Постанова

від 14.04.2008 по справі 8/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/15

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2008                                                                                           № 8/15

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Калатай  Н.Ф.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Годецький І. Ю. – керівник

                              Трутень Т. О. – представник за довіреністю № 41 від 25.03.2008 року

 від відповідача - не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка консультантів з економіки і права"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2008

 у справі № 8/15  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка консультантів з економіки і права"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецпроект"

 про                                                  стягнення 39871,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 24480,00 грн. за договором про надання юридичних послуг № 5/07 від 28.03.2007 р. та пені в сумі 15391,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2008 р. в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем послуг згідно з договором про надання юридичних послуг № 5/07 від 28.03.2007 р. за спірний період.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спілка консультантів з економіки і права” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки заявлена до стягнення заборгованість становить кошти, що мали бути перераховані відповідачем позивачу в якості абонентської плати, і їх перерахування не обумовлюється фактом наявності або відсутності доказів виконання робіт за спірним договором.

Ухвалою від 06.03.2008 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка консультантів з економіки і права” до розгляду, порушила апеляційне провадження та призначила її розгляд на 26.03.2008 р.

В судовому засіданні 26.03.2008 року колегія суддів ухвалила розпочати розгляд апеляційної скарги без участі представників відповідача.

В судовому засіданні 26.03.2008 року представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Ухвалою від 26.03.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2008 року для вивчення обставин справи, які були озвучені в судовому засіданні, дослідження матеріалів справи та надання можливості представнику відповідача взяти участь в розгляді апеляційної скарги.

Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови суду № 01 –23/1/4 від 11.04.2008 року справу № 8/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Пашкіної С. А., Коротун О. М.

В судове засідання 14.04.2008 року представник відповідача не з'явився, представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.03.2007 р. позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецбуд", яке згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  станом на 15.09.2007 р. змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецпроект", уклали договір про надання юридичних послуг № 5/07 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання виконати комплекс юридичних послуг та робіт відповідно до переліку (Додаток1).

Відповідно до п.9.1 Договору Договір набирає сили з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 9.2 Договору договір може бути розірваний за вимогою однієї з сторін. Договір буде вважатися розірваним через 15 днів з моменту одержання іншою стороною письмового повідомлення з боку ініціатора такого розірвання.

Матеріали справи не містять доказів звернень а ні позивача, а ні відповідача з приводу розірвання Договору, тому Договір визнається судом як такий, дія якого не припинилася.

Відповідно до п. 1.2 Договору послуги надаються в усній або письмовій формах, у виді регламентуючих положень, методичних рекомендацій і консультацій, а також шляхом представлення та захисту інтересів у державних та недержавних органах і судах.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість юридичних робіт та послуг становить 3060 грн. в т. ч. ПДВ 510 грн. за місяць, що складає 600 доларів США по курсу НБУ на момент оплати.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору первинна оплата здійснюється в сумі 3060 грн. платіжним дорученням на поточний рахунок позивача протягом 3 – х банківських днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п.4.2.2 Договору оплата послуг за кожний наступний місяць абонентного обслуговування проводиться відповідачем самостійно, без виставлення рахунку фактури до 5 числі такого місяця.

Як слідує з довідки АКІБ „УкрСиббанк” № 35-18-23/245 від 01.02.2008 р., відповідач 29.03.2007 р. платіжним дорученням № 62 перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 3060 грн. з призначенням платежу: „За абонентське обслуговування за квітень 07 року згідно договору № 5/07 від 28.03.2007 р.”, будь-яких інших платежів не надходило.

У нормах чинного законодавства України не наведено визначення абонентної плати за договорами про надання послуг.

Згідно ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування проводовим мовленням" від 22.05.1997 N 484, абонентна плата це плата абонента за користування радіоточкою.

Згідно Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 N 1280-IV, абонентна плата це фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Згідно Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" від 09.08.2005 N 720, абонентна плата це фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Виходячи з зазначених правових норм, абонентну плату за користування послугами за договором про надання послуг можна визначити як суму, яку споживач сплачує за можливість в будь-який час протягом дії договору скористатися обумовленими цим договором послугами виконавця в узгодженому сторонами обсязі незалежно від факту їх споживання. Абонентна форма обслуговування передбачає право споживача користуватися послугами і не накладає на нього обов'язку користуватися ними.

Отже, протягом дії Договору відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві абонентну плату у розмірі та у строки, встановлені Договором, незалежно від того, чи скористався він чи ні обумовленими Договором послугами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої договірні зобов'язання в частині перерахування абонентної плати не виконував.

До матеріалів справи додано копію претензії, з якою позивач звертався до відповідача з приводу сплати заборгованості за травень–серпень 2007 року.

Вказану претензію відповідачем отримано не було в зв'язку з тим, що за адресою, вказаної відповідачем у Договорі, організація вибула (копія конверту з відміткою пошти).

15.01.2008 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, нарахувавши за умовами Договору абонентну плату за період з травня по грудень 2007 року в розмірі 24480 грн.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем належним чином доведене порушення відповідачем його законних прав та майнових інтересів.

Відповідач наданим йому законом правом на судовий захист не скористався а ні в першій а ні в апеляційній інстанції, наведені позивачем обставини не спростував.

За таких обставин, колегією суддів визнаються законними і обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з абонентної плати за Договором за період з травня по грудень 2007 року в сумі 24480 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п 6.1 Договору у випадку порушення термінів оплати виконаних робіт за Договором відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчить доданий позивачем до позовної заяви розрахунок, пеню позивач нараховує шляхом складання щоденних фіксованих штрафів в розмірі 0,5 % від простроченого платежу за кількістю днів прострочення, що, на думку колегії суддів, є невірним, оскільки ставка пені є річною ставкою і нараховується вона за кожний день прострочення шляхом множення суми боргу на одноденну ставку пені (річна ставка поділена на кількість днів у відповідному році) та на кількість днів прострочення.

Зазначений принцип нарахування пені визначений Державною податковою адміністрацією України в Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2001 р. за № 240/5431) із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. № 290.

Також слід звернути увагу на те, що за правилами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, що нараховується у випадку порушення грошового зобов'язання, обмежується подвійною обліковою річною ставкою НБУ і нараховується за період порушення шляхом множення суми боргу на подвійну облікову одноденну ставку НБУ (річна ставка поділена на кількість днів у році порушення) та на кількість днів прострочення.

Позивачем при нарахуванні пені не визначено її одноденного розміру шляхом поділу на кількість днів у році, за який здійснюється нарахування пені, що призвело до застосування невірного принципу нарахування пені і завищенню її розміру проти договореного сторонами.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір сторін не містить іншого, ніж встановлений ст. 232 ГК України, періоду нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи, що доданий  позивачем до позовної заяви розрахунок пені виконаний без врахування також і зазначеної норми закону, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду  в сумі 39,28 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму  Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року по даній справі підлягає зміні з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється частково.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідач пені та приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті державного мита в сумі 245,19 грн., 61,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 122,60 грн. витрат на подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 27, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка консультантів з економіки і права” на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року у справі №8/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року у справі №8/15 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року у справі №8/15 в наступній редакції:

          „1. Позов задовольнити частково

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоспецпроект” (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6 – А, ідентифікаційний код 33993664, з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка консультантів з економіки і права” (02068, м. Київ, вул.. Княжий затон, 16 – А, оф. 99, ідентифікаційний код 34648004, р/р 26006054749600 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) основний борг в сумі 24480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн., пеню в сумі 39 (тридцять дев'ять) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 19 коп. та 61 (шістдесят одну) грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

           3. В решті позову відмовити”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоспецпроект” (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6 – А, ідентифікаційний код 33993664, з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка консультантів з економіки і права” (02068, м. Київ, вул.. Княжий затон, 16 – А, оф. 99, ідентифікаційний код 34648004, р/р 26006054749600 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 122 (сто двадцять  дві) грн. 60 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 8/15

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.04.08 (відправлено)