Постанова

від 18.04.2008 по справі 5/706-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/706-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2008 р.                                                          Справа № 5/706-07  

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідача –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 701С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 03.03.08 по справі № 5/706-07

за позовом ТОВ «Сінко-Пак», м. Черкаси

до  ТОВ «Прогрес Інвест»,  м. Суми

про стягнення 7387,31 грн., -

                                                         встановила:

В грудні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ «Прогрес-Інвест»на користь ТОВ «Сінко-Пак»7387,31 грн. - суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у сумі 75,64 грн. та просив покласти всі судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2008 р. по справі №  № 5/706-07 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги - задоволено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

Відповідач з рішенням місцевого суду не погоджується, просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній інстанції, відповідач вказує на те, що зазначене рішення було винесено з порушеннями норм процесуального права. Зокрема, суд, при винесенні рішення не повністю з'ясував обставини, що мають істотного значення по справі.

Як зазначає відповідач, між ним та позивачем мали місце господарські відносини, відповідно до яких, позивач постачав тару відповідачу, що підтверджується копіями відповідних накладних та довіреностей на отримання товару.

Однак, як зазначає відповідач, він був позбавлений можливості зробити певні розрахунки щодо заборгованості перед позивачем, оскільки у зв'язку із зміною керівництва була знищена вся бухгалтерська документація на підставі якої можна проводити такі розрахунки, але суд першої інстанції не врахував ці обставини та виніс рішення про задоволення позовних вимог не встановивши фактичну суму боргу, чим на думку відповідача, пропустив необ'єктивний та односторонній розгляд справи.

При цьому, відповідач скаржиться на те, що суд першої інстанції діяв у супереч ст.84 ГПК України та п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення», відповідно до яких, мотивована частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, що мають значення для справи та юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунків, з яких виходив суд, але суд не врахував вищенаведене.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за подано скаргою.

Позивач у своєму відзиві на скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач своїми діями без надання відповідних доказів і неявкою в засідання суду, навмисно затягує розгляд справи. Також, посилаючись на фінансовий стан, позивач просить розглянути справу за поданою скаргою без участі свого представника на наявними в справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду позивач не зазначив та не надав.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2005 р. та 25.03.2005 р. по накладним № 43 від 16.02.05р., № 78 від 25.03.05 р. позивачем було відпущено відповідачу товар на загальну суму 34817,80 грн. Позивач вказує на те, що відповідач не розрахувався з ним у повному обсязі за отриманий товар, отже його заборгованість складає 6668,80грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін виконання) боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.07 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 22/05 від 30.05.07 р. про оплату отриманого товару на суму 6668,80 грн., але ніякої відповіді не отримав.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. В даному випадку, заборгованість з урахуванням індексу інфляції (червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2007 р.) становить 7311,67 грн.; 3% - 75,64 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був надати суду докази, в обґрунтування заперечень щодо відмови в задоволенні позовних вимог і суд не зобов'язаний замість сторони здійснювати доказ певних фактів.  

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, для надання відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень.  З цього приводу первісне засідання призначене на 10.01.2008 року двічі відкладалось на 18.02.2008 року та на 03.03.2008 року.  

        Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами, перелік котрих передбачений зазначеною статтею, але відповідно до вимог цієї статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

      Подавши апеляційну скаргу скаржник не надав будь-яких додаткових документів, котрі не були досліджені місцевим господарським судом і які скаржник не мав змоги надати місцевому господарському суду. Також, відповідач не надав будь-яких доказів виконання зобов'язань за отримані послуги як суду першої інстанції так і апеляційному господарському суду.

     З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Сумської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

    Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 49, 99; 101, 104, 105 ГПК України, судова колегія, -

                                              постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2008 р. по справі № 5/706-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                  судді                                                            Пушай В.І.

                                                                                                        Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 18.04.2008 р.