Рішення

від 14.04.2008 по справі 47/49-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/49-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2008 р.                                                            Справа № 47/49-08

вх. № 1529/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідльністю "ІБВП "Вазіс", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа  

про стягнення 70259,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною зявою щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 70259,00грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповдачем своїх зобов"язань на підставі договору №20 від 20.07.2007р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 703,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20 від 20.07.2007р. Відповідно до умов даного договору замовник доручає, а підрдник зобов"язався виконати будівельно-монтажні роботи.

Як  вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані для відповідача роботи, а саме монтаж металевих конструкцій в складальному цеху вартістю 36679,00 грн.  з урахуванням ПДВ, монтаж металевих конструкцій в склотарному цеху вартістю 14340,00 грн. з урахуванням ПДВ, улаштування залізобетонних конструкцій в склотарному цеху вартістю 1646,00 грн. з урахуванням ПДВ, монтаж металевих конструкцій в складальному цеху вартістю 17594,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Всі вказані роботи були виконані позивачем на будівництві нового виробництва склотари, що будується за  адресою  Харківська обл., м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а на загальну суму 70259,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, приймання виконаних робіт підтверджується 4 актами, які були направлені позивачем на адресу відповідача 27.09.2007 разом з супровідним листом № 61 від 27.09.2007, та отримані відповідачем 27.09.2007р.

Відповідно до умов пункту 5.3 договору на протязі 5-ти робочих днів з дня отримання вищезгаданих атів відповідач повинен був розглянути, підписати та передати позивачу акти приймання виконаних робіт. Таким чином, відповідач повинен був розглянути, підписати та передати позивачу згадані акти не пізніше 04.10.2007р., однак до цього часу підписані акти приймання виконаних робіт відповідачем позивачу не передані, і ніяких зауважень від відповідача що до актів позивачем не було отримано.

Також, згідно пункту 5.4 договору в разі наявності у відповідача претензій що до якості та складу вказаних в атах робіт відповідач мав право на протязі 5-ти робочих днів з дня отримання ним актів, тобто не пізніше 04.10.2007, направити позивачу у письмовому вигляді мотивовану відмову від прийняття вказаних в атах робіт. Однак до цього часу на адресу позивача не поступало мотивованої відмови відповідача від прийняття вказаних в актах робіт, що дає підстави стверджувати, що така відмова відсутня, а отже і відсутні будь-які претензії зі сторони відповідача що до якості та складу вказаних в актах робіт.

Вищевказане свідчить про те, що відповідач безпідставно відмовився від підписання наданих позивачем 4-х актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу  України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 70259,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 703,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а, р/р26002418480000 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" ХРУ, МФО 351641, код ЄДРПОУ 32952061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне виробниче підприємство "Вазіс" (61050, м. Харків, вул. Шота Руставелі, 11-Б, р/р 26004010051 в ХФ ТОВ "Унікомбанк", МФО 350006, код ЄДРПОУ 22725637) заборгованості у розмірі 70259,00грн., держмита у розмірі 703,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 14.04.2008р.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.