Постанова

від 20.05.2011 по справі 2а/1570/1660/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а-2а/1570/1660/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року.                   

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                            Іванова Е.А.

при секретарі                                                   Чиженко А.О.

за участю: представника позивача                ОСОБА_1 (за довіреністю)

відповідача                                                       ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Портовик»про стягнення санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Портовик», в якому позивач просив стягнути з Дочірнього підприємства «Портовик»на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок державного казначейства України суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 131186,58 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4801,42 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік, наданому відповідачем по справі до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2006 рік на підприємстві склала 254 особи. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 10 місць, проте створив тільки три робочих місця. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи та організації, у томі числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Крім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Таким чином відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, у розмірі 131186,58 грн. повинен сплати і пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки  Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 4801,42 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2009 року позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволені повністю та стягнуто з Дочірнього підприємства «Портовик»заборгованість по сплаті штрафних санкцій за не створення робочих місць  для інвалідів за 2006 рік в сумі 135998 грн. та пені за їх несвоєчасну сплату в розмірі 4801,42 грн., а разом 135998,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДП «Портовик»звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2011 року касаційну скаргу задоволено частково та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2007 року та ухвалу Одеського  апеляційного адміністративного суду від 20.02.2009 року скасовано та справу направлено на новий розгляд  до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 11.05.2011 року ДП «Портовик»отримало лист від Іллічівського міського центру зайнятості, в якому центр зайнятості повідомляє, що у 2006 році від ДП «Портовик»надійшло 5 вакансій для інвалідів, що підтверджено інформацією з бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості. Також як зазначив представник відповідача, на підприємство ДП «Портовик»інваліди не направлялися та зауважив, що на підставі направлених листів інформація про наявність вакансій підтверджується. Відповідно до чинного в 2006 році законодавства, на фонд соціального захисту інвалідів також покладено обов’язок сприяння створенню робочих місць та працевлаштування інвалідів, разом з тим, попри інформування ДП «Портовик»у 2006 році Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних місць для інвалідів, позивачем так і не було направлено на працевлаштування жодного інваліда, що також унеможливлює його працевлаштування. За таких обставин представник відповідача вважає, що виконав в повному обсязі свої обов’язки щодо створення та інформування про наявність вакансій для інвалідів органів, в обов’язки яких покладено працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд доходить до наступних висновків.

Позивач, відповідно до ст. ст. 8, 9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91 року № 875-ХІІ, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів є місцевим підрозділом урядового органу державного управління, який діє у складі центрального органу державної виконавчої влади, здійснює повноваження щодо державного управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів, в тому числі на підставі ч. ч. 15, 16 ст.20 зазначеного Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості по адміністративно-господарським санкціям та пені, не сплачених самостійно, а тому на підставі положень п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог статті 18 вищевказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів»від 3 травня 1995 р. N 314, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ДП «Портовик» 22.01.2007 року було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік за формою 10-ПІ (а.с.3), з якого вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників у ДП «Портовик»складає 254 особи та у 2006 році на підприємстві працевлаштовано 3 інваліда.

Таким чином, відповідно до нормативу, визначеному ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ДП «Портовик»повинно було створити 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте на підприємстві працевлаштовано лише 3 інваліда (а.с.4).

Відповідно до п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, що було чинне на час виникнення спірних правовідносин, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 5 Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 10 Положення  працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно п. 12 Положення Державна служба зайнятості, зокрема, веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні, веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.

Пунктом 13 Положення встановлено, що контроль за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів здійснюють Відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Підприємства, відповідно до п. 14 Положення, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Тобто в даному випадку, виходячи з положень вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів, а вичерпується лише створенням відповідних робочих місць та повідомлення про існуючі вакансії відповідні органи.

Як встановлено судом, ДП «Портовик»на протязі 2006 року неодноразово направлялися до Іллічівського міського центру зайнятості та до Фонду соціального захисту інвалідів листи з проханням направити для працевлаштування до ДП «Портовик»інвалідів на вакансії –прибиральник території у кількості 5 (п’яти чоловік), про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення до цінного листа (а.с.25-37).

Вказані листи отримувалися як Одеським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів так і Іллічівським міським центром зайнятості про що свідчать штампи вхідної кореспонденції на копіях зазначених листів (а.с.42-47).

Вищевикладене підтверджується листом Іллічівського міського центру зайнятості  від 18.03.2011 року № 191/24/03, відповідно до якого Іллічівський міський центр зайнятості  повідомляє, що в 2006 році від ДП «Портовик»надійшло 5 вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджено інформацією з бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості. В листі також зазначено, що для працевлаштування на надані вакансії інваліди не направлялись у зв’язку з їх небажанням працювати на некваліфікованих посадах з низькою заробітною платою (а.с.48).

Проте, як вбачається з вищевикладених фактичних обставин справи, ДП «Портовик»направлялася інформація лише щодо 5 створених вакантних робочих місць, тоді як, згідно нормативу робочих місць повинно бути створено 7, крім тих трьох, що вже працевлаштовані, тобто два місця не було створено та причину не створення яких представник відповідача пояснити не зміг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що санкції, які повинні сплачувати підприємства, установи, організації за порушення встановленого нормативу робочих місць для інвалідів, є адміністративно-господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання  у зв’язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» заходів для працевлаштування останніх, тобто  коли у його діях відсутній  склад правопорушення.

В даному випадку судом встановлено, що підприємство, на якому середньооблікова чисельність працівників складає 254 чол., що не заперечується сторонами, повинно було створити 10 робочих місць для зайнятості їх інвалідами, проте фактично на підприємстві працювало в 2006 році 3 інваліда. Також на ДП «Портовик»було створено додатково ще 5 місць для працевлаштування інвалідів, про що останнє на протязі 2006 року неодноразово повідомляло Іллічівський міський центр зайнятості, проте останнім до ДП «Портовик»не були направлені інваліди для працевлаштування.

Отже виходячи в викладеного відповідачем було створено вісім робочих місць із встановленого для нього нормативу у кількості 10 (десяти) робочих місць, тобто відповідачем не було створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин адміністративно-господарські санкції повинні розраховуватися тільки щодо двох нестворених робочих місць, що становить: 18740,94 грн. (середньорічна заробітна плата) х 2 (кількість нестворених робочих місць) = 37481,88 грн.

Що стосується пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Тобто до 15 квітня 2007 року відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції.

Проте, відповідно до п.п. 3.4., 3.4, 3.6., 3.7. Розділу ІІІ Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). У випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня. Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Отже нарахування пені в даному випадку повинно бути здійснене з 17 квітня 2007 року, оскільки 15 квітня – неділя, 16 квітня –граничний строк сплати адміністративно-господарських санкцій по 15.08.2007 року, тобто прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій складає 212 день.

Відповідно до Постанови правління Національного банку України Про регулювання грошово-кредитного ринку від 17 травня 2007 року N 184, з 1 червня 2007 року облікова ставка встановлюється у розмірі 8 % річних.

Тобто на день подання адміністративного позову облікова ставка НБУ складала 8 %, а не 8,5 %, як зазначає позивач у позовній заяві.

Отже, сума пені, що підлягає сплаті, розраховується наступним чином:

Розрахунковий розмір пені (8 х 120 : 100 : 365) = 0,03 %

Сума пені за один день прострочення: 37481,88 грн. х 0,03 % = 11,24 грн.

Кількість днів у період з 17.04.2007 до 15.08.2007 включно дорівнює 121.

Отже, сума пені, що необхідно сплатити, дорівнює 11,24 грн. х 121 день = 1360,59 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 94, 158, 160, 163 КАС України суд, -  

ПОСТАНОВИВ :

Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Портовик»задовольнити частково.

  Стягнути з Дочірнього підприємства «Портовик»( код 30439427 місцезнаходження: Одеська обл. м.Іллічівськ-5) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 37481,88грн. та пеню у розмірі 1360,59грн.  

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти  днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова виготовлена в повному обсязі 20 травня 2011 року.

Суддя                                                                                                     Е.А.Іванов.

  20 травня 2011 року .

/