Постанова

від 22.04.2008 по справі 1811-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1811-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.2008Справа №2-17/1811-2008А

За позовом Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя АРК, м. Сімферополь

до відповідача ТОВ "Кримреставратор", м.Сімферополь

про стягнення   19 503,67 грн.  

                                                                                                                                      Суддя В.І. Гайворонський

при секретарі судового засідання

Т.Ю. Шенягіной

                                                        ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Париляк В.І. представник дов. №10 від 11.02.08р.

Від відповідача – не з'явився

Сутність спору: Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості   в сумі  19 503,67 грн.

            Відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою про вручення якої адресату є поштове повідомлення.

           Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

Згідно рішення №9 від 08.01.08р. про застосування фінансових санкції та нарахування пені за несплату або не своєчасну сплату до відповідача застосовані штраф у сумі 11 910,25грн., пеня в сумі 7 593,42грн., яке згідно поштового повідомлення отримане відповідачем.

           По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                      в с т а н о в и в:

          ТОВ "Кримреставратор" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АРК як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, про що вказується позивачем в позові та підтверджується наданої заявою.

          Всупереч вимогам Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (зі змінами та доповненнями), Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, Інструкції  про порядок  нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відповідач   не своєчасно сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (обов'язкові платежі).

Станом на 11.02.2008 року заборгованість відповідача становить 19 503,67 грн., що підтверджується рішенням №9 від 08.01.08р. про застосування фінансових санкції та нарахування пені за несплату або не своєчасну сплату до відповідача застосовані штраф у сумі 11 910,25грн., пеня в сумі 7 593,42грн.     

Вказане рішення не оскаржено, що згідно статті 106  Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати  наявність заборгованості.

           Доказів погашення  заборгованості  відповідачем  не представлено, а також доказів в обґрунтування  заперечень.

          Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

           Рішення ПФУ відповідачем не оскаржено,  у встановленному  законом порядку не визнано недійсним (нечинним), та є належним доказом наявності  заборгованості та у суду  не має права не брати його до уваги при винесенні цієї постанови, а  також давати оцінку  на предмет невідповідності вимоги законодавству.

          Так, ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

          Згідно ст. 8  Конституції  України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

          Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 з аналогічного питання (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

           Згідно рішення відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          З врахуванням позовних вимог, стягненню підлягає сума –  19 503,67 грн.

          Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї  постанови, або є у встановленому Законом порядку  вимога позивача буде відмінена або визнані нечинною, він вправі звернутися в суд з завою про  перегляд  постанови  за нововиявленими обставинами.

          Позивач, згідно ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, яка  є відносно інших норм спеціальною.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

           За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

           Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ч.2 ст. 94, ст. ст. 162-163  КАС України, суд -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

            Позов задовольнити повністю.

            Стягнути  з  відповідача ТОВ "Кримреставратор" (95047, м.Сімферополь, вул. Вузлова, 2, р/р 26005440126190 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ОКПО 32085478) на користь Управління ПФУ в Залізничному районі, м.Сімферополя (95026, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Гагаріна, 14а, р/р 25606010045501 у КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ОКПО 20727038) заборгованість в сумі 19 503,67 грн.

      Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

     Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

     Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

      Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією  статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.