Рішення

від 23.04.2008 по справі 15/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/49

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.04.08 р.                                                                               Справа № 15/49                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  відкритого акціонерного товариства „Горлівський завод „Реммаш” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 00176408)

до відповідача сумісної компанії „Дах” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24457342)

про стягнення заборгованості за договором № 49 від 02.04.2003 р. в сумі 15357,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Величко О.М. за довіреністю № 14/18 від 08.01.2008 р.

від відповідача: Перекатова Н.Ю. за довіреністю № 1 від 03.01.2006 р.  

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Горлівський завод „Реммаш” м. Горлівка до сумісної компанії „Дах” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором № 49 від 02.04.2003 р. в сумі 15357,60 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/49.

У судовому засіданні представниками сторін  було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників  позивача та відповідача, господарський суд,  -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2003 р. між відкритим акціонерним товариством „Горлівський завод „Реммаш” м. Горлівка (постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Миронівської ТЕС смт. Миронівське було укладено договір № 49, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався виготовити та відвантажити продукцію покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та сплатити отриману продукцію на умовах данного договору.

Так, на виконання умов цього договору позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупцю) продукцію на суму 15357,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії 02 ААФ № 351251 від 10.04.2003 р., серії 02 ААФ № 351268 від 12.05.2003 р., довіреностями на представника відповідача для отримання продукцію серії ЯЕЧ № 136724 від 09.04.2003 р., серії ЯЖВ № 485510 від 12.05.2003 р., податковими накладними № 2613 від 10.04.2003 р., № 2659 від 12.05.2003 р., копії яких додані до матеріалів справи.  

Згідно п. 2.3 договору форма розрахунку – грошова; 100% попередня оплата.

Згідно ст. 151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана  вчинити на користь іншої особи  (кредитора)  певну  дію,  як-от:  передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку. Зобов'язання  виникають  з  договору  або   інших    підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином  і  в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до  вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 162 Цивільного кодексу УРСР одностороння  відмова   від  виконання  зобов'язання   і одностороння зміна умов договору  не  допускається,  за  винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, до вищевказаних правовідносин з поставки товару згідно договору № 49 від 02.04.2003 р. застосовуються як норми Цивільного кодексу УРСР, який діяв з 01.01.1964 р. по 31.12.2003 р., тобто на момент виникнення у позивача (постачальника) зобов'язання з поставки відповідачу (покупцю) продукції, а у покупця відповідно зобов'язання щодо її оплати, так і норми Цивільного кодексу України.

Так, згідно п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статей 151;161;162 Цивільного кодексу УРСР; статей 526, 530 Цивільного кодексу України та умовам договору № 49 від 02.04.2003 р.  відповідач  не виконав, у зв'язку з чим склалась заборгованість у сумі 15357,60  грн.

Відповідач у відзиві на позов № 01юр-40/747 від 23.04.2008 р. проти стягнення вказаної суми заборгованості заперечує, посилаючись на те, що строк позовної давності по сплаті за товар закінчився 11.04.2006 р.

Крім того, вважає що вищевказана сума заборгованості була погашена шляхом проведення заліку взаємних вимог згідно протоколу № 052 від 31.12.2003 р., відмова від якого до відповідача не поступала. Однак, суд вказані заперечення відповідача щодо взаємозаліку не приймає до уваги у зв'язку з відсутністю доказів звернення до позивача з  вищевказаним  протоколом про залік взаємних вимог. Позивач проведення взаємозаліку не підтверджує.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності, то судом встановлено наступне:

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вимоги п. 2.3 договору про попередню оплату товару, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за накладною серії 02 ААФ № 351251 від 10.04.2003 р. наступив до 10.04.2003 р., за накладною серії ЯЖВ № 485510 від 12.05.2003 р. – до 12.05.2003 р.

Таким чином, починаючи вже з 10.04.2003 р. відповідач почав порушувати законні права та інтереси позивача щодо оплати вартості товару, поставленого 10.04.2003р., а для позивача почав бігти 3-х річний строк позовної давності, який закінчився 10.04.2006 р., та  відповідно 12.05.2003 р. відповідач почав порушувати законні права та інтереси позивача щодо оплати вартості товару, поставленого 12.05.2003р., а для позивача почав бігти 3-х річний строк позовної давності, який закінчився 12.05.2006 р. Будь-яких клопотань або заяв про його відновлення від позивача до суду не надходило.

Згідно ч. 4  статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 цієї ж статті Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позивач причиною пропуску строку позовної давності вважає бездіяльність колишніх його посадових осіб з питань виявлення та стягнення дебіторської заборгованості, в тому числі під час процедури банкрутства підприємства.

Однак, бездіяльність у минулому посадових осіб позивача суд не може вважати поважною причиною для відновлення строку позовної давності, тому строк позовної давності не підлягає відновленню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Горлівський завод „Реммаш” м. Горлівка до сумісної компанії „Дах” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором № 49 від 02.04.2003 р. в сумі 15357,60 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Горлівський завод „Реммаш” м. Горлівка до сумісної компанії „Дах” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором № 49 від 02.04.2003 р. в сумі 15357,60 грн. відмовити.

У судовому засіданні 23.04.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 24.04.2008 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                         Богатир К.В.