Постанова

від 16.04.2008 по справі 02/396а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/396а

                                       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

ПОСТАНОВА             

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          "16" квітня 2008 р.                                                                           Справа №  02/396а

м. Черкаси, 12 год. 26 хв.

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді  Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача:  Слуцька Н.Ю. –за довіреністю, відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»

про стягнення 12 205 грн. 24 коп.,      

       ВСТАНОВИВ:

Заявлено  вимогу  про стягнення із відповідача 12 205 грн. 24 коп., в тому числі  11 380 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами у відповідача в 2006 році 2 робочих місця та 825 грн. 24 коп. пені за порушення строку сплати  зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

     Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

     Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою. вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,     однак відповідач не подав суду відзив на позов, свого представника у судове засідання не направив,  не  надіслав суду заяву про розгляд справи за участі його представника. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа,  представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником,  чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони,  а не обов'язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.    

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі  -  Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.  

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,   встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова  чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на  підприємстві  за кожне робоче місце,  призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.  

В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.     

Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого Законом нормативу, він зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські  санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.     

   Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 40 осіб.  Чотири відсотки від цієї цифри складає 1,6.  Враховуючи припис  частини 2 статті 19 Закону щодо округлення робочих місць до цілого значення та  застосовуючи  правила математичного округлення цифр, суд приходить до висновку, що для відповідача норматив на 2006 рік складав 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, що відповідає цифрі, вказаній у звіті відповідача.  Також у звіті  відповідачем вказано, що в 2006 році на підприємстві інваліди не працювали.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається та не заперечено відповідачем, що він не виконав встановлений Законом норматив у 2006 році, не створив два робочих місця для працевлаштування інвалідів, що відповідно до статті 20 Закону є підставою для сплати відповідачем до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарських  санкцій.    

Доводи відповідача у листі від 27.08.2007 року на адресу позивача суд вважає  такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідач пояснює позивачу про неможливість працевлаштування інвалідів та про те,  що вони не направлялися йому на роботу.

Однак,  в частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

     Згідно статті 18 Закону  підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  2)  надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів,  3)  звітувати Фонду соціального  захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.     

Таким чином, аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати про те,  що обов'язок підприємства, встановлений Законом, полягає у тому, щоб підприємство виділило, створило робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом  нормативу (який підприємство повинно самостійно розраховувати) та надало  державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів. Ні Закон, ні позивач не  зобов'язують підприємство  підбирати та шукати  інвалідів.        

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.   

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-господарські санкції  можуть бути встановлені виключно законами.

В частині 1 статті 239 ГК України вказані види  адміністративно-господарських санкцій та зазначено, що до суб'єктів господарювання можуть  застосовуватися також інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.      

Відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” про забезпечення працевлаштування інвалідів та вжиття ним у 2006 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону. В листі від 28.02.2008 року № 152 на адресу позивача Катеринопільський районний центр зайнятості повідомив про те, що в 2006 році СТОВ “Промінь” звіти форми № 3-ПН про вакансії для працевлаштування інвалідів не подавало. Тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги у позові про стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону.   

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 5 690 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за два незайнятих інвалідами робочих місця в сумі 11 380 грн.                  

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з  відповідача пені  за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій підлягає до  задоволення у заявленій позивачем сумі 825 грн. 24 коп. за період з 16.04.2007 року по 16.01.2008 року.  

З огляду на викладене,  позов підлягає до  задоволення у заявленій  сумі 11 380  грн.   адміністративно-господарських  санкцій та 825 грн. 24 коп. пені.    

На підставі статті 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню 122 грн. 05 коп. судового збору до Державного бюджету.     

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

1.          Позов задовольнити  повністю.

     2. Стягнути із  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»(20516, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Вербівець,  ідентифікаційний код 03792160):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50)  адміністративно-господарські санкції в сумі  11 380 грн.,  825 грн. 24 коп. пені;

      б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  –122 грн. 05 коп.  судового збору.   

   Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

 Суддя                                                                                                  А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі

      21.04.2008 року.