Рішення

від 10.04.2008 по справі 5/27-662

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/27-662

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2008 р.Справа № 5/27-662

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт", с.Великі Млинівці, Кременецький району, Тернопільської області

до   Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с.Зарубинці, Збаразького району, Тернопільської області, 47343     

за участю представники від:

Позивача: Боцкалюк В.І. –директор

Відповідача: не з'явився

Суть справи :

       Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт" звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" 18098,00грн. із них: 17258,00грн. боргу та 840,00грн. пені.

    Одночасно в даній позовній заяві позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на майно і кошти відповідача.

       Відповідач  відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду знаходиться в матеріалах справи).

               Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.           

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

-          09 березня 2006 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт" (Продавець) та державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" (Покупець) був укладений договір №26 ,  далі - договір, предметом якого є купівля-продаж зерна (далі - товар), загальною кількістю 70 тон (жито), і згідно з умовами п.п. 3.3. сторони передбачили, що кількість кожної партії, термін поставки і вартість погоджуються сторонами додатково у специфікаціях, які будуть невід'ємною частиною договору.

-          Згідно п. 4.2. договору оплата за поставлену партію товару здійснюється на підставі виставлених рахунків шляхом 100% передоплати.

-          Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору на підставі специфікації №1 від 17.10.2006р. без попередньої оплати та на підставі усної домовленості передав відповідачу по накладних №114 від 19.10.2006р., №115 від 17.10.2006р., №111 від 18.10.2006р., №112 від 18.10.2006р. через представника останнього, згідно виданої йому довіреності серії ЯМЦ №219092 від 17.10.2006р. жито в кількості 75,43 т на загальну суму 45258грн.00коп.

        Оскільки сторони не обумовили строк оплати отриманого товару, поставленого без попередньої оплати, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

     Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, 525 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається.

         Як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, здійснивши розрахунок за отриманий товар в сумі 28000,00грн, і незважаючи на вимогу позивача (лист від 10.05.2007р. та від 14.02.2008р. №16) оплатити вартість отриманого товару (жита), заборгованість за такий товар на день пред'явлення позову становить 17258грн.00коп.

        Позивач надав суду гарантійний лист відповідача від 14.03.2008р. №103, в якому останній  суму заборгованості 17258,00грн. визнає повністю та гарантує здійснити оплату даного боргу траншами: 17.03.2008р. –5000,00грн., 25.03.2008р. –5000,00грн., 31.03.2008р. –7258,00грн.

        В судовому засіданні позивач стверджує, що на день розгляду справи відповідач своїх зобов'язань, в т.ч. і наданих у вищезазначеному гарантійному листі, щодо повної оплати отриманого товару так і не виконав, а тому просить суд суму боргу –17258грн.00коп. стягнути з відповідача.

       Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату отриманого від позивача по вищезазначених накладних товару не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість  в сумі 17258грн.00коп.

        При таких обставинах позов в частині стягнення 17258грн.00коп. боргу підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

    Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 840,00грн., то приймаючи до уваги, що згідно п. 5.3. укладеного між сторонами договору №26 від 09.03.2006р. пеня стягується з Покупця за порушення терміну оплати поставленої партії товару,  а умовами даного договору (п.4.2 ) встановлена сторонами 100% передоплата, і поскільки, як встановлено вище, відповідач не здійснював передоплати за отриманий товар і в умовах договору не встановлено кінцевий строк оплати отриманого відповідачем товару, а вимога про оплату отриманого за даним договором товару направлена відповідачу лише 14.02.2008р., то відповідно   позивачем безпідставно нарахована пеня до 14.02.2008р., а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

          Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та кошти відповідача, в порядку ст.66, 67 ГПК України, викладеного в тексті позовної заяви, то суд, приймаючи до уваги, що позивачем не зазначено, чому саме невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, також не надано доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому дане клопотання позивача задоволенню не підлягає.

                    Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.      

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                    

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с.Зарубинці, Збаразького району, Тернопільської області, код 00375065,  на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт", с.Великі Млинівці, Кременецький району, Тернопільської області, код 31275897 –17258грн.00коп. боргу, 172грн.58коп. витрат по сплаті державного мита, 112грн.52коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          В решті позову –відмовити.

 На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „____”

---

2008р.  через місцевий господарський суд.

 

Суддя