Постанова

від 16.04.2008 по справі 07/34-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/34-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2008 р.                                                           Справа № 07/34-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. ,  Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Тімонік В.В.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пірана», м. Харків (вх. № 756 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.03.08 р. по справі № 07/34-08

за позовом ТОВ "Харполігрант плюс" м. Харків

до ТОВ "Торговий дім "Пірана" м. Харків

про стягнення 19163,31 грн.

встановила:

У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19 163,31 грн. з оплати послуг з тиражування печатної продукції.

03.03.2008р. позивач надав до господарського суду Харківської області уточнення позовних вимог та просив стягнути з ТОВ «Торговий дім «Пірана» суму боргу по оплаті вартості послуг з тиражування печатної продукції у розмірі 16 683,31 грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2008 року по справі        №07/34-08 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з  ТОВ «Торговий дім «Пірана» на користь ТОВ «Харполігрант плюс» 16 638,31 грн. заборгованості, витрати  по сплаті державного мита в розмірі 191,63 грн., 118,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання  щодо своєчасного повного розрахунку з позивачем за надані послуги з тиражування печатної продукції відповідно до умов укладених між сторонами по справі договорів. Оскільки факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, а відповідачем не подано ні доказів сплати суми боргу, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі                       16 638,31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  При цьому відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи невірно визначено сутність правовідносин між сторонами по справі, вважає, що в даному випадку мають місце відносини підряду; посилається на те, що частина продукції, виготовленої позивачем, містить приховані недоліки, але всі вимоги відповідача до ТОВ «Харполігрант плюс» щодо повернення останньому продукції неналежної якості, позивачем не розглянуті, а господарським судом  залишені поза увагою. На думку відповідача, він має право вимагати зменшення оплати за договором на суму вартості неякісної продукції, чого суд своїм рішенням його позбавив. На цій підставі просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2008р. по справі № 07/34-08 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, в сумі вимог, визнаних підприємством відповідача, а саме 9 640,64 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вважає, що відповідач не надав суду жодних належних доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо суті позовних вимог. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2008р. по справі № 07/34-08 без змін.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання 15.03.2008р. свого представника не направив, про причин неявки не попередив. Крім того в матеріалах справи знаходяться повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначена адреса відповідача, яка відповідає його юридичній адресі, зазначеній у довідки з Єдиного державного реєстру ТОВ «Торговий дім «Пірана» (а.с. 81) та  фактичній адресі, зазначеній в самій апеляційній скарзі. Але, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження разом із зазначеним повідомленням було повернуто до суду апеляційної інстанції з позначкою на конверті «з закінченням строку зберігання». Отже, враховуючи, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була надіслана відповідачу на його юридичну та фактичну адресу, що повністю підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а тому справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2008 року без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами було укладено договори № 1 від 01.06.05р.; № 1/02/2006 від 01.02.06р. та № 4 від 05.01.07р., відповідно до умов яких замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати поліграфічні услуги з тиражування печатної продукції відповідно до матеріалів, що надаються замовником, відповідно до технічного опису, передбаченого листом замовником, що є невід'ємною частиною даного договору (замовлення).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу поліграфічні послуги, передбачені вказаними договорами, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 20-24).

Відповідно до  пункту 2.2 договору № 1 від 01.06.05р. відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги на протязі 10 банківських днів після отримання продукції. Пунктом  2.2 договору № 1/02/2006 від 01.02.2006р. встановлено, що відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги на протязі 15 банківських днів після отримання продукції. Згідно з пунктом 2.2 договору № 4 від 05.01.07р. відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги на протязі 20 банківських днів після отримання продукції.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг виконав неналежним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 16 638,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідач 16 638,31 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості. Крім того, відповідач фактично погоджується з фактом отримання товару від позивача та визнає позов в сумі 9640,64 грн., а також вказує., що поставлена позивачем продукція на суму 7 042,52 грн. виявилась бракованою, про що відповідачем складено відповідний акт № 1 від 15.01.08р.

Місцевий господарський суд, розглянувши надані відповідачем до матеріалів справи докази, дійшов висновку, що факт виникнення недоліків продукції за якістю останнім не доведено, при цьому послався на те, що відповідачем   не   надано   суду  доказів будь-яких  узгоджених   між сторонами по справі умов приймання за якістю поліграфічної продукції, та не доведено наявності правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за продаж неякісного товару в розумінні ст. 679 ЦК України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, місцевий господарський суд в своєму рішенні визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, за договорами №1 від 01.06.05р., №1/02/2006 від 01.02.06р. та №4 від 05.01.07р., а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 16 638,31 грн. такою, що підлягає задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що найбільш вірним до правовідносин сторін по даній справі мали застосовуватися норми матеріального права, що регулюють відносини підряду та посилається на відповідні норми Цивільного кодексу України, регулюючи такі відносини, на думку відповідача, суд помилково застосував лише виключно норми матеріального права стосовно відносин купівлі-продажу.

Колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами по справі було укладено договори про надання послуг з тиражування печатної продукції, а предметом розгляду даної справи, відповідно до позовної заяви, є стягнення заборгованості в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо розрахунків за даними договорами.

Отже, у будь-якому разі, керуючись принципом розумності та справедливості судового захисту зазначені відповідачем обставини щодо незгоди із застосуванням судом до спірних відносин норм матеріального права, що регулюють загальні положення про зобов'язання, а також ст. 679 Цивільного кодексу України, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки суть рішення в цілому та факт існування боргу відповідача перед позивачем наведеними відповідачем обставинами не спростовується.

Доводи скаржника відносно того, що частина продукції, виготовленої позивачем, є неякісною, та його посилання відносно зменшення оплати за договором на суму вартості неякісної продукції,  колегія суддів не бере до уваги, оскільки це питання було предметом дослідження в суді першої інстанції, йому була надана вичерпна оцінка, та обґрунтовано зазначено про відсутність документального обґрунтування неякісності поставленого товару, крім того ТОВ «Торговий дім «Пірана»  з окремим позовом про стягнення матеріальної шкоди або заміну неякісної продукції до господарського суду не зверталось.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов спірних договорів щодо поставки неякісної продукції є матеріально та документально необґрунтованими та не підтвердженим матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив,  аргументованих заперечень щодо позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства та переоцінки обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2008 року по справі № 07/34-08 прийняте без порушень норм матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2008р. по справі                  № 07/34-08 залишити без змін.   

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.