Постанова

від 22.06.2006 по справі 18/189пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/189пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.2006  року                                                            Справа № 18/189пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Медуниці О.Є.

суддів                                                  Баннової Т.М.

                                                            Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання                     Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:          Джеджея Л.А., представник

          за дов. від 03.05.06 б/н;

від відповідача:                              Герасимов О.В., начальник юридичного

           відділу  за дов. від 03.04.06 №79;                              

розглянувши

апеляційну скаргу                            Відкритого акціонерного товариства

                                                             „Краснолуцький   завод   будівельних

                                                             матеріалів  № 6”,  м.  Красний  Луч

                                                             Луганської  області

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                  11.05.2006

по справі          №18/189пд (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом                                        Акціонерного  товариства  закритого  типу

                                                             “Антрацитівське шляхове ремонтно  –

 будівельне управління”,

 м. Антрацит Луганської області

до                                                   Відкритого акціонерного товариства

                                                             “Краснолуцький  завод    будівельних

                                                            матеріалів  № 6 ”,  м.  Красний  Луч

                                                       Луганської  області

про                                                  розірвання договору

та спонукання передати майно

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2006 року Акціонерне товариство закритого типу “Антрацитівське шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Антрацит Луганської області (позивач у справі), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою №11/04-01 від 11.04.06 про:

-розірвання договору №4 від 04.10.05, укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6”, м. Красний Луч Луганської області (відповідачем у даній справі), предметом якого є оренда автомобілю ГАЗ-4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР;

-зобов'язання відповідача передати у п'ятиденний термін власнику –позивачу у даній справі автомобіль ГАЗ-4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР, та автомобіль ГАЗ-3307, державний номер 047-52 АР, який позивачем був переданий відповідачу на схов після аварії, у первинному стані;

-стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Заявою від 24.04.06 №24/04-01 (а.с. 12) позивач частково змінив предмет позову та за остаточними вимогами просив суд першої інстанції:

-не розірвати договір №4 від 04.10.04, укладений між сторонами у даній справі,  а визнати його недійсним;

-зобов'язати відповідача у п'ятиденний строк  передати позивачу автомобіль ГАЗ –4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР, а також автомобіль ГАЗ-3307, державний номер 047-25 АР, у первинному стані, а у випадку неможливості такого повернення –відшкодувати вартість отриманого за цінами, які діяли на момент відшкодування;

-стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Рішенням  господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд позов задоволений частково; відповідача зобов'язано протягом п'яти днів, з дня набрання цим рішенням законної сили, передати  позивачеві  майно -  автомобіль ГАЗ –4301 (вахтовка) , державний номер 125-31 АР та автомобіль ГАЗ –3307 (після аварії), державний номер 047-52 АР, в решті позову провадження у справі припинене. Крім того, зазначеним рішенням: з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.; з позивача на користь Державного бюджету України стягнуто державне мито у сумі 102 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю предмету спору у частині вимог позивача про визнання недійсним укладеного між сторонами договору, а також наявністю у відповідача відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України обов'язку щодо повернення набутого без достатньої правової підстави майна.    

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №171 від 25.05.06, в якій просить згадане рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції прав, наданих сторонам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення у справі.    

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача до апеляційної інстанції не надав.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.06  для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Краснолуцький завод будівельних матеріалів № 6”, №171 від 25.05.06 на рішення господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Медуниця О.Є., суддя - Баннова Т.М.,  суддя - Семендяєва І.В.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача –без задоволення, з огляду на наступне.

Між сторонами у даній справі був підписаний договір № 4 від 04.10.04, за умовами п. 1 якого позивач –“Орендодавець” передає відповідачу –“Орендарю” в тимчасове оплатне використання автомобіль ГАЗ-4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР, цей автомобіль належить “Орендодавцю” на підставі права колективної власності.

Передача зазначеного автомобілю від позивача відповідачу підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 01.11.04 б/н (а.с. 8), який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п/п. 2.2 договору № 4 від 04.10.04 орендна плата за цим договором на місяць складає суму, яка визначена калькуляцією, в тому числі ПДВ.

Як зазначає позивач у заяві від 24/04-01 від 24.04.06 та вбачається з матеріалів справи, в тому числі з калькуляції собівартості 1 години роботи ГАЗ-4301 (вахтовка), затвердженої головою правління позивача Артамоновим В.Н 04.10.04, розмір орендної плати в останній не визначений.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Як вбачається з п/п. 2.2  договору № 4 від 04.10.04 цей договір є оплатним, а тому однією з істотних умов цього договору є ціна, а в даному випадку –орендна плата за користування автомобілем ГАЗ-4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР.  

Із згаданої та наданої до справи калькуляції до договору оренди № 4 від 04.10.04, яка складена з рахунку орендної плати за годину роботи автотранспорту  неможливо визначити реальну ціну договору без визначення кількості робочих годин або табеля використання автотранспорту.

Як свідчать матеріали даної справи, відповідачем орендна плата позивачу не сплачувалась з дати підписання договору оренди №4 від 04.10.04.

Недійсною може бути визнана лише  укладена  угода,  тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153  Цивільного  кодексу України).  Якщо  у  процесі вирішення спору буде встановлено,  що угоду між сторонами фактично не  було  укладено,  господарському  суду  на  підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України слід припинити провадження у справі (аналогічна думка міститься у п. 17 роз'яснень президії  Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними” зі змінами та доповненнями).

За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що договір №4 від 04.10.04 є неукладеним, оскільки при його підписанні сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, і зокрема, згоди щодо розміру орендної плати, та на цій підставі обгрунтовано припинив провадження у даній справі у частині вимог про визнання договору недійсним відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача у п'ятиденний строк  передати позивачу автомобіль ГАЗ–4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР,  а також автомобіль ГАЗ-3307, державний номер 047-25 АР, у первинному стані, то судом першої інстанції ці вимоги також обгрунтовано задоволені, виходячи з наступного.

Одержання відповідачем від позивача автомобілів: ГАЗ–4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР та ГАЗ-3307, державний номер 047-25 АР, підтверджується актами приймання-передачі основних засобів, відповідно від 01.11.04 б/н (акт передачі основних засобів в орендне користування, а.с. 8) та від 28.10.04 б/н (акт передачі основних засобів на схов), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

21.06.05 позивач звернувся до відповідача з претензією №21/06-01, у якій висловив вимогу передати власнику у п'ятиденний термін майно, одержане відповідачем за договором оренди, а саме: автомобіль ГАЗ-4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР (а.с. 10,11).

Відповідач відповіді на згадану претензію не надав, майно позивачу не повернув.

За таких обставин, суд першої інстанції позов, в частині вимог про спонукання відповідача повернути позивачу одержане за договором оренди майно, задовольнив правомірно.

Крім того, 28.10.04 позивач за актом приймання–передачі передав відповідачу на схов автомобіль ГАЗ-3307 (після аварії), державний номер 047-52 АР.

Частиною першою статті 937 Цивільного кодексу України передбачено, що договір зберігання між юридичними особами (п/п. 1 п. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України) укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як вбачається з матеріалів даної справи згаданий акт  від 28.10.04 б/н приймання–передачі на схов відповідачу автомобілю ГАЗ-3307 (після аварії), державний номер 047-52 АР, підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств, тобто, у даному випадку, письмова форма договору зберігання є дотриманою.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Позивач за згаданою вище претензією від 21.06.05 №21/06-01 також вимагав у   відповідача передати йому у п'ятиденний термін майно, одержане відповідачем за актом приймання-передачі основних засобів від 28.10.04, а саме: автомобіль ГАЗ-3307, державний номер 047-52 АР, який був переданий відповідачу на схов (зберігання).

Відповідач відповіді на згадану претензію не надав, зазначене майно позивачу не повернув.

Наявність спірного майна у відповідача ним не спростовується, підтверджується актом державного виконавця від 12.04.06 (а.с. 18) та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні 22.06.06.

Представником позивача представлено апеляційній інстанції у судовому засіданні 22.06.06 оригінали свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів –автомобілів: ГАЗ–4301 (вахтовка), державний номер 125-31 АР та ГАЗ-3307, державний номер 047-25 АР (належні копії цих свідоцтв залучені до матеріалів даної справи за клопотанням від 22.06.06 №22/06-01), що також підтверджує його право власності на спірне майно.

Тому, як вважає судова колегія суду апеляційної інстанції, господарський суд Луганської області обгрунтовано спонукав відповідача повернути позивачу зі схову автомобіль.

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом Луганської області по даній справі прийнято рішення від 11.05.06, яке згідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

          За таких обставин, рішення господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд на підставі п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача №171 від 25.05.06 –без задоволення.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги -  відповідача –Відкрите акціонерне товариство “Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6”, м. Красний Луч Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6”, м. Красний Луч Луганської області, №171 від 25.05.06 на рішення господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі №18/189пд залишити без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги -  відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6”, м. Красний Луч Луганської області.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  О.Є.Медуниця

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                      І.В.Семендяєва

Помічник судді                                                              С.О. Шинкарюк

Надруковано 5 примірників:

1-до справи;

2-позивачу;

3-відповідачу (заявнику апеляційної скарги);

4-господарському суду Луганської області;

5-до наряду.