Рішення

від 07.04.2008 по справі 2965-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2965-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2008Справа №2-7/2965-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Демідова, 13, ідентифікаційний код 35127976)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» (95038, м. Сімферополь, вулиця Донська, будинок 41, квартира 48,  ідентифікаційний код 35110344)

Про стягнення 111431,00 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Єкимова З. З., предст., дов. №09 від 07.04.2008 р.

Від відповідача  - Богданова В. О., предст., дов. №05 від 01.04.2004 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград», в якому просить стягнути з відповідача 111431,00 грн. та звернути стягнення шляхом продажу будь-якій особі – покупцеві у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8536400000:01:016:0047, (суперфіцій) площею 8,88 га в районі пляжу парку Перемоги (Гагарінський район м. Севастополя) для будівництва та наступної експлуатації комплексу об'єктів рекреаційного призначення з елементами благоустрою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем графіку повернення отриманої за договором від 15.12.2007 р. фінансової допомоги, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сума допомоги у розмірі 100000,00 грн., 1431 грн. пені та штраф у сумі 10000,00 грн. Крім того, оскільки виконання зобов'язання було забезпечено іпотекою, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою (суперфіцій).

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» суму заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., пеню у сумі 1431,00 грн. та штраф у розмірі 10 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8536400000:01:016:0047, (суперфіцій) площею 8,88 га в районі пляжу парку Перемоги (Гагарінський район м. Севастополя) для будівництва та наступної експлуатації комплексу об'єктів рекреаційного призначення з елементами благоустрою, шляхом застосування процедури продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, проти позову не заперечував, через що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

15.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» (Позичальник) був укладений договір фінансової допомоги, п. 1.1 якого передбачено, що Позикодавець надає, а Позичальник отримує у користування цільову фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. для виконання проектних і підготовчих робіт комплексу об'єктів рекреаційного призначення у районі пляжу парку Перемоги в місті Севастополі.

П. 1.2 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути отриману фінансову допомогу на протязі двох місяців з моменту отримання згідно графіку повернення коштів (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Фінансова допомога надається на безвідсотковій основі (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору фінансова допомога надається не пізніше п'яти банківських днів з дня укладення цього договору шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника.

Фінансова допомога повинна бути повернена Позикодавцю на протязі двох місяців з дня отримання (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору зобов'язання Позичальника з повернення фінансової допомоги, що отримана за цим договором, забезпечується заставою згідно Закону України «Про іпотеку».

Так, 15.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» (Заставодавець) був укладений договір застави прав на нерухоме майно, згідно з п. 1.1 якого з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за договором про фінансову допомогу, укладеного сторонами 15.12.2007 р., на суму 100 000,00 грн., Заставодавець передає Заставодержателя в заставу майнові права на використання земельної ділянки (кадастровий номер 8536400000:01:016:0047), загальною площею 8,880 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, в районі пляжу у парку Перемоги, під забудову комплексу об'єктів та споруд рекреаційного призначення з елементами благоустрою (суперфіційне право).

Відповідно до п. 1.2 цього Договору предмет застави належить Заставодавцю на підставі Постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2007 р. (справа №2-7/14230-2007А) про затвердження договору суперфіція, укладеного 06.11.2007 р. між ТОВ «Гіпроград» і Севастопольською міською державною адміністрацією, що був зареєстрований в Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 16.11.2007 р. за №040765900191.

Згідно з п. 1.3 Договору після укладання цього Договору Заставодавець зобов'язується передати Заставодержателю копію вищезазначеної постанови Господарського суду АР Крим від 26.10.2007 р. (справа №2-7/14230-2007А) про затвердження договору суперфіція.

Розмір забезпечення складає повну суму зобов'язань по цьому договору, включаючи суму фінансової допомоги, штрафних санкцій, а також інших виплат, що належать Заставодержателю по цьому договору, витрат, що були здійснені Заставодержателем на пред'явлення вимог і звернення стягнення на предмет застави (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору за домовленістю сторін вартість майнових прав на використання земельної ділянки становить 120 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були належним чином виконані умови договору про надання фінансової допомоги, що не заперечується відповідачем по суті. Проте, в обумовлені графіком строки фінансова допомога повернута не була, у зв'язку з чим позивач листом №02 від 04.01.2008 р. повідомив відповідача про необхідність терміново погасити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, а також здійснити страхування предмета застави.

Проте, вказані вимоги позивача були залишені відповідачем поза увагою, у зв'язку з чим.суд вважає за необхідне повідомити наступне.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що умовами укладених між сторонами договорів не був передбачений його обов'язок щодо здійснення відповідного страхування, оскільки вказаний обов'язок випливає безпосередньо з норми Закону. У той же час, частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідач не представив суду доказів повернення фінансової допомоги у розмірі 100 000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору від 15.12.2007 р., через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» заборгованості у сумі 100 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1431,00 грн. та 10 000,00 грн. штрафу.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.3 Договору фінансової допомоги від 15.12.2007 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення фінансової допомоги Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійно обліково ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.4 Договору крім пені, що визначена в п. 4.3 Договору, Позичальник при простроченні виплачує Позикодавцю штраф в розмірі 10% від загально суми надано фінансової допомоги.

Судом встановлено, що сума штрафу у розмірі 10 000,00 грн. та пені у сумі 1431,00 грн. обчислена позивачем правомірно, через що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» щодо стягнення вказаних коштів з відповідача також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У відповідності до п. 3.4 договору застави звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у судовому порядку. Як вже було вказано раніше, сторони оцінили предмет іпотеки при укладанні договору фінансової допомоги у сумі 120 000,00 грн. Клопотань про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також заперечень проти вартості предмету іпотеки, визначеної договором фінансової допомоги, не надходило.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право сервітуту.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» (95038, м. Сімферополь, вулиця Донська, будинок 41, квартира 48,  ідентифікаційний код 35110344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Демідова, 13, ідентифікаційний код 35127976) суму заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., пеню у сумі 1431,00 грн. та штраф у розмірі 10 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8536400000:01:016:0047, (суперфіцій) площею 8,88 га в районі пляжу парку Перемоги (Гагарінський район м. Севастополя) для будівництва та наступної експлуатації комплексу об'єктів рекреаційного призначення з елементами благоустрою, шляхом застосування процедури продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі, визначеному пунктом 1.5 договору застави прав на нерухоме майно (іпотеки) від 15.12.2007 р., що складає 120 000,00 грн.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпроград» (95038, м. Сімферополь, вулиця Донська, будинок 41, квартира 48,  ідентифікаційний код 35110344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Демідова, 13, ідентифікаційний код 35127976) 1114,31 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.