Рішення

від 23.05.2011 по справі 11/33/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/33/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 травня 2011 р.           Справа 11/33/2011/5003

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група

                     «Конкорд», м. Київ     

до                   товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агропродсервіс»,  

                      м. Липовець  

про                стягнення 5261,46 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача            -  не з'явився;

від  відповідача       -  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю   «Компанія «Агропродсервіс»на користь товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгівельна група «Конкорд»заборгованості в загальному розмірі 5261,46 грн., з яких: сума основного боргу - 4051, 80 грн., три проценти річних від простроченої суми  - 50,95 грн., інфляційні збитки - 85, 09 грн., пеня - 263, 26 грн., штраф у розмірі 20 % від загальної вартості товару - 810, 36 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору постачання № 17/06/03-2009 від 17.06.2009р.  позивач за накладними поставив відповідачу товар   на загальну суму 4051,80 грн., за який останній зобов'язався провести розрахунки відповідно до положень п. 2.2 договору.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не провів  розрахунків за поставлений товар. Вимоги про сплачу заборгованості залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 4051,80 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 23.03.2011р. та 14.03.2011р.   щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.  Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 20632733, № 2072699.

З метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 12.05.2010р. розгляд справи відкладено на 23.05.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами та не виконав своїх обов'язків,  не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.  

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

17 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»(позивач, за договором Постачальник) та  товариством з обмеженою відповідальністю  «Компанія «Агропродсервіс» ( відповідач, за договором Покупець) укладено договір постачання № 17/06/03-2009.

Відповідно до п. 1.1. договору   Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на  умовах, визначених  цим договором, прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна та вартість товару, що є предметом поставки за цим договором, строки та базис поставки, визначаються в накладних.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що Покупець здійснює оплату партії товару за ціною вказаною в накладних.

Розрахунки за цим договором проводяться в безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту отримання Покупцем товару. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.2.2. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що він набуває чинності  з моменту його підписання і діє протягом  одного календарного року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Якщо жодна з Сторін не заявила  про намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, цей договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 6.2. договору).

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № КН-0014673 від 29.09.2010р., № КН-0014676 від 29.09..2010р., № КН-0014677 від 29.09.2010р., № КН-0014678 від 29.09.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 4051,80 грн., який останній отримав,  про що свідчать підпис його представника  та відтиск печатки товариства на вказаних накладних.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар і станом на день звернення до суду  заборгованість за договором постачання № 17/06/03-2009 від 17.06.2009р. становить 4051,80 грн., що також підтверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 01.12.2010р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає та таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар  згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 4051,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 263,26 грн. пені, 85,09 грн.  збитків від  інфляції, 50,95 грн. –3% річних та 810,36 грн. штрафу.

 Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим договором, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  у відповідності до чинного законодавства.

За порушення умов цього договору винна Сторона сплачує штраф у розмірі 20%  від загальної вартості товару (п. 5.3. договору).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені, річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в нарахуванні пені та 3% річних в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період розмір пені становить 261,54 грн., а трьох відсотків річних 50,61 грн.. При цьому,  розмір заявлених збитків  від інфляції є обґрунтованим.

Штраф в розмірі 810,36 грн. визначений позивачем відповідно до положень договору, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.    

Під час розгляду справи судом також встановлено, що сторони  в порушення ст. 115 ГПК України ухилилися від дій покладених на них судом згідно ухвал від  23.03.2011р., від 14.04.2011р.  та від 12.05.2011р., зокрема не надали  визначених судом документів, не забезпечили явки уповноважених представників в  судові засіданні.

При цьому суд зауважує, що у відповідності до  положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони наділені рівними процесуальними правами. Дана норма також покладає на сторін обов'язок  добросовісно користуватися  належними їм процесуальними правами. Наведене свідчить про свідоме ігнорування сторонами вимог суду, що в свою чергу призвело  до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що зі сторін слід стягнути в дохід Державного бюджету по 300 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю   «Компанія «Агропродсервіс»(22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Леніна, 22, код  30087211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгівельна група «Конкорд»(Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 45, код 33648789) 4051 (чотири тисячі п'ятдесят одну) грн. 80 коп. -   боргу; 261 (двісті шістдесят одну) грн. 54 коп. –пені; 50 (п'ятдесят) грн. 61 коп. - 3% річних; 85 (вісімдесят п'ять) грн. 09 коп. –збитків від інфляції; 810 (вісімсот десять) грн. 36 коп. –штрафу; 101 (сто одну)  грн. 96 коп. -  витрат зі сплати державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю   «Компанія «Агропродсервіс»(22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Леніна, 22, ідентифікаційний номер 30087211) в дохід Державного бюджету України  300  (триста) грн. штрафу.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгівельна група «Конкорд»(Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 45, код 33648789) в дохід Державного бюджету України 300 (триста) грн. штрафу.

   5.          В позові в частині стягнення 1,72 грн. пені та 0,34 грн. трьох відсотків річних

           вімовити.

6.          Накази видати після набрання рішенням  законної сили.   

7.          Копію рішення направити сторонам.

                                                                          Повне рішення складено 24.05.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу      (Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 45)  

3 - відповідачу  (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Леніна, 22)