Рішення

від 29.04.2009 по справі 2-202/2009

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа 2-202/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

Головуючого судді Міхеєвої В.Ю.,

При секретарі Мельниченко К.В.

За участю позивачки (відповідачки) ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2

відповідача (позивача) ОСОБА_3,

представників ОСОБА_4, ОСОБА_5

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, 3-я особа виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування про визначення часток у спільній сумісній власності та позову ОСОБА_3, який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, 3-я особа на боці позивача виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування про визнання приватизації квартири частково недійсною та внесення змін до розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 вперше звернулася до суду 11.12.2007 року з позовом про визначення часток у спільній сумісній власності. Після усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду, позивачка 18.02.2008 року подала уточнені позовні вимоги та просила визначити, що кожному співвласнику спільної сумісної власності - їй, відповідачу та їх неповнолітній дитині належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1.

В подальшому, 04.06.2008 року ОСОБА_3 подав позов до ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання приватизації квартири частково недійсною та внесення змін до розпорядження, в якому просить визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням органу приватизації ЖКГ КХВ КДГМК «Криворіжсталь» частково недійсним та внести зміни до розпорядження, виключивши ОСОБА_1 зі списку осіб, які приймали участь у приватизації.

Ухвалою від 07.10.2008 року обидва позови були об’єднані в одне провадження.

В обгрунтування своїх уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про приватизацію. Іншими співвласниками квартири є відповідач ОСОБА_3 та їх неповнолітня дочка ОСОБА_6Ю,

Після розірвання шлюбу з відповідачем 31.08.2006 року, дочка залишилася проживати з батьком. Вона неодноразово зверталася до відповідача в усній формі про визначення часток у спільній сумісній власності, але він постійно відмовляв їй у цьому, не зазначаючи підстави.

Позивач ОСОБА_3 в обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що перебував у шлюбі зі ОСОБА_1 з 29.10.1994 року. її дошлюбне прізвище ОСОБА_7. Після реєстрації шлюбу відповідачка була поставлена на реєстраційний облік за адресою АДРЕСА_2. Вони разом з відповідачкою та неповнолітньою дочкою 13.09.2000 року приватизували зазначену квартиру та отримали Свідоцтво про право власності на житло.

Йому стало відомо, що раніше відповідачка приймала участь у приватизації квартири № 34 в будинку № 42 А по вул. Косіора в м. Кривому Розі, де проживала до шлюбу. На той час вона носила дівоче прізвище ОСОБА_7.

При приватизації квартири по вул. Коксохимівській вона приховала факт участі у приватизації в 1994 році та незаконно взяла участь у приватизації повторно. Вважає, що цим самим вона порушила права його та неповнолітньої дочки, зменшивши їх частки у приватизації житла.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі усної заяви, кожен окремо, уточнені позовні вимоги підтримав, заперечуючи проти вимог, висунутих до неї ОСОБА_3

ОСОБА_1 пояснила, що до одруження проживала разом з матір’ю, бабусею та дідусем АДРЕСА_3. її дошлюбне прізвище ОСОБА_7. Про те, що вона також брала участь у приватизації цієї квартири, вона не знала, так як на той час була неповнолітня та всі питання вирішували дорослі. Вона не пам’ятає, щоб сама кудись ходила для оформлення документів на приватизацію квартири.

Квартиру по вул. Коксохимівській вони приватизували втрьох, але частки не були визначені. В зв’язку з тим, що колишній чоловік перешкоджає користуватися її власністю, створює умови, неможливі для нормального проживання в цій квартирі: відрізає світло, газ тощо, вона просить визначити, що кожному співвласнику спільної сумісної власності -їй, відповідачу та їх неповнолітній дитині належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1.

Проти висунутих до неї позовних вимог заперечувала.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 пояснив, що позивачка відповідно до норм цивільного та сімейного кодексів має право на визначення часток в спільній сумісній власності. Органу, який видавав Свідоцтво вже не існує, тому вирішити це питання можливо тільки в судовому порядку. Щодо висунутих вимог до позивачки, то вважає їх неправомірними та просить відмовити в їх задоволенні, так як позивач не надав суду доказів. Розпорядження, на підставі якого приймалося рішення, суду надано не було.

ОСОБА_3 та його представники адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордера юридичної консультації та ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, кожен окремо, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали, проти вимог ОСОБА_1 заперечували та просили відмовити у їх задоволенні.

ОСОБА_3 пояснив, що його колишня дружина незаконно приймала участь у приватизації квартири по вул. Коксохимівській, так як приховала факт участі у приватизації раніше, до шлюбу.

Представник позивача ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 її дочка. Вона веде незадовільний спосіб життя, через що її сім’я розпалася. Вона порушила положення законодавства про приватизацію в частині, що приймати участь у приватизації можливо тільки один раз.

Представник ОСОБА_4 3азначила, що ОСОБА_1 вже реалізувала своє право на безоплатну приватизацію житла та має свою частку квартири АДРЕСА_3, тому її необхідно виключити з числа осіб, які приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_1, визнавши цю приватизацію частково недійсною та внести зміни у розпорядження органу приватизації.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні обох позовів необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, і ці обставини не заперечувалися учасниками процесу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 29.10.1994 року, який розірвали 31.08.2006 року згідно рішення суду.

Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про одруження та не заперечувалося самою позивачкою.

Як вбачається з копії Свідоцтва № Дз 3363 від 11.11.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради на підставі розпорядження № Дз 1312 від 04.10.1994 року, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Свідоцтвом про право власності на житло (без номеру), виданим житлово-комунальним відділом коксохімічного виробництва КДГМК «Криворіжсталь» посвідчено, що 1/2 частка будинку за адресою АДРЕСА_5, дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням органу приватизації ЖКВ КХВ КДГМК «Криворіжсталь» від 13.09.2000 року № 32.

 ст. 65-1 Житлового Кодексу України (надалі - ЖК України) закріплює право на придбання громадянами жилих приміщень, які вони займають, у приватну власність. З положень цієї статті безперечно випливає, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду без обмежень можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з ними, придбати приміщення, які вони займають, у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

На підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року (надалі - Закон про приватизацію), громадяни України мають право приватизувати квартири державного житлового фонду, тобто отримати їх у власність. Передача квартир у власність оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок).

Законом про приватизацію встановлено два шляхи придбання у власність жилої площі наймачем: приватизація і викуп.

Житло державного житлового фонду може приватизуватися у період дії житлових чеків, або у будь-який час у разі його викупу за гроші.

Відповідно до Закону про приватизацію суб’єктами приватизації є всі громадяни України, які мають право отримати безоплатно квартиру (будинок), яку вони займають.

Відповідно до положень Цивільного та Сімейного Кодексів України, за неповнолітніх дітей, які не досягли 18-ти річного віку угоди від їх імені укладають батьки, опікуни чи піклувальники.

Пунктом 2 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку).

Як вбачається, з копії приватизаційної справи по квартирі за адресою АДРЕСА_4, із заявою про передачу у приватну спільну сумісну власність квартири звернулася ОСОБА_8 22.09.1994 року. До заяви додано довідку про склад сім’ї, в якій як особу, що зареєстрована за даною адресою, в тому числі, зазначено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. З розрахунків, площі квартири, що безоплатно приватизується, видно, що сума житлових чеків, яка підлягала сплаті мешканцям квартири складала 577850, 0 карбованців. На підставі розпорядження органу приватизації № Дз 1312 від 04.10.1994 року, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради було видано Свідоцтво № Дз 3363 від 11.11.1994 року про передачу у власність зазначеної квартири в тому числі і ОСОБА_7, яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка ОСОБА_6.

При цьому судом встановлено, що на момент приватизації зазначеної квартири ОСОБА_1 була неповнолітньою, а також, що мешканцям квартири як компенсацію розміру недостатньої площі, що приватизується, підлягали виплаті житлові чеки.

Як зазначала в судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_5, її дочка самостійно приймала участь у приватизації та отримувала житлові чеки як компенсацію. Проте, ОСОБА_10 заперечувала проти таких обставин та заявила, що вона на той час була неповнолітньою і не пам’ятає подробиць.

В той же час, порядок та правильність приватизації квартири АДРЕСА_3, не були предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 5 Закону про приватизацію кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Позивач ОСОБА_3 мотивує свої позовні вимоги саме тим, що ОСОБА_10 навмисно приховала факт своєї участі у приватизації квартири по вул. Косіора, та незаконно взяла повторну участь у приватизації.

Проте, суд, розглядаючи справу в межах заявлених сторонами вимог на підставі наданих доказів, вважає, що за наявності встановлених судом обставин, які не були предметом судового розгляду, не можна зробити однозначний висновок, який би не грунтувався на припущеннях.

Крім того, висуваючи позовні вимоги про визнання приватизації квартири АДРЕСА_6 з розпорядженням органу приватизації ЖКВ КХВ КДГМК «Криворіжсталь» частково недійсним, та про внесення зміни у зазначене розпорядження шляхом виключення ОСОБА_1 зі списку осіб, які приймали участь у приватизації, позивач ОСОБА_3 в той же час не надає суду оспорюваний документ.

Рішенням УП сесії ХХШ скликання Криворізької міської ради від 31.03.1999 року № 180/4 надано згоду на прийняття до комунальної власності міста об’єктів соціальної сфери КДГМК «Криворіжсталь» та встановлено, що житловий...фонд... підлягає облікуванню на балансі управління житлово-комунального господарства виконкому міськради. В Переліку об’єктів соціальної сфери КДГМК «Криворіжсталь», щодо яких надано згоду на прийняття до комунальної власності міста, в тому числі зазначено і будинок № 4 по вул. Коксохімічній.

Як вбачається з відповіді представника УЖКГ від 26.01.2009 року, згідно інформації відділу експлуатації житлового фонду приватизаційна справа по квартирі АДРЕСА_7 в архівах управління не знайдена.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 недоведеними та необгрунтованими відповідними доказами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Завданнями цивільного судочинства відповідно до ст. 1 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб...

Позивачка ОСОБА_1, звернувшись до суду із позовними вимогами про визначення часток в спільній сумісній власності, посилається на те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 та її мати перешкоджають їй користуватися своєю власністю, унеможливлюють її проживання в квартирі, так як відключають енерго- та газопостачання. Вона з 2006 року не може проживати в цій квартирі, хоча і має від неї ключі.

Проте, в той же час, позивачка не надала суду відповідних доказів, які б підтверджували зазначені обставини, питання про розподіл майна або про вселення вона не ставила, змінювати або уточнювати свої позовні вимоги не бажала.

За таких обставин суд вважає її позовні вимоги безпідставними та недоведеними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 65-1 ЖК України, 368, 370 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, 3-я особа виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування про визначення часток у спільній сумісній власності та позовних вимогах ОСОБА_3, який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, 3-я особа на боці позивача виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради в особі відділу опіки та піклування про визнання приватизації квартири частково недійсною та внесення змін до розпорядження, відмовити у повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга не будуть подані.