Рішення

від 07.04.2008 по справі 7922.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7922.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2008Справа №2-17/7922.1-2006

за позовом ДП Радгосп-завод “Алушта”, м. Алушта,

довідповідача ПП Фірма “Тредко-Україна”,  м. Алушта,

Третя особа   Ізобільненська сільська рада, м. Алушта, с. Ізобільне,

про зобов'язання повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 13 707,49грн. збитків.

за зустрічним позовом  ПП Фірма “Тредко-Україна”,  м. Алушта,

до відповідача   ДП Радгосп-завод “Алушта”,  м. Алушта,

до відповідача Ізобільнінської  сільської ради                                                                                                                     

про стягнення  54 154,80 грн. та зобов'язання зареєструвати договір.

                                                                                                            Суддя Гайворонський В.І.

   П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача (відповідача по зустрічному позову) – Люблінська О.В. представник дов. №10-650 від 06.07.06р.

від відповідача (позивача по зустрічному позову) - Літінський О.А., представник, дов. від 29.05.2006р.

від 3-ї особи – Чукаткіна Т.В. представник дов. від 02.10.06р.

Суть спору: Згідно позовної заяви та уточнення до неї позивач просить зобов'язати ПП фірму «Тредко-Україна» повернути ДП Радгосп-завод «Алушта» самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 4069 м.кв., в контурі №4867, 4866 м.Алушті, біля розвилки траси «Алушта-Судак» та стягнути з ПП Фірма “Тредко-Україна” на користь ДП Радгосп-завод «Алушта» збиток у розмірі 13 707,49грн., у зв'язку з тим, що 29.03.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди будівлі, споруди, згідно якого відповідачу було надано будівля, що окремо стоїть, склад будматеріалів, земельна ділянка. Згідно рішення Господарського суду АР Крим від 05.04.04р. вказаний договір визнаний недійсним. Відповідач земельну ділянку не звільнив. Відповідач також, у зв'язку з самовільним використанням земельної ділянки не по цільовому призначенню та зняття ґрунтового покриття, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу,  завдав збиток в сумі 13 707,49грн.

   Згідно ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином вважаються заявленими вказані позовні вимоги, які і підлягають розгляду судом.

   Відповідач позов не визнав та у відзиві вказав, що згідно рішення Господарського суду АР Крим від 05.04.04р. договір оренди визнаний частково не дійсним, тобто в іншій частині договір оренди залишений без змін, а тому підстав для звільнення земельної ділянки не існує.

    Відповідачем надана зустрічна позовна заява та уточнення до неї, згідно яких він просить стягнути з позивача по первісному позову 54154,8грн., у зв'язку з тим, що на спірної земельної ділянці виконав будівельні роботи по благоустрою та зобов'язати ДП Радгосп-завод “Алушта” та Ізобільнінську сільську раду зареєструвати у встановленому порядку договір про надання у користування земельної ділянки площею 4300 м.кв., згідно договору оренди від 29.03.2002р., укладеного між ДП Радгосп-завод “Алушта” та   ПП Фірма “Тредко-Україна”, у зв'язку з тим,  що договір визнаний недійсним та постановлено виселити ПП Фірму “Тредко-Україна” із займаємого приміщення, а в іншій частині в позові відмовлено. В частині передачі в користування земельної ділянки, тобто п. 1.5, рішенням суду договір не відмінений.  

       Позивач по первісному позову заявив про застосування позовної давності по зустрічному позову в частині стягнення грошових коштів.

       Ізобільненська селищна рада у відзиву та доповненні до нього вказує,  що ДП Радгосп-завод “Алушта” є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки. Згідно рішення суду договір визнаний недійсним. В рішенні суду не вказується, що договір визнаний недійсним частково.

      У засіданні суду яке відбулось 02.04.08р. об'являлась перерва до 07.04.08р. Після перерви представник ПП Фірма “Тредко-Україна” в засідання суду не з'явився,  надійшла телеграма про відкладення справи слуханням, у зв'язку з вибуттям представника на лікування за межі Криму.

      Згідно ст. 84 ГПК України у описової частині рішення вказується про клопотання сторони, а в мотивувальній частині – про підстави, по яким суд їх відхилив.

      По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                                                                                                          

      Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                               ВСТАНОВИВ:

      Згідно рішення Господарського суду АР Крим від 05.04.04р. по справі №2-8/3748-2004 прокурор звернувся з позовом про визнання договору оренди будівлі, споруди від 29.03.2002р., укладеним між позивачем та відповідачем, недійсним, а також про виселення відповідача із займаного їм приміщення, розташованого за адресою: м.Алушта, пров. Іванова, 3.

       В цьому рішенні вказується, що позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати його недійсним з моменту укладення.

       Суд вирішив визнати спірний договір недійсним на майбутнє та виселить відповідача з займаного приміщення.  

       Таким чином, спірний договір визнаний недійсним на майбутнє.

       В рішенні суду не вказується про те, що договір визнаний недійсним частково.

       Таким чином посилання ПП Фірма “Тредко-Україна” на те, що в частині передачі в користування земельної ділянки договір не визнаний недійсним (ПП Фірми “Тредко-Україна” вказує, що не відмінений, хоча предметом позову було визнання договору недійсним), не відповідає вказаному рішенню.

       Також необхідно відмітить, що предметом позову не було повернення ПП Фірми “Тредко-Україна” земельної ділянки, тому немає підстав вважати, що вказана вимога розглядалась судом при прийнятті вказаного рішення.

       В рішенні суду вказується про те, що позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати договір недійсним з моменту укладення.

       Однак, суд вказану вимогу не задовольнив та визнав договір недійсним на майбутнє. Відповідно, в частині позову в позові відмовлено.

        Таким чином викладені в зустрічному позові обставини про те, що в частині передачі в користування земельної ділянки договір є дійсним, не відповідає рішенню Господарського суду АР Крим від 05.04.04р. по справі №2-8/3748-2004.

         Таким чином вказаний договір визнаний недійсним і, відповідно, для задоволення зустрічного позову в частині задоволення зареєструвати договір підстав не існує.

         Таким чином в зустрічному позові на підставі вказаних обставин слід відмовити.

         Оскільки для знаходження у ПП Фірма “Тредко-Україна” спірної земельної ділянки підстав не існує, згідно ст. 212 Земельного кодексу України та ст. 1212 ЦК України вона підлягає поверненню ДП Радгосп-завод “Алушта”, який як землекористувач, має право згідно ст. 212 ЗК України на повернення земельної ділянки. Вказане право підтверджується актом на право постійного користування землею від 26.12.2000р., а також відомостями вказаними у відзиві власником земельної ділянки - Ізобільненською селищною радою.  

         Сам відповідач вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться у нього в користуванні, про що йде мова у його зустрічному позові.

         Крім цього вказана обставина підтверджується висновком експерта №2919 будівельно-технічної експертизи від 25.04.07р., згідно якої досліджувалось питання про виконання робіт ПП Фірма “Тредко-Україна” на спірної земельної ділянці. Згідно вказаного висновку огляд проводився у присутності керівника ПП Фірма “Тредко-Україна”.

          Згідно зустрічного позову ПП Фірма “Тредко-Україна” просить сплатити грошові кошти за споруди, зведені на спірній земельної ділянки.

          Відповідачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка повернута ДП Радгосп-завод “Алушта”.

          При цьому необхідно відмітить що розмір спірної земельної ділянки підтверджений схематичними планами, поясненнями експерта та його розрахунком. Згідно ст. 31 ГПК України експерт є учасником процесу в даному випадку та згідно ст. 32 ГПК України його пояснення є доказом, за яке він згідно ст.384, ст. 385 КК України несе кримінальну відповідальність. Також необхідно відмітити, що заява розміру позовних вимог є правом позивача.  

          Таким чином факт самовільного зайняття земельної ділянки на теперішній час доведений, що є достатньою підставою для задоволення позовної вимоги про її повернення незалежно від того, з якого часу ПП Фірма “Тредко-Україна” займає цю ділянку.

          Таким чином первісний позов в частині повернення земельної ділянки підлягає задоволенню.

          Первісний позов про стягнення грошових коштів не підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступних підстав:

         Згідно позовних вимог у вказаній частині ДП Радгосп-завод “Алушта” просить стягнути збитки.

         Однак, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМУ від 25.07.07р. № 963, якою обґрунтовується вказана позовна вимога, передбачене відшкодування не збитків, а шкоди.

          Таким чином по тим підставам, якими обґрунтовується позов, грошові кошти у вигляді збитків стягнути бути не можуть.

          При цьому необхідно відмітить що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі розглядати інші вимоги ніж ті, що заявлені позивачем, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним судом України (постанова від 20.05.02р. №02/132 по справі №Д 12/12).

          Зустрічний позов про стягнення грошових коштів не підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступних підстав:

          Згідно висновків експерту № 2919 будівельно-технічній експертизи від 25.04.07р. та пояснень експерта Анісімової Т.І. вартість будівельних робіт узгоджених орендодавцем які є невідокремлюваними (вартість підпорної стіни із бутобетону), складає 12 640,00грн.

          Згідно ч.3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на  відшкодування  вартості  необхідних  витрат.           

        Однак в частині вказаної позовної вимоги ДП Радгосп-завод “Алушта” просить застосувати позовну давність.

        Підстав не задовольняти вказану заяву суд не вбачає.

        Позовна давність має місце, тому що позов згідно встановленого порядку був поданий 14.08.06р., а акт виконаних робіт підписаний сторонами 10 лютого 203р.

        Згідно ст. 257ЦК України позовна давність у даному випадку складає три копії.

        Згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі зробленої до винесення рішення та є підставою для відмови у позові.

        При цьому необхідно відмітить, що ПП Фірма “Тредко-Україна” зверталась також з зустрічною позовною заявою 24.07.06р., яка була повернута без розгляду, що згідно ч.1 ст. 265 ЦК України та передбаченої ст. 8 ЦК України антології не зупиняє перебіг позовної давності.

        Окрім цього на 24.07.06р. строк позовної давності вже сплив.

        Позивачем також зустрічна позовна заява від 06.05.05р. була надана до апеляційної скарги.

        Однак вказана позовна заява не може бути прийнята до уваги, оскільки порушений порядок її надання.

        Так, Господарським процесуальним кодексом України не передбачене подання зустрічного позову при поданні апеляційної скарги.

        Штамп канцелярії суду чи будь які інші докази того що зустрічна позовна заява від 06.05.05р. була подана до суду в період розгляду справи судом першої інстанції відсутні.

       Згідно ст. 33 ГПК України та ст. 129 Конституції України докази необхідно надавати зацікавленій особі.

        Таким чином позовну заяву від 06.05.05р. суд перш інстанції не повинен розглядати, оскільки вона була надана до суду апеляційної інстанції.

        Крім цього, надання зустрічного позову до апеляційної скарги в порушення порядку його надання позбавляє суд в передбачені ст. 63 ГПК України строки розрішити питання про повернення позову.

        При цьому необхідно відмітить, що згідно додатку до вказаної заяви держмито сплачено в сумі 85 грн., при тому що ціна позову складає 54154,8грн. Однак до апеляційної скарги платіжне доручення про сплату навіть суми 85,00грн. не надане. Відсутні також докази сплати інформаційно – технічного забезпечення судового процесу. Таким чином причин приймати до уваги позовну заяву від 06.05.05р. не існує.  

        Так, згідно ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

         Неорганізованість, або юридична некомпетентність сторони не може бути поважною причиною. Згідно ст. 60 Конституції України для надання правової допомоги діє адвокатура.

          Клопотання ПП Фірма “Тредко-Україна” про відкладення справи слуханням задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних підстав:

         З матеріалів справи слідує, що у справі приймали участь два представника  ПП Фірма “Тредко-Україна” – Літінський О.А. та Літінський В.Ю. Таким чином убуття на лікування одного із представників не перешкоджало участь у справі його другого представника.

         Окрім цього, ПП Фірма “Тредко-Україна” не надано доказів, на які воно посилається. Так, знаходження на лікуванні представника не перешкоджало явкі до суду іншої особи для надання відповідних доказів про вказану обставину. Згідно ст.33 ГПК України сторона повинна доказати обставини, на які посилається. Однак доказів того, що представник убув на лікування суду не надано.

          Судові витрати підлягають розподілу згідно ч.5 ст. 49 ГПК України наступним чином:

         По первісному позову держмито за позовну вимогу нематеріального характеру підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем в сумі 85 грн.

         Оскільки витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу сплачені як за позовні вимоги матеріального характеру, так і за позовні вимоги не матеріального характеру, відповідно за позовні вимоги нематеріального характеру підлягають відшкодуванню у сумі 59 грн.

         По зустрічному позову підстав для відшкодування судових витрат не існує.

         Крім цього згідно ст. 84 ГПК України при прийнятті рішення суд повинен у резолютивній частині рішення вказати про повернення держмита із бюджету.

         По первісному позову держмито сплачено у сумі 231,39грн. (85+146,39).

         Однак підлягає сплаті за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 85грн. та за вимоги майнового характеру в сумі 137,07грн.

         Таким чином ДП Радгосп-завод “Алушта” підлягає поверненню 9,32грн. надмірно сплаченого держмита.

         ПП Фірма “Тредко-Україна” також підлягає поверненню держмито у сумі 50 коп. (сплачене 627,05 (541,55 +8,5+77), підлягає сплаті 626,55грн. (541,55 + 85).

         На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

                                                                 ВИРІШІВ:

              Первісний позов задовольнити частково.

              Зобов'язати ПП Фірму “Тредко-Україна” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 5 «а»/11, р/р 2600531667001 у ЯФ АППБ «Аваль» МФО 324032, ОКПО 24695596) повернути ДП Радгосп-завод “Алушта” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 3, р/р26002460113111 в Укрсоцбанке, м.Алушта, МФО 324032, ОКПО 00412694) самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 4069 м.кв. у контурі № 4867, 4866 м. Алушти, біля розвилки траси «Алушта-Судак».

              Стягнути з ПП Фірми “Тредко-Україна” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 5 «а»/11, р/р 2600531667001 у ЯФ АППБ «Аваль» МФО 324032, ОКПО 24695596) на користь ДП Радгосп-завод “Алушта” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 3, р/р26002460113111 в Укрсоцбанке, м.Алушта, МФО 324032, ОКПО 00412694) судові витрати: 85грн. держмита, 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              Видати накази.

              У частині стягнення 13 707,49грн. збитків в позові відмовити.

              Повернути із Державного бюджету ДП Радгосп-завод “Алушта” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 3, р/р26002460113111 в Укрсоцбанке, м.Алушта, МФО 324032, ОКПО 00412694) 9,32грн. надмірно сплаченого держмита.

              Видати довідку.

              Заяву ДП Радгосп-завод “Алушта” про застосування позовної давності задовольнити.

              Застосувати по зустрічному позову до позовної вимоги про стягнення 54 154,80грн. позовну давність.

              В зустрічному позові відмовити повністю.

              Повернути із Державного бюджету ПП Фірми “Тредко-Україна” (98510, м.Алушта, пров. Іванова, 5 «а»/11, р/р 2600531667001 у ЯФ АППБ «Аваль» МФО 324032, ОКПО 24695596)  50 коп. надмірно сплаченого держмита.

              Видати довідку.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.