Рішення

від 17.04.2008 по справі 33/313-06 (н.р. 45/77-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/313-06 (н.р. 45/77-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2008 р.                                                            Справа № 33/313-06 (н.р. 45/77-05)

вх. № 13621/3-33 (н.р. 3388/5-45)

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Федорова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - Мушкатьорова К.І.,дов.  б/н  від 17.04.2008р.

розглянувши справу за позовом ДО "Укрморпорт", м. Київ  

до  ТОВ "КРМ", м. Харків  

про стягнення 398016,00 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "КРМ", м. Харків

до ДО "Укрморпорт", м. Київ

про стягнення суми збитків у розмірі 244126,89грн.

ВСТАНОВИВ:

          Державне об'єднання «Укрморпорт» (Позивач за первісним позовом) звернувся  до  суду з позовною заявою з урахуванням уточнення позовних вимог, яке прийняте судом до розгляду,  про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «КРМ» (Відповідач за первісним позовом) 571152,96 грн., з яких  398016,00 гривень коштів, отриманих без достатньої підстави, решту позову складають штрафні санкції.  Свої вимоги  Позивач за первісним позовом обґрунтовує  тим, що ДО «Укрморпорт» та ТОВ «КРМ» тривалий час намагалися укласти договори  поставки  від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25 та від 27.03.03 № 26, в процесі чого ДО «Укрморпорт» перерахувало на користь ТОВ «КРМ» грошові кошти у сумі 398016,00 гривень. Позивач за первісним позовом вважає, що сторонам  не вдалося дійти згоди щодо істотних умов договору поставки (асортименту та ціни замовлення),  внаслідок чого зазначені договори залишилися неукладеними. Виходячи з цього позивач вважає, що грошові кошти, які ним перераховані Відповідачеві, були перераховані без достатньої правової підстави, а тому вони підлягають поверненню як безпідставно отримані згідно до ст. 1212 ЦК України. Крім того, за порушення строків виконання зобов'язання  на  підставі ст.231 ГК України позивачем нараховано штраф  в розмірі 7% та  пеню в розмірі 0,1% вартості  товарів.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує.  Звернувся до суду  з зустрічною  позовною заявою, в якій з  урахуванням уточнення позовних вимог, прийнятого судом до розгляду,  просить стягнути з відповідача  на користь ТОВ „КРМ” вартість зберігання  меблів у розмірі  212295,12 грн.  (двісті дванадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять.)  та  розірвати договори на поставку меблів №17 від 11.03.03 р.,  №23 від 19.03 р., №25 від 21.03.03 р., №26 від 27.03.03 р., у зв'язку з їх суттєвим порушенням з боку ДО «Укрморпорт»;

Свої заперечення та  вимоги  Відповідач за   первісним позовом  обґрунтовує тим, що підставою набуття ним коштів є договори поставки від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25 та від 27.03.03 № 26, які, на його думку,   були укладені, оскільки сторонами  були узгоджені всі  істотні  умови договорів  поставки. Відповідач  за первісним позовом наполягає  на тому, що факт укладення зазначених  договорів підтверджується самим позивачем за первісним позовом (листи ДО «Укрморпорт» № 1/05-2878 від 23.09.03, № 13-06-03 від 17.12.03). Крім того, додатковою підставою, на думку відповідача за первісним позовом, для отримання коштів  від позивача за первісним позовом є також і зміна суттєвих умов  договорів, яка має характер додаткової угоди, та  яка відбулася шляхом обміну листами (лист ДО «Укрморпорт» від 17.12.03 № 13-06-03 та лист ТОВ фірма «КРМ» від 19.12.03 № 19/12). Змістом зміненого зобов'язання є поставка ТОВ фірма «КРМ» визначеної в зазначених листах продукції на користь ДО «Укрморпорт».  Відповідач за первісним позовом стверджує,  що змінене зобов'язання також відповідає усім вимогам чинного  законодавства, в тому числі і вимогам щодо істотних умов договору поставки. Крім того, відповідач за первісним позовом вважає, що оскільки позивач з первісним позовом не в повному обсязі виконав свої обов'язки в частині приймання замовлення  тому, що прийняв лише товар, поставлений за договором від 11.03.03 р. №17 на загальну суму 7767,60 грн., а в іншій частині тривалий час ухиляється від прийняття меблів, він є таким, що порушив прийняте на себе зобов'язання, що є підставою для розірвання договорів. Окрім того, оскільки меблі на суму 390248,40 грн. які були підготовлені  до  передачі ДО «Укрморпорт», фактично передані  не  були у зв'язку з проханням директора позивача  Манучарова А.І., висловленим у листі ДО „Укрморпорт” від 23.09.2003 року № 1/05-2878 про зберігання за рахунок ТОВ „КРМ” зазначених меблів у зв'язку з подовженням строків капітального ремонту в приміщенні ДО „Укрморпорт”, то на підставі п. 7.4 Договорів Позивач за первісним позовом повинен виплатити Відповідачу за первісним позовом вартість зберігання на складах з розрахунку 0,1% вартості замовлення за кожний день зберігання.

Позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, мотивуючи тим, що спірні договори не відповідають ст. 153 ЦК УРСР, п. 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення. Позивач за первісним позовом також зазначає, що на момент підписання листа від 19.12.03 генеральний директор ДО «Укрморпорт» не мав управлінських повноважень. Згоди на укладення спірних договорів в усній формі ДО «Укрморпорт» не надавало, одержані ними меблі на суму 7767,00 грн. до спірних договорів не відносяться. Окрім того позивач за первісним позовом зазначив, що вимоги відповідача за первісним позовом щодо компенсації вартості зберігання меблів також є безпідставними з огляду на те, що вартість зберігання товару компенсується відповідачем у випадку зберігання товару на складі позивача більше 10 діб які відліковуються лише з моменту закінчення монтажу, проте доказів факту зберігання меблів та доказів, що підтверджують дату закінчення монтажу Відповідач не надав.

26.03.2008р. до суду  надійшла телеграма позивача  про розгляд справи за наявними матеріалами без  участі представника позивача у зв'язку з скрутним фінансовим  становищем.

17.04.2008р. до суду  надійшло клопотання відповідача за первісним позовом про  долучення до матеріалів справи  копії  свідоцтва  на право  зайняття адвокатською діяльністю адвоката  Бринцева О.В., яке  задоволене судом.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в  їх  сукупності, встановив  наступне.

          В березні 2003 року представниками ДО «Укрморпорт» Генеральним директором Манучаровим А.І., та  директором ТОВ фірма «КРМ» Рядинським В.А. були підписані договори поставки від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03  № 25 та від 27.03.03 № 26.  Згідно умов  зазначених договорів ТОВ фірма «КРМ» прийняла  на себе зобов'язання поставити на користь ДО «Укрморпорт» офісні меблі  на загальну суму 398016.00 гривень, а ДО «Укрморпорт» - прийняти ці меблі та оплатити їх вартість. Згідно п.2.1. зазначених договорів асортимент зазначених договорів та їх вартість сторони повинні були визначити у специфікаціях,  форма та  термін  підписання  яких  у  договорах не визначалася.

Судом встановлено, що всі вищезазначені договори (їх перші сторінки) виконані на фірмовому бланку ТМ «UNIS», всі  договори поставки розпочинаються фразою: «ТМ «UNIS», представленная фирмой «КРМ»…». Матеріали справи свідчать про те, що абревіатура ТМ «UNIS» означає Торгову Марку «UNIS» (далі – Торгова марка), користуючись якою фірма «КРМ» розповсюджувала  меблі. При цьому суд констатує, що індивідуалізуючі ознаки ТМ «UNIS» як то: ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром, банківські реквізити у матеріалах справи відсутні; в матеріалах справи відсутні дані  про використання ТМ «UNIS» власної круглої печатки або штампу.  Поясненнями представників сторін підтверджено, що торгова марка «UNIS» не є юридичною особою за законодавством України, у господарському обороті з ДО «Укрморпорт» самостійно в контексті спірних договорів не виступала, не має круглої печатки, штампу з власним найменуванням. У ході  розгляду справи зазначене не  заперечувалося ані позивачем за первісним позовом, ані   відповідачем за первісним позовом. Крім того, матеріалами справи і поясненнями представників сторін підтверджено,   що ДО «Укрморпорт» мало договірні  стосунки саме з ТОВ «КРМ», а не з ТМ «UNIS». Про це свідчать також і реквізити ТОВ «КРМ», які  зазначені у всіх спірних договорах. Жодна зі сторін  не аргументує свої вимоги або заперечення фактом участі у спірних правовідносинах ТМ «UNIS».  Надаючи оцінку можливості   участі у спірних договорах саме ТМ «UNIS», господарський суд  виходить також і з  того, що за чинним законодавством України торгові марки не можуть мати статус юридичної особи.  З огляду на викладене, суд констатує, що ТМ «UNIS» не є стороною за  договорами поставки від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25  та  від 27.03.03 № 26.

          Матеріали справи свідчать про те,  що у  березні 2003 року з боку ТОВ фірма «КРМ» на користь ДО «Укрморпорт» було здійснено поставку офісних меблів на суму 7767.60 грн., що підтверджено матеріалами справи: накладною № 26/06 від 26.03.2003 року та довіреністю ЯЕЮ № 541414 від 26.03.03 про одержання меблів на  зазначену суму. Оскільки сторонами не надано   доказів того, що між ними  існували  або  існують будь які   інші господарські відносини,  ніж ті, які витікають з договорів від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25 та від 27.03.03 № 26, про  що також сторони дали свої  пояснення в судовому засіданні, суд вважає, що зазначена поставка меблів (номенклатура: стіл комп'ютерний у кількості 10 шт., за ціною 239.00 грн./шт., тумба приставка у кількості 10 шт., за ціною 219.00 грн./шт., полиця для клавіатури у кількості 10 шт., за ціною 55.00 грн./шт.., крісло Prestige в темно сірій тканині з чорними підлокітниками у кількості 10 шт., за ціною 134.00 грн.,/шт.., на загальну суму 7767.60 грн., з урахуванням ПДВ) відбулася в процесі виконання договорів від 11.03.03 № 17, від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25 та від 27.03.03 № 26. Тому твердження Позивача за первісним позовом про те, що він не отримував меблі за договором № 17 від 11.03.03 р. є безпідставним.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК УРСР (1963 року) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином. Отже, зобов'язання ТОВ  фірма «КРМ» в частині поставки на користь ДО «Укрморпорт» меблів на суму 7767,00 грн. вважається судом  виконаним, а  грошові кошти у сумі 7767.00 гривень вважаються судом перерахованими  відповідачеві в рахунок  оплати вже  поставленої продукції, а отже, на достатніх правових  підставах.

          З наданих до суду виписок по розрахунковому рахунку ТОВ фірма «КРМ» вбачається, що ДО «Укрморпорт» станом на 28.03.03  перерахувало аванс згідно договорів від 11.03.03 № 17,  від 19.03.03 № 23, від 21.03.03 № 25 та від 27.03.03 № 26 по 50000.00 гривень  по  кожному договору, а всього  200000.00 гривень.

Відповідно до статті 153 Цивільного  кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, визнаних такими за законом, або необхідних для договорів даного виду. Істотними умовами договорів поставки продукції є предмет, тобто номенклатура, кількість і якість продукції, строк поставки і ціна (пункт 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.88 р., № 888).

Судом встановлено, що згідно з листом ТОВ фірма «КРМ» від 25.08.03 р., Відповідач за первісним позовом повідомив Позивача за первісним позовом про те, що умови  договорів поставки від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26  виконані в повному обсязі та  висловив прохання провести доплату згідно п.3.1 договорів  та узгодити термін встановлення та монтажу меблів.  Відповідно до п.п. б п.3.1. договорів Покупець (ДО «Укрморпорт») прийняло на себе  зобов'язання здійснити остаточні розрахунки по договорам не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати доставки товарів. Згідно з  листом ДО «Укрморпорт» від  23.09.03 р., № 1/5-2878, Позивач за первісним позовом повідомив Відповідача за первісним позовом про те, що доплату по договорах поставки офісних меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 буде здійснено до кінця вересня поточного (2003) року, а також висловив прохання зберігати меблі до початку наступного (2004) року у зв'язку з продовженням строків капітального ремонту своїх приміщень. На виконання обов'язків, висловлених у листі від 23.09.03 р., № 1/5-2878 та п.п.3.1. (частина „б") зазначених договорів ДО «Укрморпорт» 23.09.03 р., перерахувало аванс на користь ТОВ фірма «КРМ» згідно цих же договорів по 49504,00 гривень по кожному договору, а всього 198016,00 гривень, що підтверджується виписками по розрахунковому рахунку ТОВ фірма «КРМ». Загальна ж сума перерахованого авансу склала 398016,00 гривень. Таким чином, суд зазначає, що станом на 25.08.03 р., ТОВ фірма «КРМ» виконала свої зобов'язання за договорами поставки меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 в частині готовності до безпосередньої передачі меблів на користь ДО «Укрморпорт» і таке виконання було підтверджене ДО «Укрморпорт», про що свідчить наявні у матеріалах справи листи ДО «Укрморпорт» від 23.09.03 р., № 1/5-2878 та № 13-06-03 від 17.12.03 р., у якому Позивач за первісним позовом висловлював прохання на адресу Відповідача за первісним позовом щодо заміни вже виконаних замовлень по спірних договорах. Проте, Відповідач за  первісним позовом  у судовому засіданні не надав доказів щодо того, які саме меблі, якої номенклатури, за якою ціною та якою кількістю він підготував до передачі позивачу за первісним позовом, тому, за відсутності таких доказів суд відхиляє доводи Відповідача за первісним позовом про те, що у момент підписання спірних договорів Сторони узгодили їх предмет. Однак, за вищенаведених обставин, суд констатує, що предмет спірних договорів знаходився в процесі узгодження між сторонами, про що свідчать зазначені матеріали справи.

Суд, дослідивши договори від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 констатує, що всі вони ідентичні за змістом, за виключенням номерів   договору та дати їх  підписання. Згідно розділу № 3 цих договорів, загальна сума кожного з них складає 99504,00 гривні, що дорівнює сумі двох авансів по кожному договору, здійснених ДО «Укрморпорт», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку ТОВ фірма «КРМ» 28.03.03 р., та, відповідно, 23.09.03 р. Ідентичним є найменування предмету кожного договору - «меблі». У кожному з договорів передбачено що асортимент замовлення визначається Сторонами у специфікаціях. Жоден з договорів не містить терміну, у який мала бути складена специфікація та не містить визначення порядку підписання специфікації, її спеціальної форми. Тому, суд приходить до висновку, що всі зазначені договори від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 за змістом своїх положень допускали можливість узгодження номенклатури, якості, кількості їх предмету у певний термін і не обов'язково у день підписання кожного з договорів.

Згідно до ч.2 ст. 156 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.), якщо пропозиція про укладення договору зроблена без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу. Суд враховує, що таке ж правило передбачене і  у  ч.2 ст. 644  ЦК України (в ред. 2003 року).

Суд також враховує,  що згідно ст. 154 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення вищезазначених договорів, договір може бути укладений як шляхом підписання одного документа, так і шляхом обміну листами, телефонограмами, телетайпограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає. Аналогічне правило встановлює чинний на день розгляду справи Господарський кодекс України, згідно зі ст. 181 якого допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також шляхом прийняття до виконання замовлення. Можливість укладення договору шляхом підписання кількох документів, у тому числі і листів передбачена також і у ст. 207 ЦК України (в ред. 2003 р.). Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд враховує також п. 6 Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р., № 02-5/111, в якому зазначається, що дво- або багатосторонні угоди (договори) які повинні укладатись в письмовій формі, можуть укладатись, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. Відсутність відтиску печатки підприємства, установи, організації, на скріпленій підписом угоді не є порушенням форми угоди, якщо інше не передбачено Законом, зокрема, статтею 66 Цивільного кодексу УРСР. При цьому суд виходить також з того, що правила укладення угод в спрощений спосіб, визначені наведеними статтями, розповсюджуються і на додаткові угоди до договорів, оскільки чинне законодавство питання укладення додаткових угоди, їх змісту та форми не регулює.

В матеріалах справи міститься лист ДО «Укрморпорт» від 17.12.2003 р., № 13-06-03 в якому Позивач за первісним позовом висловлює прохання розглянути можливість заміни виконаних замовлень згідно договорів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 на меблі представницького класу для кабінету генерального директора, кабінету секретаря та кімнати відпочинку. Матеріали справи свідчать також про те, що у відповідь на зазначений лист ТОВ фірма «КРМ» листом від 19.12.03 р., погодилася з цією пропозицією і запропонувало замість не відвантаженого товару по договорам від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 поставити інший товар - меблі представницького класу (кабінет генерального директора, модель „Лексус", червоне дерево; кабінет секретаря, модель „Едісон", горіх; кімната відпочинку, модель „Лексус", червоне дерево), зазначивши номенклатуру та кількість цього товару. Генеральним директором ДО «Укрморпорт» Манучаровим А.І., на це була дана згода, про що свідчить власноручно зроблений ним напис на листі «узгоджено» і підпис, приналежність якого А.І. Манучарову підтверджена представником позивача за первісним позовом у судових засіданнях, а також іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд констатує, що  у листі ТОВ фірма «КРМ» від 19.12.03 р. № 19/12 сторони: ТОВ фірма «КРМ» в особі директора Рядинського В.А., та ДО «Укрморпорт», в особі генерального директора Манучарова А.І., визначили предмет, вартість, номенклатуру, строки та інші істотні умови договорів поставки продукції, що слідує зі змісту абзацу 3 листа, де зазначається, що поставка зазначеної (абз. 2 листа) продукції буде здійснена на протязі 60-ти днів на умовах, передбачених в раніше укладених договорах.   Отже,  у  такий  спосіб Сторони узгодили змінену  специфікацію  договорів поставки  продукції від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26. При цьому суд вважає правомірними  доводи відповідача про те, що підписаний сторонами лист від 19.12.03 р. № 19/12 мав характер додаткової угоди до спірних договорів, оскільки судом встановлено, що  зазначеним листом змінювалися строки виконанні замовлення  (пункт 6.1. договорів), та конкретизувався розділ 1 договорів (щодо визначення  предмету).

Отже,  з 19.12.03 р., сторони у формі, що відповідає чинному законодавству досягли згоди по всіх істотних умовах зазначених договорів поставки. Викладене дає суду підстави вважати, що  кошти  у загальній сумі 398016.00 грн., що дорівнює ціні позову Позивача за  первісним позовом, перераховані ним на користь ТОВ фірма «КРМ» на  підставі договорів, що містять усі  необхідні умови договору поставки, а отже, є  перерахованими на достатніх  правових підставах. При цьому суд зазначає, що встановлені обставини  справи відповідають ст.153 ЦК УРСР та п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р., № 888. Відповідно, твердження Позивача за первісним позовом про порушення зазначених норм  суд вважає  безпідставними.

Суд констатує, що набута Позивачем за первісним позовом продукція на загальну суму 7767.60 грн. Відповідачеві за первісним позовом не поверталась, перераховані Позивачем за первісним позовом кошти в сумі 398016,00  грн. на користь Відповідача за первісним позовом, останнім також  не  повертались.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про те, що вищезазначені правовідносини між ТОВ „КРМ” та ДО „Укрморпорт” виникли на підставі  договорів поставки  меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26  та регламентовані саме цими договорами, а подальший документообіг, в тому числі обмін листами між сторонами, носить характер узгодження суттєвих умов поставки щодо зазначених договорів.

З урахуванням  вищевикладеного, суд вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено, що всі істотні умови у договорах поставки меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 відсутні.  Твердження Позивача за первісним позовом про те, що ДО «Укрморпорт» не  надавало згоди на укладення   спірних  договорів в   усній формі не приймається судом    до уваги, оскільки  Відповідач за первісним позовом не наполягав на тому,  що  зазначені договори були  укладені  в усній формі.

За таких обставин права  ДО «Укрморпорт» не можуть бути визнані порушеними, а ТОВ фірма «КРМ» не може бути визнана особою, яка набула майно за рахунок  іншої особи без  достатньої правової підстави. На підставі цього вимоги ДО «Укрморпорт»  про повернення  перерахованих коштів, які ґрунтуються на ст. 1212 ЦК України задоволенню не  підлягають. При  цьому  Господарський суд, враховуючи думку  Вищого господарського суду України, яка міститься у постанові ВГС України від 19.09.06 р.  при касаційному розгляді цієї справи, констатує, що здійснюючи  поставку  частини  продукції та оплату в рахунок  авансу на  виробництво меблів позивач  за   первісним  позовом  та відповідач за первісним позовом фактично набули  взаємних прав та обов'язків, а отже вимога позивача за первісним позовом про застосування наслідків,  передбачених ст. 1212 ЦК України є  необґрунтованою    та  безпідставною.

         Матеріалами  справи  підтверджено, що ДО «Укрморпорт» було  повідомлене про готовність  поставки та  встановлення меблів  листом ТОВ «КРМ» від 17.02.04., в якому  зазначалося, що  меблі  по  зазначеним договорам станом на 17 лютого 2004 року знаходяться на  складах у м. Києві та готові  до поставки. Згідно з п.5.5. зазначених договорів, Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити та прийняти замовлення, а також надати Виконавцю (відповідачу за первісним позовом) можливість своєчасно  виконати  монтаж меблів.

З матеріалів справи також слідує, що ДО «Укрморпорт» (Покупець за договорами поставки, позивач за первісним позовом) відмовилося  прийняти товар, зазначений у листі ТОВ фірма «КРМ» від 17.02.04 р., про що свідчить адресований ТОВ  фірма «КРМ» лист ДО «Укрморпорт» від 31.03.04 № ДОб-1-406 про повернення   помилково перерахованих грошових коштів у сумі 398016 грн., інші матеріали справи, а також пояснення представника ДО «Укрморпорт» надані ним у ході судового засідання. Так, лист ДО «Укрморпорт» від 31.03.04 № ДОб-1-406 про повернення помилково перерахованих коштів, розцінюється судом як обставина, що свідчить про відмову ДО «Укрморпорт» від прийняття  виконаного. Таким чином, суд робить висновок, що ДО «Укрморпорт» у односторонньому порядку відмовилося  від  виконання зобов'язань за договорами поставки меблів представницького  класу.

До даних правовідносин  суд застосовує Цивільний кодекс України (в редакції від 16.01.03 р.), на підставі ч. 2 п. 4 його Перехідних положень якого зазначається, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Суд вважає, що права і обов'язки Сторін за спірними договорами продовжують існувати,  оскільки   ДО «Укрморпорт»  на момент розгляду справи у суді зобов'язання по  прийняттю товару за  спірними договорами не  виконало. Крім того,  згідно п.10.2 спірних   договорів, вони припиняють свою дію після  виконання сторонами своїх  зобов'язань  по   ньому.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – згідно зі звичаями  ділового обороту або іншим вимогам, які  звичайно висуваються.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.(неналежне виконання).

Отже, не прийнявши виконане замовлення,  ДО «Укрморпорт» порушило умови спірних договорів (п.5.5) та фактично в односторонньому порядку відмовилось від виконання зобов'язання, що є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК).

          Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у випадку суттєвого порушення  договору  другою  стороною. Суттєвим порушенням є таке, внаслідок завданої яким шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала укладаючи договір. Суд вважає, що порушення спірного договору з боку ДО «Укрморпорт», для ТОВ «КРМ» є суттєвим, оскільки ТОВ «КРМ» внаслідок відмови ДО «Укрморпорт» від договорів поставки меблів, значною мірою  було позбавлене того, на що розраховувало укладаючи спірні договори, як то повне виконання зобов'язань, що виникли внаслідок погоджених дій обох сторін, отримання прибутку, що є достатньою підставою для розірвання спірного  договору.

          З огляду на викладене та на пояснення представників сторін, суд  констатує відсутність згоди сторін  на продовження існування зобов'язань за договорами поставки меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26  на  майбутнє.

Матеріалами справи підтверджено, що меблі на суму 390248,40 грн. (триста дев'яносто тисяч двісті сорок вісім гривень сорок копійок), які були підготовані до передачі ДО «Укрморпорт», фактично передані не були у зв'язку з проханням Позивача за первісним позовом про зберігання за рахунок ТОВ „КРМ” зазначених меблів у зв'язку з подовженням строків капітального ремонту в приміщенні ДО „Укрморпорт”. Таким чином  суд  вважає, що меблі не були передані Відповідачем за первісним позовом Позивачеві за первісним позовом за добровільним волевиявленням  останнього.

З матеріалів справи також вбачається, що п. 7.4 Договорів № 17 від 11.03.03, № 23 від 19.03.03, № 25 від 21.03.03 та № 26 від 27.03.03 передбачено, що у випадку, якщо з вини „Замовника” або за його проханням замовлення зберігається на складі „Виконавця” більш 10 діб з моменту дати закінчення його монтажу, „Замовник” виплачує „Виконавцю” вартість зберігання на складах з розрахунку 0,1% вартості замовлення за кожний день зберігання. Суд зазначає, що зберігання меблів Відповідачем за первісним позовом мало місце на підставі: договору відповідального зберігання № 17/02 від 17.02.04 укладеного Відповідачем за первісним позовом з ТОВ „Чумацький шлях” та накладної № 03-30-1 за цим договором, договору зберігання № 17/03-2004 від 17.03.04 укладеного Відповідачем за первісним позовом з ТОВ НПП „Укрпродукт”, додаткової угоди до нього від 30.12.04 та накладної № 03-17-1, Акту здачі-приймання послуг від 22.12.05, накладної № 12-22-1, податкової накладної № 1132. Таким чином, суд не може прийняти  до  уваги доводи  Позивача за первісним позовом  щодо ненадання  Відповідачем за  первісним позовом доказів факту зберігання меблів.

Суд також констатує, що з огляду на п. 6.3. договорів поставки від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26 у випадку, передбаченому п.7.4. зазначених договорів, штрафні санкції починають нараховуватись не з дати фактичного закінчення монтажу меблів, оскільки це суперечить умовам п. 6.3. щодо проведення монтажу безпосередньо у замовника, а з дати, коли закінчується 20-ти денний термін встановлений п.6.3., спірних договорів, тобто з встановленої сторонами остаточної „дати закінчення монтажу”. Таким чином, суд не може прийняти до уваги доводи Позивача за первісним позовом, щодо того, що вартість зберігання товару компенсується Позивачем за первісним позовом у випадку зберігання товару на складі Відповідача за первісним позовом більше 10 діб, які відліковуються лише з моменту фактичного закінчення монтажу.

Суд доходить висновку, що оскільки замовлення зберігалось на складі ТОВ „КРМ” більше 10 діб з моменту дати закінчення його монтажу, Позивач за первісним позовом зобов'язаний виплатити Відповідачу за первісним позовом вартість зберігання меблів на складах з розрахунку 0,1% вартості замовлення за кожний день зберігання. Проміжок часу з 03.10.2003 року по 16.12.2003 року (75 днів) судом відхиляється, оскільки Позивачем за зустрічним позовом не доведено узгодження предмету договорів поставки станом на зазначений період часу. При вирішенні питання про розрахунок терміну  зберігання ТОВ фірма «КРМ» меблів, суд виходить з часового проміжку з 19.03.04 р., (наступний день після сплину 20 днів за п. 6.3 договорів та сплину після цього терміну ще 10 днів за п. 7.4 спірних договорів, відліковуючи від дати повідомлення Відповідачем за первісним позовом Позивача за первісним позовом про готовність до поставки меблів, тобто від 17.02.04 р.) по 10.06.05 р. (день подання зустрічної позовної заяви до суду), що складає 449 днів. Таким чином Позивач за первісним позовом зобов'язаний виплатити Відповідачу за первісним позовом вартість зберігання меблів у розмірі 175217,00 (сто сімдесят п'ять тисяч двісті сімнадцять) гривень.

З огляду на викладене, суд  вважає, що вимоги Позивача за зустрічним позовом, підлягають частковому задоволенню в частині розірвання договорів на поставку меблів №17 від 11.03.03 р.,  №23 від 19.03 р., №25 від 21.03.03 р., №26 від 27.03.03 р., у зв'язку з їх суттєвим порушенням з боку ДО «Укрморпорт» та стягнення з відповідача на користь ТОВ „КРМ” вартості зберігання  меблів у розмірі  175217,00 (сто сімдесят п'ять тисяч двісті сімнадцять) гривень.  

Нарахування  позивачем за первісним  позовом на  підставі ст.231 ГК України  за порушення  строків виконання зобов'язання  штрафу  в розмірі 7% та  пені в розмірі 0,1% вартості  товарів, що складає 173136,96 грн. суд вважає   безпідставним,  оскільки  позивачем  не доведено   належними  доказами  невиконання  відповідачем  за первісним  позовом   господарського зобов'язання.

Доводи Позивача за первісним позовом про відсутність  підстав для стягнення з ДО «Укрморпорт» витрат на оплату  праці адвоката є безпідставними та недоведеними,  оскільки суперечать матеріалам справи.  Вирішуючи питання про відшкодування витрат на оплату праці адвокатів суд враховує складність справи, що є предметом слухання, про що свідчить факт її нового розгляду Господарським судом Харківської області, а також надані суду документи, що свідчать про реальне понесення  цих витрат з боку ТОВ фірма «КРМ». При цьому, Позивачем за зустрічним позовом належним чином не доведений   факт   понесення   витрат   на   оплату   праці   адвоката   Бринцева О.В.     у   сумі 13267,60 грн., а тому витрати на оплату праці адвоката у зазначеній сумі задоволенню не підлягають.

Твердження Позивача за первісним   позовом про відсутність  управлінських повноважень у генерального директора ДО «Укрморпорт» Манучарова А.І., на момент підписання листа від 19.12.03 р. № 19/12, а також обґрунтування позову та обґрунтування заперечень проти зустрічного позову у тій  частині, де Позивач за первісним позовом посилається на недійсність укладених спірних договорів безпідставні і не можуть бути прийняті судом   до уваги, оскільки   предмет позову визначений Позивачем за первісним позовом  як стягнення суми, а не   як визнання спірних  угод недійсними. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність  не встановлена законом, або якщо він не визнаний  судом  недійсним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, передбачені ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові  повністю покладаються на позивача, у зв'язку з чим державне мито в сумі 1700 грн., сплачене позивачем за первісним позовом за платіжним дорученням № 173 від 09.04.2004 р. та понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., судом покладаються на Позивача за первісним позовом.  Враховуючи,  часткове задоволення зустрічного позову, що у процентному відношенні складає 82%  від  ціни зустрічного позову, державне мито, сплаче позивачем за зустрічним позовом в сумі 1739.00 гривень (загальна сума мита 2121,28 грн). та 96.00 гривень витрат на інформаційне забезпечення (загальна сума 118,00 грн.), витрати на оплату праці адвокатів: Бринцева О.В. в сумі 21757.00 грн., (від суми 26534,00 грн.) та адвоката Чаричанської І.Ю. в сумі 65600.00 грн., (від заявленої суми 80000,00 гривень) покладаються на позивача за первісним  позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 153, 154 Цивільного кодексу УРСР, ст. 204, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, пункту 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, ст.ст. 8, 41, 124 Конституції України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову Державного об'єднання «Укрморпорт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРМ»про стягнення  571152,96  грн., відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРМ»до Державного  об'єднання «Укрморпорт» задовольнити  частково.

Розірвати договори  на поставку  меблів від 11.03.03 р. № 17, від 19.03.03 р. № 23, від 21.03.03 р. № 25 та від 27.03.03 р. № 26.

Стягнути з Державного об'єднання  «Укрморпорт»(01135  м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 26344369, в тому числі п/р 26009026139 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 322959) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «КРМ»(61072  м. Харків, вул. Єсеніна 16, кв. 21, код ЄДРПОУ 21182933, в тому числі п/р 2600912000592 в ХФ АКБ «Правекс -банк»МФО 350493) - 175217 грн. 00 коп., державне мито в сумі 1739 грн. 00 коп., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 96 грн. 00 коп., судові  витрати на  оплату праці адвокатів в загальній сумі 87357 грн. 00  коп.

В іншій частині позовних вимог по зустрічному позову  відмовити.

Видати наказ  після  набрання рішенням  чинності.

Суддя                                                                                            Савченко А.А.