Постанова

від 09.04.2008 по справі 11/435/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/435/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2008 р.                                                                                    № 11/435/07  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачів1.          не з'явився2.          Бернікова М.І. дов. №03-08/1 від 27.03.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Казавчинське"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р.

у справі№11/435/07 господарського суду Миколаївської області

за позовомАкціонерного товариства відкритого типу "Гілея"

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка –Нова"2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Казавчинське"

про стягнення штрафу та пені

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні 02.04.2008 року оголошувалася перерва до 09.04.2008 року.

Акціонерне товариство відкритого типу (надалі АТВТ ) „Гілєя”  звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ АП) „Агропромислове підприємство „Софіївка-Нова” та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) „Казавчинське” про стягнення з першого відповідача 12 грн. 50 коп. штрафу та стягнення з другого відповідача (з урахуванням збільшення позовних вимог) 1 131 286,22 грн. пені за порушення господарського зобов'язання.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.07.2007 року (суддя Василяка К.Л.) позов задоволений частково, з ТОВ АП „Софіївка-Нова” стягнуто  штраф у розмірі 12,50 грн., з СТОВ „Казавчинське” на користь позивача стягнуто  300 000,00 грн. пені, витрати на держмито у розмірі 375,02 грн., витрати на ІТЗ судового процесу. Крім того, з СТОВ „Казавчинське” на користь держави стягнуто державне мито у розмірі 11 312,86 грн.

Судове рішення мотивоване, зокрема, тим, що  другий відповідач не  в повній мірі виконав свої зобов'язання за договором №132/св від 20.03.2006 р.  щодо поставки товару –цукрового буряку, за вказане порушення договором передбачена пеня,  тому, з урахуванням положень ст. 230 Господарського кодексу України, повинен сплатити пеню; оскільки  відповідач є сільськогосподарським виробником заявлену до стягнення суму пені слід зменшити до визначеного судом розміру -  300 000 грн.

За апеляційною скаргою СТОВ "Казавчинське" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку  і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007  року (судді: Лавренюк О.Т., Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), в частині стягнення пені залишене без змін, а в частині розподілення судових витрат змінене – з СТОВ "Казавчинське" на користь АТВТ "Гілея" стягнуто 2 625 грн. державного мита та 738,27 грн. витрат на оплату судової експертизи., з АТВТ "Гілея" в доход Державного бюджету України стягнуто 8 312, 86 грн. державного мита.

Не погоджуючись з вказаними судовими  рішеннями, СТОВ "Казавчинське" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема,   ч. 3 ст. 15, п. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на порушення правил підсудності судом першої інстанції, експертний висновок, що був взятий апеляційним судом до уваги, є неповним та незрозумілим, крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника СТОВ "Казавчинське", хоча ним заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи  та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи, АТВТ „Гілєя” в обґрунтування позовних вимог до першого відповідача, зокрема послалося на те,  що 10.11.2005 р. між позивачем та ТОВ АП „Софіївка-Нова” укладений Договір №77 про надання маркетингових послуг, на виконання якого ТОВ АП „Софіївка-Нова” було надано звіт про проведені маркетингові дослідження сільськогосподарських підприємств у сфері вирощування та збуту цукрового буряку на території Кіровоградської та Одеської областей, яким були визначені сільськогосподарські підприємства, які надали згоду на розгляд пропозицій щодо поставки АТВТ „Гілєя” цукрового буряку врожаю 2006 року. Пунктом 10.3 договору №77 встановлено, що за невиконання третіми особами договорів, що укладені   за результатами цього договору Виконавець несе солідарну відповідальність, що обмежується сумою, яка становить 0,01% вартості невиконаної частини договору. Адресою першого відповідача зазначено: с. Софіївка, Первомайський р-н, Миколаївської області.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що перший відповідач на отримав жодного процесуального документу у справі, оскільки згідно з довідками Укрпошти за вказаною адресою не знаходиться. Разом з тим,   наявна в матеріалах справи довідка про включення ТОВ АП „Софіївка-Нова” до ЄДРПОУ не містить дати включення товариства до Єдиного держаного реєстру. Таким чином судом першої інстанції не досліджено обставин справи щодо самого факту існування такої юридичної особи та її місцезнаходження, тобто не досліджено  дотримання позивачем вимог ст.ст. 1, 15, 21 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог   до СТОВ „Казавчинське”,  АТВТ „Гілєя” зокрема, послалося на те, що відповідно до наданого ТОВ АП „Софіївка-Нова” звіту, 20.03.2006 р. між позивачем  та другим відповідачем укладений договір №132/св по вирощуванню та постачанню цукрових буряків в кількості  2750 тон вартістю по 195 грн. за одну тону,  зобов'язання за яким СТОВ „Казавчинське” виконало лише частково, поставивши позивачу лише 2206,504 тон. За недопоставку продукції умовами вказаного договору передбачена пеня  в  розмірі п'яти відсотків від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

В уточненнях до позовних вимог позивач вказував, що вартість недопоставленого  сировинного товару становить 125 004, 08 грн., переробивши цю сировину та реалізувавши цукор, завод отримав би дохід у розмірі 200 834,40 грн.

За правилами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.  Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Скориставшись наданим йому правом зменшувати  розмір штрафних санкцій ( в даному випадку пені), суд не дотримався вимог вказаної статті, зокрема, не взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником - СТОВ „Казавчинське”, не досліджено дійсного розміру збитків позивача внаслідок неповного виконання  названим відповідачем своїх зобов'язань за договором, не досліджено інших обставин, що заслуговують на увагу при зменшенні пені, в тому числі і передбачених частиною другою статті 218 Господарського кодексу України. Між тим, в матеріалах справи міститься  копія довідки Гайворонського відділу ГУМНС України, з якої вбачається, що СТОВ „Казавчинське”  є постраждалим від посухи 2007 року.  

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові (ухвалі) судів попередніх інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення суд, всупереч положенням ст.ст. 43,  84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ” з відповідними змінами, не виконав всі вимоги процесуального законодавства,  допустив неповноту дослідження обставин справи,  тому  судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Казавчинське" задовольнити.

 Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.07.2007р.  та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. у справі №11/435/07 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.