Постанова

від 13.05.2011 по справі 2а-0870/2316/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13 травня 2011 року   10:44                                    Справа №  2а-0870/2316/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання – Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

до:Закритого акціонерного товариства «Запоріжтеплокомуненерго»,  м. Запоріжжя

про:стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 250/11 від 10.01.2011

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.05.2011

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – позивач) звернулось із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Запоріжтеплокомуненерго» (далі – відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 378,64 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.  

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), не сплачуються самостійно нараховані суми страхових внесків. Вказує, що несплата відповідачем відповідних сум до бюджету Пенсійного фонду робить неможливим виконання останнім покладених на нього завдань та в свою чергу завдає шкоди інтересам держави.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги з підстав, викладених вище. Наполягає на задоволенні позову та стягненні заборгованості.

Відповідач проти позову заперечив, у письмових поясненнях від 11.05.2011 вих. № 2 посилається на те, що ЗАТ «Запоріжтеплокомуненерго» починаючи з 2001 року є платником єдиного податку. Вказує, що Законом України  від 25.03.2005 № 2505-ІV «Про внесення змін в Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік» і деякі інші законодавчі акти України» були внесенні корективи в роботу суб’єктів малого підприємництва – платників єдиного податку. Так, згідно п. 2 ст. 48 вказаного Закону єдиний податок уже не в повному обсязі сплачується в місцеві бюджети, частина його, як і раніше, зараховується до Пенсійного фонду України, а також відрахування на обов’язкове соціальне страхування. Зазначає, що п. 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону встановлено, що сплата і зарахування в бюджети і державні цільові фонди сум єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва і фіксованого податку здійснюється в порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що починаючи з 31.03.2005 суб’єкти малого підприємництва працюють на колишніх умовах і не є платниками до фондів, хоча і повинні надсилати до фондів відповідну звітність. З огляду на це, вважає вимоги УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище, а також зазначив, що товариство дійсно звітувало до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та самостійно нараховувало до сплати страхові внески. В той же час представник стверджував, що нараховані суми повністю були сплачені ЗАТ «Запоріжтеплокомуненерго», в обґрунтування чого подав належним чином засвідчені копії  платіжних доручень. Просить відмовити у позові повністю.    

В судовому засіданні 13.05.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності вважає, що позовні  вимоги слід  задовольнити повністю виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно з ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статті 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV встановлюють, що страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду України.

Тобто, із змісту вказаних норм випливає, що усі підприємства, в тому числі і ті, які є платниками єдиного податку, та використовують працю фізичних осіб, є страхувальниками відносно таких фізичних осіб. Будь-яких виключень з цього правила Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не містить.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у нього обов’язку щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, не ґрунтуються на нормах закону та є безпідставними.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, стягнення заборгованості за цими внесками визначено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за                    № 64/8663 (далі –Інструкція).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.  

Підпункт 11.11 пункту 11 Інструкції встановлює, що платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Згідно п.6 ст.19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць.

У відповідності до п. 12 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В той же час слід зазначити, що страхувальники – платники єдиного податку також повинні враховувати норми Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції Указу президента від 28.06.1999 № 746/99. Відповідно до ст. 3 Указу, єдиний податок за попередній місяць юридичні особи повинні сплачувати не пізніше 20-го числа наступного місяця. Відділення Держказначейства України на наступний день після надходження коштів перераховують до Пенсійного фонду України 42 % від отриманої суми єдиного податку.

Платникам, які обрали спрощену систему оподаткування,  органи Пенсійного фонду України здійснюють зарахування коштів,  сплачених страхувальниками  у  складі  єдиного  податку   та   перерахованих органами  Державного  казначейства  України  до бюджету Пенсійного фонду України,  в рахунок сплати  страхових  внесків  на  підставі пред'явлених копій платіжних документів про сплату єдиного податку за відповідні періоди.  Зарахування вищезазначених коштів здійснюється лише за  умови проведення  в  повному  обсязі  нарахувань  страхових  внесків  на заробітну плату найманих працівників (лист ПФУ від 23.11.2006 № 15540/03-30, від 15.10.2007 № 16442/03-30).

Як встановлено судом із Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2005 року по серпень 2006 року включно відповідачем нараховано страхові внески у розмірі 1 435,14 грн. в рахунок оплати вказаної заборгованості відповідачем сплачено лише 56,50 грн., а тому наразі сума боргу  по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування складає 1 378,64 грн.

Вищенаведені, встановлені судом, обставини справи були підтверджені доказами, зібраними під час її розгляду.

Доводи представника відповідача про повну оплату самостійно нарахованих сум страхових внесків за період з листопада 2005 року по серпень 2006 року включно у судовому засіданні не підтвердились.

Так, дійсно, представником відповідача у судовому засіданні 13.05.2011 надані належним чином засвідчені копії платіжних доручень, де ЗАТ «Запоріжтеплокомуненерго» вказувало у призначенні платежу про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у спірний період. Сплата вказаних сум також підтверджується долученою до справи карткою особового рахунку страхувальника ЗАТ «Запоріжтеплокомуненерго».

Однак, як з’ясувалося із пояснень представника позивача, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дійсно отримувало вказані платежі, але користуючись правом наданим ч. 5 ст. 106 Закону України (в редакції що діла з листопада 2005 року по серпень 2006 року), зараховувало вказані суми на рахунок погашення недоїмки, що виникла у попередніх періодах.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції що діла з листопада 2005 року по серпень 2006 року) за  рахунок  сум,  що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми  недоїмки,  пені  та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли   страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків,  ці суми зараховуються  в  рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, суми страхових внесків, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення самостійно нарахованих страхових внесків у період з листопада 2005 року по серпень 2006 року, правомірно були зараховані УПФУ в Орджонікідзевському районі                 м. Запоріжжя в рахунок сплати недоїмки, що утворилась у попередньому періоді. Наявність такої заборгованості станом на час оплати відповідачем страхових внесків у спірний          період, підтверджується карткою особового рахунку страхувальника ЗАТ «Запоріжтеплокомуненерго». Отже, у зв’язку із покриття недоїмки за попередні періоди, самостійно визначені товариством страхові внески за період з листопада 2005 по серпень 2006 року залишилась несплаченими.

Також слід враховувати, що згідно ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк  давності щодо стягнення недоїмки,  пені та штрафів не застосовується.

Частиною 3 статті 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства «Запоріжтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, - задовольнити повністю.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Запоріжтеплокомуненерго» (69091,               м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 03345351) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (69057,                           м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б; ЄДРПОУ 20508396, р/р 25601301001080, МФО 313957, банк: Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України») 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 64 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                              Л.Я. Максименко