Постанова

від 03.04.2008 по справі 37/301-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/301-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 37/301-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Харківської міської ради

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року

у справі№ 37/301-07

господарського судуХарківської області

за позовомХарківської міської ради

до

Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

пророзірвання договору оренди землі та вилучення з користування земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Гайдаренко Л.О. (дов. від 10.12.07);

відповідача: Чучиліна В.Ю. (дов. від 02.04.08),

                                               ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до АТ "Концерн АВЕК та Ко" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.02.05, зареєстрованого за № 6633/05, яким надано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 0,7592 га по вул. Козакевича в м. Харкові для будівництва тимчасової гостьової автостоянки. Також, позивач просив вилучити з користування відповідача вказану земельну ділянку та передати її Харківській міській раді із приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року (колегією суддів у складі: Шепітько І.І. - головуючого, Бондаренка В.П., Лакіза В.В.,) в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на статті 526, 610, 651 ЦК України, в силу яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення другою стороною умов договору. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вказали на недоведеність позивачем в силу статей 33, 34 ГПК України факту порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.07 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами щодо порушення судами приписів статей 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статей 4, 5 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих судових рішень.  

В судовому засідання Вищого господарського суду України Харківська міська рада змінила вимоги касаційної скарги і просила рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.07 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.07 скасувати, а справу № 37/301-07 скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши  правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

          Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Харківської міської ради від 24.11.04 № 191/04 Акціонерному товариству "Концерн АВЕК та Ко" надано в оренду земельну ділянку площею 0,7592 га по вул. Козакевича для будівництва тимчасової гостьової автостоянки до 01.12.06 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації вказаного об'єкту до 01.12.09 (а.с.23-24).

На підставі вищезазначеного рішення, 21.02.05 було укладено договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко",  реєстровий № 6633/05 (далі - Договір).

Рішенням 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.06              № 118/06 АТ „Концерн АВЕК та Ко" було продовжено строк будівництва тимчасової гостьової автостоянки по вул. Муромській до 01.12.08 (а.с. 55-56).

Судами встановлено, що відповідно до Акту обстеження земельних ділянок від 13.06.07, які надавались АТ „Концерн АВЕК та Ко" в районі станції метро „Академіка Барабашова" для будівництва та експлуатації автостоянок і організації авто паркування, складеного відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин Харківської міської ради та Акту перевірки від 19.06.07 станом на 13.06.07 будівництво на земельній ділянці по вул. Козакевича в м. Харкові ще не розпочиналося. У зв'язку з чим, дійшли до висновку, що з вказаних актів не вбачається будь-яких порушень земельного законодавства відповідачем, інші ж докази, які б свідчили про такі порушення - в матеріалах справи відсутні. Крім того, суди зазначили, що нездійснення будівництва АТ „Концерн АВЕК та Ко" тимчасових гостьових автостоянок в обумовлений Договором строк не свідчить про використання відповідачем таких земельних ділянок не за цільовим призначенням, що вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог про розірвання Договору на підставі статті 143 ЗК України.

Колегія суддів касаційної інстанції з вказаними висновками судів не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, відповідно до умов Договору оренди землі від 16.03.05 та норм чинного  законодавства, АТ "Концерн АВЕК та К" взяло земельну ділянку в оренду у зв'язку з необхідністю проведення підприємницької та інших видів діяльності, а саме для будівництва тимчасової гостьової автостоянки (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації.

Згідно зі статтею 15 Закону України „Про оренду землі" умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору. Відповідно до статті 24 цього ж  Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за  цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Законодавець у статті 32 Закону України „Про оренду землі" передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами  обов'язків, передбачених статтями 24, 25  цього  Закону та умовами  договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На спірні орендні правовідносини, пов'язані з невиконанням орендарем умов договору оренди земельної ділянки та обумовленим цим виникненням підстав для його примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, поширюється дія статей 141, 143 Земельного кодексу України, статей 3, 6, 617, 618, 638 Цивільного кодексу України, статей 15, 24, 25, 32 Закону України “Про оренду землі” та статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій”.

Відповідно статті 29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання  будівельних робіт, а також здійснення  незазначених у дозволі  будівельних робіт вважається  самовільним  будівництвом і тягне за собою  відповідальність згідно з  законодавством.

Таким чином, підтвердженням початку відповідачем будівництва тимчасової гостьової автостоянки є наявність дозволу ДАБК на виконання будівельних робіт. Проте судами наявність вказаних дозволів взагалі не досліджувалася.

Крім того, судами попередніх інстанцій не спростовані доводи позивача щодо тривалого (більше двох років) невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням умов договору оренди та може бути підставою для його дострокового розірвання на підставі статті 143 Земельного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 15 цього ж Закону встановлені умови договору оренди землі, пунктом 5 частиною 1 якої передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Статтею 25 цього ж Закону передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до її використання в строки, встановлені договором оренди землі.

Пунктом 15 Договору сторони встановили умови використання земельної ділянки - будівництво тимчасової гостьової автостоянки.

Частиною 1 статті 143 Земельного Кодексу України передбачено примусове припинення у судовому порядку прав на земельну ділянку у разі використання   земельної   ділянки   не  за   цільовим призначенням.

При цьому, судам слід врахувати, що імперативні вимоги земельного законодавства передбачають розірвання договору оренди земельної ділянки у разі тривалого використання орендарем землі не за цільовим призначенням всупереч умовам договору оренди. Причому порушення умов використання земельної ділянки за її цільовим призначенням охоплює не лише випадки її використання з іншою, не передбаченою умовами договору оренди метою, але і випадки невикористання земельної ділянки взагалі (за будь-яким призначенням).

Крім того, апеляційний суд не надав правової оцінки наявному в матеріалах справи рішенню Харківської міської ради 16 сесії 5 скликання від 21.11.07 № 232/07 (а.с. 80-83, 94-95), яким скасовано п. 101 додатку 1 до Рішення Харківської міської ради 27 сесії 4 скликання від 24.11.04 № 191/04 та п. 8 додатку 1 до Рішення Харківської міської ради 5 сесії 5 скликання від 27.09.06 № 118/06.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід встановити, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні статті 16 ЦК України.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2007 року і рішення Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року скасувати.

Справу № 37/301-07 скерувати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя:                                                                   Добролюбова Т.В.

Судді:                                                                                          Гоголь Т.Г.

                                                                                                    Швець В.О.