Рішення

від 22.04.2008 по справі 2/48-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/48-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "22" квітня 2008 р.                                                       по справі  № 2/48-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроком»

до Сільськогосподарського фермерського господарства «Граніт»

про  стягнення 30741,02 грн.

Суддя Черняк Л. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Шевчук В.В. –довіреність від 31.03.2008 р.;

від відповідача: -

Суть спору: позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроком»просить суд стягнути з відповідача - Сільськогосподарського фермерського господарства «Граніт»30741,02 грн., в тому числі 22671,64 грн. основного боргу згідно договору від 20.06.2006 р., 5787,68 грн. пені, 982,76 грн. –3 % річних та 1298,94 грн. збитків, заподіяних інфляцією

Відповідач згідно ст. 59 ГПК України відзиву на позов не подав, в засідання суду представника не направив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи (ухвала суду від 01.04.2008 р. направлена відповідачу рекомендованим листом).

Із  досліджених  матеріалів  справи,  пояснень представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно угоди купівлі-продажу сільськогосподарських добрив та хімікатів № 21 від 20 червня 2006 р. (а.с.10) по накладній № 45 від 20.06.2006 р. позивачем було поставлено відповідачеві засоби захисту рослин на загальну суму 24671,64 грн. (а.с.9).Даний товар був прийнятий представником відповідача Роговським С.М. на підставі довіреності ЯКГ №301994 від 20.07.2006 р. (а.с.9)

Однак, відповідач умов п. 2.2 угоди № 21 не виконав –за поставлені хімікати не розрахувався в повному обсязі.

У зв'язку з частковою проплатою боргу  в сумі 2000 грн. до розгляду справи в суді, позовні вимоги щодо основного боргу заявлено на суму 22 671,64 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне вимоги товариства про стягнення з СФГ «Граніт»22671,64 грн. основного боргу задовольнити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України  від 16.01.2003 р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На цій підставі позивачем правомірно нараховано 1298,94 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 982,76грн. –3 % річних, які підлягають до стягнення.

Пунктом 4.1 угоди №21 від 20.06.2006 р. передбачено, що  за несвоєчасну оплату товару по даній угоді, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості поставленого товару за кожен день прострочки оплати.

Враховуючи зазначене, позивачем нараховано відповідачу до сплати 5 787,68 грн. пені.

Однак, у стягненні пені слід відмовити, оскільки у накладній №45 від 20.06.2006 р., згідно якої поставлено товар, відсутнє посилання на угоду, на підставі якої позивачем нараховано пеню.

           Відповідно до статтей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань»від  22.11.1996 р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Саме цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань.

           Відповідно  до ст. 49 ГПК України  пропорційно розміру задоволених позовних  вимог  витрати по сплаті держмита в сумі 342,66 грн. та 95,82 грн. витрат на інформаційно–технічне  забезпечення  процесу  підлягають   стягненню   з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82–85 ГПК України, ст. ст. 526 Цивільного кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Сільськогосподарського фермерського господарства «Граніт»( смт. Олика Ківерцівського району, код ЄДРПОУ 32598161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроком»( м. Нововолинськ, пр-т Перемоги,3, р/р 26009008260 в                    КБ «Західінкомбанк»м. Луцька, МФО 303484, код ЄДРПОУ 32062005) 22671,64  грн. основного боргу,  1298,94 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 982,76грн. –3 % річних, 342,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 95,82 грн. витрат на інформаційно–технічне  забезпечення  судового процесу, всього 25 391,82  грн.

3. В позові про стягнення 5 787,68  грн. пені відмовити.

Суддя                                                                                          Л. О. Черняк