Рішення

від 24.05.2011 по справі 5026/698/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 24 травня 2011 року                                                  Справа № 12/5026/698/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з’явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Віктор-сервіс» до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про витребування із чужого незаконного володіння відповідача цукру-піску в кількості 2 тонни вартістю 16000 грн. та відшкодування понесених судових витрат - державного мита в розмірі 160 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що на підставі видаткової накладної № 2 від 04.03.2010 року, передав на зберігання відповідачу 10 тонн цукру-піску вартістю 80000 грн. На вимогу позивача відповідач повернула 8 тонн цукру-піску, 2 тонни вартістю 16000 грн. не повернула, письмову вимогу про це не виконала, отже - зазначене майно підлягає витребуванню за рішенням суду.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подала письмовий відзив на позов, із якого вбачається, що згідно з усною домовленістю, в березні 2010 року позивач залишив на відповідальне зберігання цукор-пісок в кількості 10 тонн. 2 тонни цукру станом на квітень 2011 року позивачу вона не повернула, оскільки частина цукру є платою за його зберігання, спір щодо розрахунків за зберігання цукру сторонами не вирішений.

Явку свого представника в засідання суду відповідач не забезпечила, хоч про місце, дату і час судового засідання була повідомлена належним чином за правилами, передбаченими пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), інформаційних листах Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, судом розглянуто справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Згідно з видатковою накладною № 2 від 04.03.2010 року, позивач відпустив, а відповідач одержав на зберігання цукор-пісок в кількості 10 тонн. В зазначеній видатковій накладній ціна товару, строки зберігання, порядок розрахунків та інші істотні умови договору, необхідні для його укладання, відсутні.

Письмова вимога позивача вих. № 13 від 18.02.2011 року про проведення розрахунку відповідачем, згідно з поясненнями представника позивача в засіданні суду, станом на дату розгляду справи не виконана.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань зберігання, загальні положення про зберігання визначені параграфом 1 глави 66, загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України.

Зокрема, частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом п. 8 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, зокрема, відсутня згода за всіма істотними умовами договору.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 936 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання; установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені обставини справи, вищенаведені положення законодавства суд вважає, що договір зберігання між сторонами є неукладеним і з зазначених позивачем правових підстав не породжує права позивача витребувати і обов’язку відповідача передати спірне майно.

Разом з тим, враховуючи попередній висновок про те, що спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань зберігання, положення статей 387, 712, 1212, 1213 ЦК України, на які позивач одночасно посилається як на правові підстави заявленого позову, до спірних правовідносин не застосовуються.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного позовні вимоги судом визнаються необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного науково-виробничого підприємства «Віктор-сервіс» до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя                                                                                         В.М. Грачов