Рішення

від 23.05.2011 по справі 36/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/99

23.05.11

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

До

Житлово –будівельного кооперативу «Суднобудівник»

Про

стягнення  369 684,91грн.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Представники

позивача:

ОСОБА_1 –по довіреності №138 від 31.03.2011р.

відповідача:

ОСОБА_2 –по дов. №б/н від 28.03.2011р.

Чорногорський М.А. – голова правління  (протокол №8 від   

23.02.2010р).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник”  369 694, 91 грн., із яких: 290 071, 23 основний борг, 14 997,98 грн. пені, 52 127,04  грн.  - 3% річних, 12 497,66 грн. витрат, пов”язаних з інфляційними процесами, у зв”язку з неналежним виконанням умов договору № 00601/4-03  на послуги водопостачання та водовідведення  від 15.05.2002р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

         Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Крім того, представником відповідача подана заява про застосування до даних правовідносин строки позовної давності.

          Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

         Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15.05.2002р. між  Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є позивач) та Житлово-будівельним кооперативом “Суднобудівник” (надалі відповідач)  був укладений договір №00601/4-03

За умовами договору позивач зобов’язався надавати відповідачу  послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язався розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Привал користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. від 01.07.1994р. №65.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за  середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

         Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

         Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі маршрутних листів, платіжних вимог-доручень і розшифровок рахунків абонента за  січень  2009р. -листопад  2010 р., дебетово-інформаційними повідомленнями, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання питної води  та водовідведення (строки) загальною вартістю з урахуванням знижки 263 029, 28 грн.

         Судом встановлено, що  відповідач сплатив позивачу за вищевказані послуги 116 132,30 грн.  Крім того, відповідачем  здійснено перерахунок наданих послуг на користь відповідача на суму 78,52 грн.

         Заборгованість відповідача за питну воду та стоки  станом на 01.12.2010р. становить  146 818,46 грн.

         Відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин відповідно до умов п. 3.5 спірного договору дані позивача є прийнятими.

           За спірний період, крім холодної води та стоків, позивач нарахував відповідачу  за період з 01.12.2006р. по 01.12.2010р.  вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води на загальну суму  з урахуванням знижки 146  523, 35 грн.  Крім того, відповідачем  здійснено перерахунок наданих послуг на користь відповідача на суму  3 269,58 грн. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за питну , що йде на підігрів, на суму 143 253, 77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

         Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як встановлено судом, 15.05.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №00601/4-03 відповідно до якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язався розраховуватися за вищевказані послуги.

          Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору позивач поставляв, а відповідач споживав питну воду. У спірний період з 01.01.2009р. по 01.11.2010р. позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму  з урахуванням знижки 263029, 28 грн. За спірний період відповідачем перераховано на рахунок позивача  116 132,30 грн.  Крім того, відповідачем  здійснено перерахунок наданих послуг на користь відповідача на суму 78,52 грн.

         Заборгованість відповідача за питну воду та стоки  станом на 01.12.2010р. становить  146 818,46 грн.

          З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 146 818,46 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Як встановлено судом, відповідно до п.4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов’язань по оплаті за надані послуги Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача  15 639,75 грн. інфляційних, 5 028, 02 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку платежу  в сумі 10 713, 89 грн., суд приходить до висновку про задоволення вимог частково в сумі 1 299, 39 грн. з огляду на наступне:

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 4.2 договору передбачено, що  за несвоєчасну  оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової  ставки  Національного банку України  від несплаченої  суми за кожний день прострочки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Чинним господарським законодавством не передбачено можливості нарахування пені більше, ніж за півроку, і цей строк є присікальним.

              Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за період з 01.12.2006р. по 01.12.2010р.  вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води на загальну суму  з урахуванням знижки 146  523, 35 грн.  Крім того, відповідачем  здійснено перерахунок наданих послуг на користь відповідача на суму  3 269,58 грн. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за питну, що йде на підігрів, на суму 143 253, 77 грн.

          Судом також не можуть бути задоволені в  повному  позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 143 253, 77 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

 Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем  пропущено строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача  основного боргу  за період з грудня 2006 року по  лютий 2008 року, встановлений  257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За вказаних обставин, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  в частині стягнення  заборгованості за період з грудня 2006 року по  лютий 2008 року в сумі 34 498,12 грн. задоволенню не підлягають.

         В частині стягнення заборгованості вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року  в сумі  20 384, 32 грн. позовні вимоги  підлягають задоволенню виходячи з наступного:

 Відповідно до п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 01.07.94р. № 65, рахунки за воду і за скидання стічних вод до каналізації виписуються Водоканалом основному абоненту. Якщо субабонент має особовий рахунок, то він розраховується за воду і скидання стічних вод з Водоканалом. Розподіл суми рахунку поміж мешканцями або субабонентами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється абонентом за показниками водолічильників. У випадках, коли водолічильники відсутні, розрахунки проводяться за нормами водоспоживання. Пунктом 12.17 Порядку встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом. Отже, в силу п. 1.1 Договору та вищезазначених положень Порядку Відповідач зобов’язаний сплачувати вартість питної води, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та її водовідведення. Водночас, Відповідач не надав суду доказів того, що він сплачує вартість води, що використовується для підігріву третім особам, як і не надав суду доказів на спростування того факту, що холодну воду для підігріву він отримував він третьої особи. Разом з тим, Позивач пояснив, що він є постачальником холодної води для підігріву, яку Відповідач споживає у вигляді гарячої води. З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованим твердження про те, що Позивач безпідставно виставляє в своїх розрахунках вартість гарячого водопостачання.

        Суд відхиляє твердження Відповідача про те, що він не має підстав сплачувати вартість питної води для підігріву з вищевказаних мотивів.

         В частині стягнення заборгованості вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води за період з листопада  2008 року по листопад 2010  року  в сумі            88 371,33грн. позовні вимоги  не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п.2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. N630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Однак, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. вищенаведений наказ від 01.07.1994р. №65 було визнано таким, що втратив чинність, та затверджено нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які набрали чинності з 18.10.2008 року.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти  перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 03.03.11р. у справі 42/230. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.   

          Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК «Київенерго»у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.  

Судом не можуть бути задоволені в  повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених до стягнення інфляційних, 3% річних та пені за вказаний період з огляду на часткову відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2006р. по 01.12.2010р.  вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води.

Судом задовольняють вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  інфляційні  в сумі 2 313,20 грн. та 3% річних в сумі 1 276, 33 грн.

         Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу  судові витрати понесені позивачем по справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

         Заперечення відповідача викладені в письмових поясненнях на позов судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

         Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

         Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу «Суднобудівник -19»

(м. Київ, вул. Закревського, 83/2,  код ЄДРПОУ 23493672) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, бул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) основний борг за  постачання питної води та водовідведення  в сумі  146 818 грн. 46 коп., 15 639 грн. 75 коп.  –інфляційні, 5 028 грн. 02 коп. –3% річних,  1 499 грн. 39 коп.  пені за прострочку платежу, 20 384, 32 грн. заборгованості вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води, інфляційні  в сумі  2 313,20 грн. та 3% річних в сумі 1 276, 33 грн., державне мито в сумі 1 929  грн. 59 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі  123 грн. 17 коп.

        В іншій частині позову відмовити.

   Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

      Суддя                                                                   Т.Ю. Трофименко                       

 Повний текст рішення складено

25.05.2011р.