради (вул. Стаханівська, 21, смт Масандра, 98650)

товариства з обмеженою відповідальністю "Південьгідроспецбуд" (вул. Соснова, 48-3а, місто Ялта, 98600)

про визнання недійсним договору оренди, звільнення земельної ділянки

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Таврія-Авто»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за адресою: смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а (далі –спірна земельна ділянка), укладеного між Масандрівською селищною радою (далі –Селищна Рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»(далі –Товариство) та зобов'язання Товариство звільнити спірну земельну ділянку, землекористувачем якої є Позивач.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006р. у справі №2-20/11677-2006 (далі - Постанова) позов задоволено частково.

В частині визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачами та зобов'язання товариство звільнити спірну земельну ділянку позов задоволено з мотивів існування в матеріалах справи судових рішень господарського суду автономної республіки у справах                 № 2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, в мотивувальних частинах яких господарським судом Автономної Республіки Крим зроблено висновок, що власником нерухомого майна (незавершене будівництво за адресою:                смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а на автостоянці «Кільцева») площею 249,1 кв. м. є Позивач. Крім того, рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що в спірному договорі відсутня дата його укладання, що перешкоджає обчисленню такої істотної умови договору, як строку його дії                (стаття 15 Закону України від 06.10.1998р. №161-XIV  «Про оренду землі»(далі –Закон про оренду землі)).

В частині визначення Позивача  землекористувачем земельної ділянки площею 0,375 га. в позові відмовлено на підставі відсутності у Позивача правоустановлювальних документів на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням в частині визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачами, Селищна Рада та Товариство звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду автономної республіки Крим від 21.08.2006р. у справі № 2-20/11677-2006 скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права внаслідок неповного з'ясування всіх фактичних обставин справи, а отже є незаконним, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування поданих скарг відповідачі посилаються на відсутність у Позивача статусу землекористувача земельною ділянкою за адресою:                      смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а  на автостоянці «Кільцева», а також відсутність у Позивача нерухомого майна, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці.

Представник Позивача відзиви на апеляційні скарги в порядку статті 96 Господарського процесуального кодексу України не надав, у судове засіданні не з'явився, надіславши на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін в зв'язку з тим, що не мав достатнього часу для підготовки до участі у справі.

Приймаючи до уваги, що всі сторони спору були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, а також, зважаючи на те, що подані сторонами докази є достатніми для вирішення спору, апеляційний суд, порадившись на місці дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши усні пояснення представників відповідачів в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи в порядку ч.ч. 1-2 ст. 102 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Рішенням Селищної Ради від 17.09.2003р. №18 про надання в оренду земельної ділянки товариству для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою за адресою: смт Масандра, вул. ЮБШ 1а (Південнобережне шосе, 1а) затверджено проект відводу Товариству вищезазначеної земельної ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу із автостоянкою (далі –Рішення №18).

Рішенням Селищної Ради від 23.12.2004р. № 27 про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства для будівництва жилого комплексу з автостоянкою та про переукладення договору оренди земельної ділянки змінено цільове призначення позначеної земельної ділянки, затверджено проект землеустрою по відведенню Товариству земельної ділянки для будівництва комплексу, загальною площею 0, 9315 га у                        смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а та вирішено припинити дію договору оренди від 24.11.2003р. (далі –Рішення №27).

          У 2006 році Позивач звернувся до Господарського суду АРК з позовом про визнання нечинними Рішення №18 та Рішення №27, які порушують права Позивача, як землекористувача, що відповідно до ст. ст. 116, 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (далі –ЗК України) є підставою для звернення за захистом прав.

          В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що він є власником нерухомого майна (незавершене будівництво у смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а  на автостоянці «Кільцева»), розташованого на земельній ділянці у 0,375 га., що увійшла до складу землі, наданої оскаржуваним рішенням іншій особі (Товариству).

          Відповідно до п. 1 с т. 152 Закону України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

          Отже, виходячи зі змісту позовних вимог, предметом доказування у даній справі є наявність у Позивача статусу землекористувача земельною ділянкою за адресою:смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а  та, відповідно, факту порушення оскаржуваними рішеннями Селищної ради його, як законного землекористувача, прав на користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

          Як вбачається з матеріалів справи, Позивач обґрунтовує наявність у нього статусу землекористувача спірною ділянкою обставинами, встановленими Постановою Господарського суду АРК від 16.02.2006р. в адміністративній справі №2-20/3445.1-2006А та Рішенням Господарського суду АРК від 16.02.2006р. у господарській справі №2-20/5492.1-2006, які на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачами у встановленому законом порядку не оскаржені.

Дослідивши вищезазначені судові рішення Господарського суду АРК у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, апеляційний суд з'ясував, що на підставі рішення виконкому Ялтинської міської ради від 10.02.1997р. №81 та протоколу Ялтинського міськвиконкому від 28.05.1990р. Кримське обласне орендне підприємство автосервісу і торгівлі «Кримавтосервіс»(далі –орендне підприємство «Кримавтосервіс») отримало земельну ділянку за адресою смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а  будівництва автостоянки та отримало дозвіл на виконання проектно-пошукових робіт для подальшого будівництва відповідно до розпорядження виконкому Кримської обласної ради від 25.07.1978р. №466-р та рішення Ялтинського міськвиконкому від 22.06.1990р. №310 (7).

З текстів зазначених судових рішень Господарського суду АРК вбачається, що за рахунок орендного підприємства «Кримавтосервіс»у смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а  побудовано нежитлові приміщення.

На підставі наказу Українського республіканського виробничого об'єднання по ремонту та технічному обслуговуванню автомототранспортих засобів і торгівлі «Укравтомотосервіс»від 30.10.1991р. №228 орендне підприємство «Кримавтосервіс»реорганізовано в Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс».

В подальшому, на підставі установчого договору від 01.07.1993р. №АТ-20 Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс»виступило одним із засновників акціонерного товариства відкритого типу «Таврія-Авто»(далі –АТВТ «Таврія-Авто»).

В якості внеску до статутного фонду АТВТ «Таврія-Авто»Кримське регіональне орендне підприємство «Автосервіс»передало власне майно вартістю 47551 тис. крб. (50% статутного фонду).

Відповідно до свідоцтва про власність № П-403, наданого Фондом державного майна України 02.12.1994р.,акціонерне товариство «Таврія-Авто»є правонаступником прав і обов'язків Кримського регіонального орендного підприємства «Автосервіс».

Як вбачається з текстів судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006, майно, передане Кримським регіональним орендним підприємством «Автосервіс»до статутного фонду АТВТ «Таврія-Авто»в подальшому передане до статутного фонду Дочірнього виробничо –торгівельного підприємства Ялтинська станція СТО АТ «Таврія-Авто».

З текстів судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006 також вбачається, Ялтинська станція  СТО АТ «Таврія-Авто»припинена у 2004 році, а належне СТО АТ «Таврія-Авто»майно, в тому числі незавершене будівництво у смт. Масандра по  Південнобережному шосе, 1а за передавальним актом від 15.09.2004р. передане  відкритому акціонерному товариству «Таврія-Авто».

На підставі вищенаведеного Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач має право вимагати надання у користування землі у  смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а .

Колегія суддів вважає вищезазначений висновок господарського суду Автономної Республіки Крим помилковим з огляду на наступне.

Як уже зазначалось, особами, що мають право вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, є власник земельної ділянки або землекористувач (ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується відповідними державними актами.

З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що єдиним належним та допустимим доказом наявності у Позивача статусу землекористувача спірною ділянкою може бути виключно державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий у формі, затвердженій Кабінетом Міністрів України.

          Водночас, господарський суд Автономної Республіки Крим в оскаржуваній Постанові, зазначає, і це підтверджується матеріалами справи, що жодного з документів, як-то державний акт на право власності чи користування земельною ділянкою, договір оренди, які стосуються саме Позивача, суду не подавалось, отже, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості визнати Позивача особою, яка має право користування земельною ділянкою.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України Позивачем у встановленому законом порядку не доведено наявність у нього статусу землекористувача спірною ділянкою, а також порушення оскаржуваними рішеннями Селищної Ради його прав як землекористувача.

          Судова колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання Позивача на те, що він як правонаступник Ялтинської станції СТО АТ «Таврія-Авто»є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, на підставі наведеного нижче.

          Як уже зазначалось, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що дійсно, рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971р. №81, Ялтинській станції технічного обслуговування земельних ділянок відведено земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка площею 0,5 га за адресою: вул. Кільцева (на цей час -Південнобережне шосе).

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971р. №81 також зобов'язано Ялтинську станцію технічного обслуговування земельних ділянок оформити в Управлінні головного архітектора м. Ялта відвід земельних ділянок та отримати архітектурно-планувальні завдання на благоустрій території, а також зареєструвати відводи земельних ділянок в Бюро технічної інвентаризації м. Ялта.

          Проте, з матеріалів справи вбачається, що Ялтинська станція технічного обслуговування земельних ділянок вимогу рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10.02.1971р. № 81 відносно оформлення відводу земельних ділянок, отримання архітектурно-планувальні завдання на благоустрій території, а також реєстрації відводів земельних ділянок в Бюро технічної інвентаризації м. Ялта не виконала.

          Під час судового розгляду у суді першої інстанції Позивачем також не надано колегії судів жодного документу на підтвердження того факту, що вищезазначені дії були здійснені до моменту припинення Ялтинського СТО АТ «Таврія-Авто»та підписання 15.09.2004р. передавального акту.

          Таким чином, апеляційний суд дослідивши наявні у справі документи встановив, що Ялтинська СТО АТ «Таврія-Авто», (правонаступником якої є Позивач), немала статусу землекористувача спірною ділянкою.

Судова колегія також вважає недоведеним факт існування на спірній земельній ділянці (смт Масандра, Південнобережне шосе, 1а смт на автостоянці "Кільцева"  будь-яких будівель, адже, відповідно до судових рішень судових рішень у справах №2-20/3445.1-2006А та №2-20/5492.1-2006 об'єкти незавершеного будівництва знаходились на спірній території станом на 12.03.2003р.

Проте, під час судового розгляду Позивачем не доведено, що вищезазначені об'єкти незавершеного будівництва або нерухомі об'єкти знаходились на спірній території на момент розгляду Господарським судом АРК даної справи.

Водночас, Селищною Радою під час звернення до апеляційного суду зі скаргою, надано довідку Бюро технічної інвентаризації м. Ялта, відповідно до якої на спірній ділянці станом на 01.11.2004р. відсутні будь-які будівлі та споруди, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва.

          За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у Позивача підстав для звернення до суду за захистом порушеного права землекористувача в порядку ст. ст. 116, 125 ЗК України є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

          Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України,  господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

          Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          У відповідності до ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищезазначених вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

          Переглядаючи справу в апеляційному порядку судова колегія оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність спірної угоди вимогам ст. 203 ЦК України.

          При цьому, колегія суддів вважає, що не відповідає вимогам чинного законодавства висновок Господарського суду першої інстанції про недійсність спірного договору оренди внаслідок відсутності  в ньому дати підписання.

          Так, відповідно до ч. 2 ст. 892 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

          Відповідно до ст. 15 Закону про оренду землі строк дії договору оренди є однією із істотних умов договору оренди землі.

Згідно зі ст. 18 зазначеного закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

          Севастопольським апеляційним господарським судом під час  перегляду справи встановлено, що спірний договір оренди пройшов процедуру державної реєстрації, про що 30.05.2005р. в Державному реєстрі земель зроблено запис під номером 040502100012, отже, саме з 30.05.2005р. починається обчислення строку його дії .

          З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування господарським судом  ст. ст. 123, 152 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 14, 18 Закону про оренду землі та ст. ст. 33, 34, 83 ГПК України, що призвело до прийняття помилкового рішення.

                    Таким чином, апеляційні скарги відповідачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1.Апеляційні скарги Масандрівської селищної ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006р. у справі №2-20/11677-2006 в частині визнання недійсним договору оренди від січня 2005 року земельної ділянки за адресою:смт Масандра, Південобережне шосе, 1а,  та в частині зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»звільнити земельну ділянку площею 0,375 га за адресою: смт Масандра, Південобережне шосе, 1а -  скасувати

          3.Постановити нове рішення, згідно якого у задоволені позовних вимог Відкритому акціонерному товариству  «Таврія-Авто»відмовити.

          4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто»          (місто Сімферополь, вул. Училищна, 40 код ЕДРПОУ 20687803)  на користь Масандрівської селищної ради  42,50 грн. витрат держмита.

                    5.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Таврія-Авто»(місто Сімферополь, вул. Училищна, 40 код ЕДРПОУ 20687803)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південьгідроспецбуд»(місто Ялта, вул. Соснова, 48-3а, код ЕДРПОУ 32078256) 42,50 грн. витрат держмита.

Головуючий суддя                                                  Т.С. Видашенко

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                Г.К. Прокопанич