Постанова

від 15.04.2008 по справі 9/161/49/27 (1/74)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/161/49/27 (1/74)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.04.2008                                                                                           № 9/161/49/27 (1/74)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Мохнєй М.М

 від відповідача -Мошкіна Н.Л.- представник за дов.б/н від 02.01.2008р.

 від третіх осіб  1) не з?явився;

                         2) Воронецька Н.А.- представник за дов. №4307 від   06.12.2006р.

                          3) не з?вився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Санта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.01.2008

 у справі № 9/161/49/27 (1/74)  

 за позовом                               Приватне підприємство "Санта"

 до                                                   Акціонерне товариство закритого типу "Ритм"

 третя особа відповідача           Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх"

          Чернігівська обласна дирекція ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

          Державна виконавча служба в Чернігівському районі

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 155695,56 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Приватне підприємство “Санта” (далі – позивач) 27.03.2006 звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Ритм” (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 148641грн.06коп. за поставлену велику рогату худобу (далі- ВРХ), згідно договору № 05/09/05 від 05.09.2005р., 5797грн. витрат від інфляції на 1257грн. 50 коп. річних, а всього 155695грн. 56 коп.

         Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.04.2006 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 148641 грн. 06 коп. боргу, 1556 грн. 96 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №1/74 від 14.06.2006р. рішення господарського суду Чернігівської області  від 10.04.2006 у справі №1/74 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 20.07.2006р. по справі № 1/74 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 та рішення господарського суду Чернігівської області від 10.04.2006 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.01.2008 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що  матеріалами справи не підтверджується виникнення права власності на ВРХ у позивача, що була ним передана на переробку відповідачу, а тому у ПП “Санта ”були відсутні підстави розпорядження ВРХ та права на одержання коштів за цю ВРХ.

Позивач, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 18.01.2008 по справі № 9/161/49/27(1/74) скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення норм матеріального та процесуального права звільнив боржника від оплати за спірним договором. Письмові пояснення фізичних осіб, отриманих Управлінням ДСБЕЗ УМВС не відносяться до суті справи та не є доказами в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України. Апелянт також зазначав, що необґрунтованим є застосування ст.35 ГПК України з  посиланням на ухвалу від 13.01.2006 Деснянського районного суду міста Чернігова щодо несанкціонованого вивозу арештованого майна СТОВ “Успіх”, позивач і відповідач не мають відношення до невиконання СТОВ “Успіх” грошових зобов'язань перед ВАТ “Райфайзен банк Аваль”. Ухвалою від 13.01.2006 не встановлювались належним чином обставини, що мають значення для справи, оскільки відбувались в рамках виконавчого провадження між іншими юридичними особами, та за кредитним договором, до якого позивач і відповідач відношення не мають.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ЗАТ “Ритм” заперечував проти доводів апелянта, просив залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 18.01.2008 №9/161/49/27(1/74) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору ВАТ “Райфайзен банк Аваль” також заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 18.01.2008 №9/161/49/27(1/74) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чернігівською обласною дирекцією ВАТ „Райффайзнен Банк Аваль” було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з знаходженням в провадженні господарського суду Чернігівської області справи №2/70 за позовом СТОВ „Успіх” до АТЗТ „Ритм” за участю ПП „Санта” і ВАТ „Райффайзнен Банк Аваль” про визнання права власності на ВРХ та стягнення вартості цієї ж ВРХ, яка була незаконно вивезена  приватним підприємством „Санта” із ферми на території СТОВ „Успіх”.

Відповідач подав доводи, в яких підтримав заявлене клопотання ВАТ „Райффайзнен Банк Аваль” про зупинення провадження по справі. Відповідач вказував на те, що предметом розгляду справи №2/70 є визнання права власності на 67 голів ВРХ за договором поставки № 05/09/05 від 05.09.2005. Вирішити питання про стягнення з відповідача вартості поставленої ВРХ неможливо без встановлення на останню права власності позивача. ПП „Санта” не набуло права власності на поставлену відповідачеві АТЗТ „Ритм” ВРХ в кількості 67 голів, оскільки не сплатило попереднім власникам – фізичним особам належні їм грошові кошти за ВРХ.

В письмових поясненнях, поданих позивачем, він заперечував проти зупиненням провадження у справі № 6/161/49/27(1/74), і посилався на те, що справа № 2/70 не стосується розгляду даної справи і не може вплинути на її розгляд; провадження по справі № 2/70 вже зупинено до розгляду даної справи. Тобто, задоволення клопотання призведе до двох зупинених господарських справ з посиланням одна на одну, чим порушить право на захист позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не має підстав для задоволення даного клопотання в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і до вирішення вищенаведеної іншої справи господарським судом Чернігівської області.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Ст. 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

Тоді як відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне зупиняти розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 ГПК України, а таке зупинення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено неможливаості розгляду даної справи до розгляду іншої справи №2/70.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, та правильно зазначено судом першої інстанції, 05.09.2005 між позивачем та відповідачем було укладено  договір поставки № 05/09/05, згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у власність товар, а останній зобов'язаний його оплатити на умовах договору (п.1.договору). В договорі, а саме в п.п. 2.1,3.1, 5.1 - 5.3. визначено, що найменуванням товару є ВРХ, одиниця виміру: згідно товаро- транспортних накладних; строк поставки ВРХ партіями в строки, що погоджені сторонами; оплата за договором здійснюється по факту поставки продукції; за згодою сторін можлива передоплата; оплата за договором здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом направлення грошових коштів на розрахунковий рахунок, а також готівкою у касу продавця; зміна порядку розрахунків оформлюється додатковими угодами до договору.

Згідно накладної № 87 від 07.12.2005 позивачем передано відповідачу ВРХ на загальну суму 148641 грн. 06 коп. Факт приймання худоби підтверджено підписом посадової особи відповідача та податковими накладними від 07.12.2005.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму у відповідності ст.655 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом

У відповідності до п.1 ст.2 Закону України “Про власність” (втратив чинність) від 07.02.1991 № 697- ХІІ право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Вказаний закон діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.  Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Згідно положень ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Актами опису й арешту майна (аркуші справи 31-34, том 1) від 29.05.2003 та 22.06.2005 (було ще до укладання договору купівлі-продажу) описано і накладено арешт на таке майно: за актом від 29.05.2003 -  молодняк ВРХ в кількості 97 голів, корови в кількості 105 голів загальною вагою 37065кг.; за актом від 22.06.2005 - молодняк ВРХ в кількості 35 голів.

Постановою відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції від 07.12.2005 накладено арешт на грошові кошти в межах 276 720 грн., які будуть отримані від реалізації вище зазначеної ВРХ і молодняка ВРХ, які були здані ПП „Санта” на переробку (забій) до АТЗТ „Ритм” 06.12.2005 та 07.12.2005.

Листом Державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області № 02-07/335 від 07.12.2005 повідомлено АТЗТ „Ритм”, що у зв'язку з тим, що ВРХ, належна ТОВ „Успіх”, перебуває під арештом, зобов'язано АТЗТ „Ритм” не проводити розрахунки за худобу до розгляду справи в суді і винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          Скасувавши попередні рішення (постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.06 та рішення господарського суду Чернігівської області) по даній справі, Вищій господарський суд України у постанові № 1/74 від 20.07.2006 вказав, що суду при новому розгляді слід надати правову оцінку тому факту, що позивач підтверджує належність йому проданої рогатої худоби закупівельними актами та довідкою Петрушинської сільської ради. Однак визнаючи право власності за позивачем на велику рогату худобу, суди не дослідили закупівельні акти, не надали їм оцінки, що є порушенням принципів всебічності, повноти та об'єктивності розгляду обставин справи, закріплених у ст. 43 ГПК України .

Як свідчать копії наданих зазначеними позивачем здавачами товару Томаш В.О., Приходьмо Н.В., Олійник М.Д., Пугач Н.Р., Йовенко О.М., Донець Т.Г., Резмер Л.А. письмових пояснень Управлінню державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС в Чернігівській області, ці особи не одержували ветеринарних довідок, не мають в господарстві ВРХ та не підписували закупівельні акти, складені позивачем. У письмовому поясненні уповноваженої особи позивача Артеменко М.В., наданому Управлінню державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Чернігівські області зазначено, що в окремих закупівельних актах він власноручно вчиняв підпис за осіб, які зазначались в цих актах.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи не підтверджується виникнення права власності позивача на ВРХ, що була ним передана відповідачу, а тому були відсутні правові підстави розпорядження ВРХ. Оскільки, як вбачалося з закупівельних актів від 06.12.2005, на які посилався позивач в обґрунтування свого права на ВРХ, зокрема, на актах на 27 одиниць товару не співпадають дані щодо прізвища, ім'я та по - батькові здавачів з даними щодо цього в ветеринарних довідках.

В цій частині не беруться судом апеляційної інстанції пояснення позивача (аркуш справи 102, том2) про те, що даними довідками не ідентифікувалася вага ВРХ та подальше відчуження ВРХ, як безпідставні.

          Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 20.07.2006 вказав, що при розгляді справи по стягненню заборгованості з АТЗТ „Ритм” господарськими судами не з'ясовувалися факти вивозу арештованого майна, накладення арешту, винесення окремої ухвали по справі № 02-998/20006, яка була направлена прокурору Чернігівського району Чернігівської області, а отже твердження апеляційного суду про припущення щодо несанкціонованого вивозу, є передчасним.

Так, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ухвалою від 13.01.2006 Деснянського району міста Чернігова за поданням державного виконавця ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області про звернення стягнення на грошові кошти боржника було  встановлено несанкціонований вивіз арештованого майна ВРХ з території СТОВ „Успіх” за допомогою позивача по цій справі - ПП „Санта”.

Також у вказаній ухвалі для забезпечення виконавчого напису  приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнка О.С. від 06.03.2003 на користь Черігівської обласної дирекції  ВАТ „Райффайзнен Банк Аваль” накладено арешт на грошові кошти в сумі 148 641 грн. 06 коп., які належать АТЗТ „Ритм”.

До того ж, 13.01.2006 Деснянським районним судом м. Чернігова винесено  окрему ухвалу, в мотивувальній частині якої було встановлено, що матеріалами зведеного виконаного провадження № 29/8, а саме копією заяви засновника СТОВ „Успіх” Пустовойта А.Г. від 08.12.2005, листом Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 26.12.2005 підтверджується, що 06.12.2005 арештоване майно - 158 голів ВРХ було вивезено без дозволу державного виконавця з території підприємства – боржника за допомогою ПП „Санта”. З копії накладної від 07.12.2005 № 87 та Листа АТЗТ „Ритм” від 08.12.2005 убачається, що наступного дня ПП „Санта” передало АТЗТ „Ритм” на переробку 67 голів ВРХ на загальну суму 148641,06 грн. Зазначене може свідчити про вчинення невстановленими особами кримінального злочину, пов'язаного з розтратою або відчуженням арештованого майна, що потребує здійсненню ретельної перевірки та вирішення питання про доцільність порушення кримінальної справи. Даною ухвалою Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив: довести окрему ухвалу до прокуратури Чернігівського району Чернігівської області; зобов'язати прокурора Чернігівського району Чернігівської області вжити відповідні заходи, про що повідомити суд протягом місяця з дня отримання окремої ухвали.

Як вбачається з постанови ВДСБЕЗ ЧРВ УМВС України в Чернігівській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.07.2006 (аркуш справи 101 том 2), 07.12.2005 ПП „Санта” поставило на АТЗТ „Ритм” м. Чернігів ВРХ в кількості 67 голів на загальну суму 148641,06 грн., що підтверджується накладною № 87, від 07.12.2005 (аркуш справи 17, том 1), худоба одразу була допущена до забою. ПП „Санта” виконувало умови договору № 05/09/05 від 05.09.2005, укладеного з АТЗТ „Ритм” на поставку великої рогатої худоби. При передачі ВРХ власників паїв с. Петрушин до ПП „Санта” була укладена усна домовленість, що гроші директор ПП „Санта” віддасть після перерахунку коштів від АТЗТ „Ритм”.

Крім того, в вищенаведеній постанові вказано, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2006 було накладено арешт на кошти АТЗТ „Ритм” у сумі 148641,06 грн. до закінчення проведення відповідної перевірки прокурором Чернігівського району та з'ясування всіх обставин вивезення арештованого майна Державною виконавчою службою у Чернігівському районі.

Як вбачається з ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 14.11.2006 (аркуш справи 86, том 3), СТОВ „Успіх” є боржником банку „Аваль”. На забезпечення кредитного договору 29.04.2002 була передана у заставу ВРХ та транспортні засоби. Оскільки банку борг за кредитним договором не був повернутий, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко О.С. видав виконавчий напис. За поданням державного виконавця суд ухвалою від 13.01.2006 в забезпечення виконання виконавчого напису наклав арешт на грошові кошти в сумі 148 641,06 грн., які знаходяться на поточному рахунку АТЗТ „Ритм” в банку „Демарк”, оскільки було встановлено, що боржник СТОВ „Успіх” ВРХ, що перебувала у заставі, без дозволу державного виконавця передав ПП „Санта”, яке здало АТЗТ „Ритм” худобу, на переробку. Саме на ці кошти від переробки худоби і був накладений арешт. Крім того, як вже наголошувалось судом постановлена окрема ухвала, в якій поставлене питання про проведення перевірки та вирішення питання про доцільність порушення кримінальної справи щодо вивезення без дозволу державного виконавця з території СТОВ „Успіх” за допомогою ПП „Санта” 158 голів ВРХ. Ухвалою суду від 05.07.2006 було відмовлено АТЗТ „Ритм” у задоволенні заяви про зняття арешту з коштів за переробку худоби.

Крім того, Апеляційний суд Чернігівської області в даній ухвалі встановив, що (як вбачається з акту КРУ Чернігівської області) частина майна, що знаходиться у СТОВ „Успіх”, належить співвласникам майна колишнього КСП „Зоря”. Відсутні будь які докази того, що саме худоба, яка була вивезена ПП „Санта” з СТОВ „Успіх” на переробку до АТЗТ „Ритм”, належить співвласникам колишнього КСП „Зоря”, що ця худоба була співвласникам передана в установленому порядку і вони мали право нею розпоряджатись на свій розсуд. Договір застави майна, що був укладений між СТОВ „Успіх” та банком „Аваль” не визнаний незаконним та відсутній вирок суду щодо шахрайства з фінансовими ресурсами під час укладання договорів кредиту та застави з АППБ „Аваль”.

Даною ухвалою ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.09.2006 в частині скасування заходу забезпечення виконавчого напису та скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2006 про накладання арешту на грошові кошти в сумі 148 641,06 грн., які знаходяться на р/р 2600301762487 в „Укрексімбанку”, р/р 26009300000001 банку „Демарк” АТЗТ „Ритм” скасовано; відмовлено АТЗТ „Ритм” в задоволенні заяви про скасування заходу забезпечення виконавчого напису. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Згідно п. 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          Рішення суду, яким встановлено несанкціонований вивіз ВРХ з території СТОВ “Успіх” без дозволу державного виконавця, який здійснив арешт та опис для стягнення як заставного майна на виконання виконавчого напису нотаріуса на користь ВАТ “Райффайзнен Банк Аваль”, на гроші відповідача у сумі 148 641,06грн. накладено арешт у якості забезпечення виконання згаданого вище виконавчого напису нотаріуса, має преюдиціальне значення. Преюдиціально встановлені факти звільняються від доказування тому, що їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Отже, матеріали справи не містять доказів, в розумінні ст.33 ГПК України, на підтвердження права власності позивача на ВРХ, оскільки укладена угода між позивачем та відповідачем не породжує правових наслідків, тому господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, про те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, і доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів рішення суду.

Підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України відсутні. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Санта” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.01.2008 у справі № 9/161/49/27(1/74) залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/161/49/27(1/74) повернути до господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.04.08 (відправлено)