Ухвала

від 15.04.2008 по справі 1839-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1839-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

УХВАЛА

15.04.2008Справа №2-15/1839-2008

За позовом Акціонерного комерційного Промислово – інвестиційного банку (ЗАТ)(01001 м. Київ, пров. Шевченко,12) в особі філії «Відділення промінвестбанку у м. Феодосії АР Крим» (98100  АР Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3, ідентифікаційний код  09324388)

До відповідача 1) Феодосійської товарної біржі (98100 АР Крим, м. Феодосія, вул. Руська, 1, ідентифікаційний код 20741017)

До відповідача 2) Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Бойова, 2, ідентифікаційний код 35034777)

Про визнання недійсною оцінки та зобов'язання до виконання певних дій

                                                                                                Суддя ГС АР Крим  І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився            

Від відповідача 1) – Батраков В.Є., довіреність № 6 від 14.04.2008 р., у справі, Соловйова О.О., довіреність № 6/1 від 14.04.2008 р., у справі  

Від відповідача 2) – Касаткіна О.С., довіреність № 08/01-12/868 від 04.03.2008 р. у справі

          Обставини справи: Акціонерний комерційний Промислово – інвестиційний банк  (ЗАТ) в особі філії «Відділення промінвестбанку у м. Феодосії АР Крим» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської товарної біржі та до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання недійсним звіту про оцінку арештованого рухомого майна, що належить ТОВ «Мельник» за адресою: м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 1А від 30.11.2007 р., проведену оцінщиками Феодосійської товарної біржі, та про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим призначити нову експертизу обладнання агрегату мукомельного вальцевого «Харьковчанка-800 плюс», що належить ТОВ «Мелник» та знаходиться за адресою м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 1а для визначення ринкової вартості та подальшої реалізації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2007 р. державним виконавцем винесена постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, у якому  Акціонерний комерційний Промислово – інвестиційний банк  (ЗАТ) в особі філії «Відділення промінвестбанку у м. Феодосії АР Крим» є стягувачем, проведення оцінки майна доручено Феодосійській товарній біржі. Експерту було поставлено завдання дати письмовий висновок про стан та дійсну ринкову вартість об'єкта, про ліквідність та можливість реалізації арештованого майна. Так, 30.11.2007 р. між ВДВС Феодосійського міського управління юстиції АР Крим та Феодосійською товарною біржею було укладено договір № О-09-07 на проведення оцінки вартості майна. Проте, позивач не погоджується з проведеною оцінкою, що і стало приводом для звернення з позовом до господарського суду АР Крим.

Представник позивача у судове засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.04.2008 р. було замінено відповідача у справі Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на належного  в порядку статті 24 господарського процесуального кодексу України  Відділ державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим.

Представник відповідача Феодосійської товарної біржі у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизації державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у перший та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, дійсним Кодексом і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів України поширюється на:

1)          спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2)          спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3)          спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4)          спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5)          спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України  дано визначення поняття  суб'єкта владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідач Відділ державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим є суб'єктом владних повноважень, крім того, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовані зокрема статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

             З огляду на викладене, провадження по зазначеній справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим призначити нову експертизу обладнання агрегату мукомельного вальцевого «Харьковчанка-800 плюс», що належить ТОВ «Мелник» та знаходиться за адресою м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 1а для визначення ринкової вартості та подальшої реалізації, є адміністративною справою, а відтак не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним звіту про оцінку арештованого рухомого майна, що належить ТОВ «Мельник» за адресою: м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 1А від 30.11.2007 р., проведеного оцінщиками Феодосійської товарної біржі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для   суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер  та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Згідно з пунктом 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті. є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади. органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Проте, оскаржуваний акт – звіт про оцінку арештованого рухомого майна, що належить ТОВ «Мельник» за адресою: м. Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 1А від 30.11.2007 р., проведений оцінщиками Феодосійської товарної біржі, не є актом нормативного характеру, оскільки він не має обов'язкового характеру та не може вважатися документом, який тягне певні правові наслідки, позаяк позивач не позбавлений можливості захищати свої інтереси у інший спосіб. Звіт є документом суб'єктивної професійної діяльності оцінювача, документом індивідуального характеру, який складається конкретною особою, що має на те право відповідно до кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів, складений на підставі Методики оцінки майна й інших нормативно-правових актів.

          Відповідно до частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір за предметною ознакою та за суб'єктним складом не підвідомчий господарському суду, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

УХВАЛИВ :

Провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.