Рішення

від 04.04.2008 по справі 34/26-08-533

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/26-08-533

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2008 р.Справа  № 34/26-08-533

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ФАРМАЦІЯ"  

до відповідача  Приватного підприємства "НЕЛИС"     

про виселення та стягнення на суму 62571,85грн.  

                                                                                                                        Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники:

від позивача: Кучер О.В., діючий на підставі довіреності №164 від 10.01.08р.;  

від відповідача: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство "ФАРМАЦІЯ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненням до неї, в якому просить виселити з частини нежитлового приміщення загальною площею 500м2, розташованого за адресою: м. Одеса, 6-км Овідіопольської дороги Приватне підприємство „Нелис” та стягнути з відповідача на користь позивача 35000грн. заборгованості з орендної плати, 20000грн. суми неустойки за несвоєчасне повернення майна, 1236,58грн. за комунальні послуги, 6335,27грн. штрафних санкцій, з яких 2338,5грн. пені, 3% річних у розмірі 491,77грн. та індекс інфляції у розмірі 3505грн.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.08р., а також по місцю реєстрації директора відповідача згідно інформації адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області станом на 22.01.08р., але згідно повідомлень пошти ухвали суду повернуто.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8\1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р.” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.06.2006р. між відкритим акціонерним товариством „ФАРМАЦІЯ” (орендодавець) та приватним підприємством "НЕЛИС" (орендар) укладено договір оренди №31, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у користування за плату на певний строк частину приміщення загальною площею 500м2, що розташоване за адресою: м.Одеса, 6-км Овідіопольської дороги.

Пунктом 7.2 даного договору строк дії договору встановлено на три календарні місяці.

Згідно п.7.3 цього договору він може бути пролонгований сторонами на той же строк та на тих же самих умовах за згодою орендодавця за письмового клопотання орендаря.

Відповідно до п.6.1 названого договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві плату за користування приміщенням (орендну плату) на умовах і в порядку, встановлених цим договором. Орендна плата встановлюється у грошовій формі.

Пунктом 6.2 договору встановлено розмір орендної плати за користування приміщенням протягом одного місяця, який склав 5000грн., у т.ч. ПДВ –20%.

Відповідно до п.6.4 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем авансом щомісячно до 3-го числа поточного місяця шляхом зарахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок орендодавця у безготівковому порядку платіжним дорученням або у готівковому порядку шляхом зарахування до каси орендодавця.

Згідно п.6.6 названого договору орендар зобов'язався протягом всього строку користування об'єктом оренди самостійно і вчасно: вносити оплату за комунальні послуги, а також абонентську плату за телефонні послуги, за винятком часу, протягом якого орендар не міг здійснювати користування приміщенням через обставини, за які він не відповідає; здійснювати оплату фактично використаної електроенергії відповідно до показань лічильника, а також оплату фактично отриманих похвилинних телефонних послуг відповідно до рахунків, виставлених постачальником послуг зв'язку; вищевказані суми не зараховуються до вартості орендної плати і сплачуються додатково.

Пунктом 8.1 зазначеного договору оренди сторони встановили, що сторона, яка порушила зобов'язання за цим договором, відшкодовує іншій стороні, яка постраждала внаслідок такого порушення, всі заподіяні збитки у повному обсязі та звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання лише у тому випадку, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Відповідно до п.8.2 цього договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщення у встановлений строк, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Згідно п.8.4 названого договору у випадку затримання внесення орендної плати, або невиконання підпункту 6.6 цього договору орендар сплачує орендодавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання умов договору, 30.06.2006р. за актом прийому-передачі частини нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, 6-км Овідіопольської дороги, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування частину нежилого приміщення загальною площею 500м2.

Згідно п. 2.5 договору після закінчення строку оренди або при припиненні (розірванні) його орендар повертає орендодавцю приміщення шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення

У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом семи місяців, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих№юв-847 від 20.11.2007р.) про стягнення заборгованості по орендній платі на загальну суму 37910,56грн., вимогою повернути майно за актом прийому-передачі та повідомив останнього про відмову від договору оренди від 30.06.2006р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про виселення Приватного підприємства "НЕЛИС" з частини нежитлового приміщення загальною площею 500м2, розташованого за адресою: м. Одеса, 6-км Овідіопольської дороги, стягнення з останнього 35000грн. заборгованості з орендної плати за період з травня 2007р. по листопад 2007р., 20000грн. суми неустойки за несвоєчасне повернення майна, 1236,58грн. за комунальні послуги, 6335,27грн. штрафних санкцій, з яких 2338,5грн. пені, 3% річних у розмірі 491,77грн. та індекс інфляції у розмірі 3505грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Конституцією України та статтею 319 Цивільного кодексу України гарантується право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.  

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3  ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. (зі змінами та доповненнями) платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Посилання позивача на норми ч.4 ст.284 Господарського кодексу, ст.782 Цивільного кодексу України та на ту обставину, що відповідач у встановлений термін не повернув майно та не сплатив заборгованість по орендній платі, у зв'язку з чим Відкрите акціонерне товариство "ФАРМАЦІЯ" 20.11.2007р. відмовилось від договору оренди №31 від 30.06.2006р. не заслуговують на увагу суду, оскільки п.7.2 цього договору чітко встановлено строк його дії - три календарні місяці. При цьому, пунктом 7.3 цього договору визначено, що він може бути пролонгований сторонами на той же строк та на тих же самих умовах за згодою орендодавця за письмового клопотання орендаря.

Поряд з цим, згідно п.2.6 договору оренди №31 від 30.06.2006р. орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час користування приміщенням до моменту його передачі орендодавцю за актом приймання-передачі, незалежно від строку дії цього договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ФАРМАЦІЯ" в частині виселення Приватного підприємства "НЕЛИС" з частини нежитлового приміщення загальною площею 500м2, розташованого за адресою: м.Одеса, 6-км Овідіопольської дороги, стягнення з відповідача на користь позивача 35000грн. заборгованості з орендної плати за період з травня 2007р. по листопад 2007р., 20000грн. суми неустойки за несвоєчасне повернення майна, 6335,27грн. штрафних санкцій, з яких 2338,5грн. пені, 3% річних у розмірі 491,77грн. та індекс інфляції у розмірі 3505грн. правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999р. (із змінами та доп.) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до названого закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.315 Переліку типових документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. N41 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах.

Таким чином, не заслуговують на увагу надані позивачем платіжні доручення та рахунки по комунальним послугам в обґрунтування наявності у відповідача заборгованості по комунальним послугам на суму 1236,58грн, оскільки в порушення вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено, що здійснення оплати на користь ТОВ „Союз” та ВАТ «Одесаобленерго»Южний РЕМ відбулося саме в рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги, спожиті Приватним підприємством "НЕЛИС".

Крім того, в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, ВАТ „ФАРМАЦІЯ” не надано первинні документи (договори, рахунки), на підставі яких здійснено розрахунки з ТОВ „Союз” та ВАТ «Одесаобленерго»Южний РЕМ.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства "НЕЛИС" комунальних послуг на суму 1236,58грн. не доведені обставинами, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комунальним послугам на суму 1236,58грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 698,35грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 115,67грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Виселити Приватне підприємство "НЕЛИС" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Першотравнева, 6-б; код 33923796) з частини нежитлового приміщення загальною площею 500м2, розташованого за адресою: м.Одеса, 6-км Овідіопольської дороги.

3. Стягнути з Приватного підприємства "НЕЛИС" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Першотравнева, 6-б; код 33923796) на користь Відкритого акціонерного товариства "ФАРМАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 22447055; 65026, м.Одеса, вул.Жуковського, 20; п/р 26005312546 в АБ «Південний»м.Одеси, МФО 328209) заборгованість з орендної плати у розмірі 35000(тридцять п'ять тисяч)грн., неустойку за несвоєчасне повернення майна у розмірі 20000(двадцять тисяч)грн., штрафні санкції на загальну суму 6335(шість тисяч триста тридцять п'ять)грн.27коп.

4. Стягнути з Приватного підприємства "НЕЛИС" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Першотравнева, 6-б; код 33923796) на користь Відкритого акціонерного товариства "ФАРМАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 22447055; 65026, м.Одеса, вул.Жуковського, 20; п/р 26005312546 в АБ «Південний»м.Одеси, МФО 328209) витрати по сплаті державного мита у сумі 698(шістсот дев'яносто вісім)грн.35коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 115грн.(сто п'ятнадцять)грн.67коп.

5.  Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду, підписане 08.04.2008р.,  набирає чинності

в порядку ст.85 ГПК України.

                                        Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Фаєр Ю.Г.