Рішення

від 03.04.2008 по справі 8/22-444

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/22-444

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2008 р.Справа № 8/22-444

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік», вул. Куренівська, 2 Б, офіс 20, м. Київ

до відповідача: Спільного малого підприємства Фірма «Домекс», вул. Коновальця, 18/22, м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості в сумі 4 271 грн. 58 коп., в т.ч. 64, 28 грн. –3% річних та 369, 78 грн. –інфляційні донарахування

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік», вул. Куренівська, 2 Б, офіс 20, м. Київ (надалі позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного Спільного малого підприємства Фірма «Домекс», вул. Коновальця, 18/22, м. Тернопіль (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 271 грн. 58 коп., в т.ч. 64, 28 грн. –3% річних та 369, 78 грн. –інфляційні донарахування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Спільним малим підприємством Фірмою «Домекс», вул. Коновальця, 18/22, м. Тернопіль не належним чином виконувалися умови договору № 57/М/07 від 08.06.2007 р., внаслідок чого виникла заборгованості в сумі 3837.52 грн., на яку позивачем нараховані три проценти річних в сумі 64,28 грн. та 369,78 грн. інфляційних нарахувань. В підтвердження викладеного додає договір № 57/М/07 від 08.06.2007 р., рахунок –фактуру № СФ-0000184 від 27.06.2007 р., вантажно –митні декларації та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач по справі явки уповноваженого представника не забезпечив, проте витребовувані ухвалою суду документи представив та звернувся до суду з письмовою заявою  від 15.02.2008р. про розгляд справи без участі представника позивача за наявними  у ній документами.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 375907, із зазначенням дати вручення 11.02.2008 р., повідомлення про вручення поштового відправлення № 1553250, із зазначенням дати вручення 28.02.2008 р.

Таким чином, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, справа розглядається без участі представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

08.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік», яке виступає як «Виконавець»та Спільним малим підприємством Фірма «Домекс», яка виступає як «Замовник»був укладений договір, предметом якого (п. 1 Договору) є здійснення «Виконавцем»від свого імені операції щодо митного оформлення вантажів «Замовника»на підставі свідоцтва про визнання підприємства декларантом № 10000/599БМ-02094 від 26.12.2003 р., виданого Державною митною службою України.

Пунктом 2 даного Договору сторони визначили, що «Виконавець»здійснює декларування та митне оформлення, надає консультаційні послуги, завіряє копії документів, необхідних для проведення митного оформлення, пред'являє для проведення митного огляду вантажі на митному терміналі, забезпечує оплату митних платежів за дорученням «Замовника», а також представляє інтереси «Замовника» в інших відділеннях Київської регіональної митниці.

«Замовник»зобов'язується пред'являти товари та інші предмети, що підлягають митному оформленню, надати повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вантажів, сплатити відповідні митні платежі на рахунок «Виконавця»або надати платіжне доручення на сплату митних платежів (п. 2 Договору).

Пунктом 3 даного Договору сторони визначили, що оплата послуг виконується за взаємної домовленості сторін, відповідно рахункам –фактурам на розрахунковий рахунок «Виконавця» протягом трьох банківських днів з моменту отримання вантажної митної декларації.

Згідно п. 4 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно чинного законодавства. У разі неможливості виконання виконавцем робіт по договору він повинен сповістити про це замовника з зазначенням причини, з якої даний договір не може бути виконано.

Строк дії Договору –до 31.12.2008 р. (п. 7 Договору).

У відповідності п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік»надано послуги Спільному малому підприємству Фірма «Домекс»у вигляді митного оформлення вантажів, про що свідчать відмітки на вантажно митних деклараціях та у відповідності п. 3 Договору останньому виставлений до сплати рахунок –фактура № СФ-0000184 від 27.06.2007 р. на суму 3837,52 грн.(належним чином засвідчені копії документів знаходяться у матеріалах справи).

Доказом того, що зобов'язання за договором № 57/М/07 від 08.06.2007р. з боку позивача  виконано належним чином та прийняте відповідачем  свідчить долучений позивачем до матеріалів справи гарантійний лист від 03.07.2007 р., надісланий Спільним малим підприємством Фірмою «Домекс»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік», згідно якого Спільне мале підприємство Фірма «Домекс» гарантує оплату за надані послуги за договором № 57/М/07 на суму 3837,52 грн. до 31.12.2007 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідача з оплати наданих йому послуг не виконані, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства і заборгованість останнього за надані йому послуги за договором № 57/М/07 від 08.06.2007 р. станом на день розгляду справи  в суді становить 3837,52 грн.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік»щодо стягнення з Спільного малого підприємства Фірма «Домекс»3837,52 грн. основного боргу за надані послуги за договором № 57/М/07 від 08.06.2007 р. правомірними, обґрунтованими та  такими, що підлягають до задоволення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даних положень, позивачем за неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання за договором № 57/М/07 від 08.06.2007 р. останньому нараховано суму інфляції –369,78 грн. за період з липня 2007 року по грудень 2007 року та 3% річних в сумі 64,28 грн. за період з 01.07.2007 р. по 20.12.2007 р. на наявну в нього заборгованість за договором.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б засвідчували належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 57/М/07 від 08.06.2007 р., господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 4271,58 грн. правомірними, обґрунтованими та  такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Спільного малого підприємства Фірма «Домекс», вул. Коновальця, 18/22, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 21157585), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТФ Логістік», вул. Куренівська, 2 Б, офіс 20, м. Київ (ідентифікаційний номер 32664773), р/р 26004053102087 в КРУ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 321842:

-          3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 52 коп. основного боргу;

-          369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 78 коп. інфляційних нарахувань;

-          64 (шістдесят чотири) грн. 28 коп. 3 % річних;

-          102 (сто дві) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –08 квітня 2008 р.), через місцевий господарський суд.

                    Суддя