Постанова

від 29.01.2008 по справі 2-а-2/2008

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-2/2008

Справа №2-а-2/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2008 року               

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Котова В.Г.

при секретарі Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Южному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та

зв'язку України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет

спору -ОСОБА_2, концерн „Укрморпорт” про визнання противоправними та скасування

наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №219 від 06.03.2006 року „Про

звільнення ОСОБА_1”, визнання противоправним та скасування наказу Міністерства

транспорту та зв'язку України №890 від 21.08.2006 року „про внесення змін до

наказу Мінтрансзв'язку від 07.12.2005 року №857”, визнання неправомірними дії  Міністерства транспорту та зв'язку України

щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДО ”Укрморпорт” - голови

ліквідаційної комісії ДО”Укрморпорт”, зобов'язання Міністерства транспорту та

зв'язку України  вчинити дії щодо

поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного об'єднання

„Укрморпорт” - голови ліквідаційної комісії ДО”Укрморпорт”, стягнення з

Міністерства транспорту та зв'язку України 

на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму

вихідної допомоги в розмірі 5005 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що

наказом Міністра транспорту та зв'язку України №163 від 28.04.2005 року він,

ОСОБА_1, був призначений на посаду генерального директора Державного об'єднання

“Укрморпорт” з 29 квітня 2005 року. Наказом Міністра транспорту та зв'язку

України №219 від 6 березня 2006 року ОСОБА_1 був звільнений з посади

генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт” відповідно до п.1 ст.

40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією об'єднання.  

Позивач вважає,

що звільнення його з посади генерального директора ДО “Укрморпорт” відбулося з

порушенням вимог чинного законодавства про працю та є незаконним. Крім того, на

час звернення його до суду повна процедура ліквідації об'єднання

“Укрморпорт” не відбулася.

ОСОБА_1 також надав суду уточнення до адміністративного

позову, в яких зазначає про наявність обставин, за яких у позивача була

виключена можливість звернутися до суду з позовом щодо відновлення на роботі в

термін, передбачений чинним законодавством та просить відновити термін для

подання адміністративного позову. 

            Позивач в судове засідання з'явився,

адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

            Представник позивача в судове

засідання з'явилася, адміністративний позов підтримала в повному обсязі.

            Представник відповідача, треті особи

по справі в судове засідання без поважних причин не з'явилися, хоча про день та

час слухання справи були сповіщені своєчасно, про причини неявки до суду не

повідомили.  

            Суд, заслухавши пояснення сторін,

дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає

задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом

Міністра транспорту та зв'язку України №163 від 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 був

призначений на посаду генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт”

з 29 квітня 2005 року.

Згідно з Наказом

Державного об'єднання

“Укрморпорт” від 28 квітня 2005 року №83-к ОСОБА_1 приступив до виконання

обов'язків Генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт” з 29 квітня 2005 року.

До 28 квітня

2005 року ОСОБА_1 працював в Морському торговельному порту “Южний” на посаді

першого заступника начальника порту. На роботу в Державне об'єднання

“Укрморпорт” ОСОБА_1 був прийнятий в порядку переводу з Морського торговельного

порту “Южний” відповідно до наказу начальника морського торговельного порту

“Южний” від 28 квітня 2005 року №159-ос-а.

Наказом

Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2005 року №163 передбачається

забезпечити директору Державного департаменту морського та річкового транспорту

ОСОБА_4 протягом місяця надання до Міністерства транспорту та зв'язку України

необхідних документів для укладення контракту з ОСОБА_1.

            Відповідно до п.2. Положення про порядок укладання

контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні

на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993

року №203 та ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про управління майном,

що є у загальнодержавній власності” наймання на роботу керівника підприємства,

що є у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Згідно з п.8.

зазначеного Положення контракт є підставою для видання наказу (розпорядження)

про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого

за угодою сторін у контракті.

Відповідно до

п.2. постанови Кабінету Міністрів України №203 від 19 березня 1993 року “Про

застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що

є у державній власності”, контракти з керівниками підприємств, що є у державній

власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів

України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства,

за погодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної

Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних

груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком №2

цієї постанови.     

Призначення

ОСОБА_1 на посаду Генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт”

було погоджено з Київською міської радою після видання наказу про призначення

на посаду Генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт”, що підтверджується листом Голови

Київської міської державної адміністрації від 17 червня 2005 року №017-68/202.

Згідно з п.7.

зазначеного Положення про порядок укладання контракту з керівником

підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, контракт

укладається в 2-х примірниках, які зберігаються у кожної із сторін і мають

однакову юридичну силу.

ОСОБА_1 був наданий Міністерством транспорту та зв'язку

України для підписання проект контракту №24-ІІІ з генеральним директором

Державного об'єднання

“Укрморпорт”, але у подальшому контракт так і не був підписаний сторонами.

9 листопада 2005 року

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №714 було прийнято рішення

про ліквідацію Державного об'єднання “Укрмопорт” (код

ЄДРПОУ 26344369), що розташоване за адресою м. Київ, пр-кт Перемоги, 14.

Зазначеним наказом ОСОБА_1 був призначений головою ліквідаційної комісії ДО

“Укрморпорт”.

            18

листопада 2005 року листом в.о. Міністра транспорту та зв'язку України

№4264/10/14-05 ОСОБА_1 був повідомлений про звільнення відповідно до

законодавства через 2 місяця з дня попередження за п.1 ст. 40 КЗпП України у

зв'язку із ліквідацією Державного об'єднання “Укрморпорт”.

            29

грудня 2005 року наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №954 було

затверджено Положення про ліквідаційну комісію Державного об'єднання

“Укрморпорт”, яким регулюється порядок формування, повноваження, внутрішня

організація та діяльність ліквідаційної комісії. 

            Наказом

Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 лютого 2006 року №178 були

внесені зміни до складу комісії з ліквідації Державного об'єднання

“Укрморпорт”, якими був затверджений новий склад комісії з ліквідації

Державного об'єднання “Укрморпорт”, але відповідно до цього наказу ОСОБА_1

залишився Головою ліквідаційної комісії ДО “Укрморпорт” та Генеральним

директором ДО “Укрморпорт”.    

            6

березня 2006 року наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №219

ОСОБА_1 був звільнений з посади 7 березня 2006 року відповідно до п.1 ст. 40

КЗпП України у зв'язку з ліквідацією об'єднання, залишаючись головою

ліквідаційної комісії Державного об'єднання “Укрморпорт”.   

6 квітня 2006 року між

Міністерством транспорту та зв'язку України (як Органом управління майном) та

ОСОБА_1(як головою ліквідаційної комісії ДО “Укрморпорт”) була укладена трудова

угода, за якою ОСОБА_1 було доручено здійснити процедуру ліквідації ДО

“Укрморпорт” відповідно до законодавства.

7 червня 2006 року між

Міністерством транспорту та зв'язку України та ОСОБА_1була укладена додаткова

угода до трудової угоди від 6 квітня 2006 року, якою були внесені зміни до

трудової угоди від 6 квітня 2006 року та термін дії цієї угоди був визначений

до виключення Державного об'єднання 

“Укрморпорт” з ЄДРПОУ відповідно до законодавства.

Але пізніше, наказом Міністру транспорту та зв'язку

України №890 від 21 серпня 2006 року ОСОБА_1 був виключений зі складу комісії з

ліквідації Державного  об'єднання  “Укрморпорт” та дія трудової угоди від

6.04.2006 року була достроково припинена в односторонньому порядку за

ініціативою Міністерства

транспорту та зв'язку України.

Згідно з витягом

з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія

АА №019629) станом на 7 серпня 2007 року Державне об'єднання “Укрморпорт”

знаходиться в стані припинення юридичної діяльності, тобто процедура ліквідації

ДО “Укрморпорт”, передбачена чинним законодавством, повністю не відбулася і

Державного об'єднання  “Укрморпорт” не

було виключено з ЄДРПОУ відповідно до законодавства.

            Відповідно до ст. 40 КЗпП України

трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий

договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або

уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва та праці, в

тому числі ліквідації, реорганізації, банкротства або перепрофілювання

підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату

працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України).

            Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про

наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше ніж за 2

місяці. При вивільненні працівників у разі змін в організації виробництва та

праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене чинним

законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в

організації виробництва та праці власник або уповноважений ним орган пропонує

працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За

відсутністю роботи за відповідною професією або спеціальністю, а також у разі

відмови працівника від переводу на іншу роботу на тому ж підприємстві, в

установі, організації, працівник, за своїм розсудом, звертається за сприянням

до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Одночасно

власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби

зайнятості про наступне вивільнення працівника з зазначенням його професії,

спеціальності, кваліфікації і розміру оплати праці.   

Відповідно до

ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення за підставами, зазначеними в п.1 ст. 40 КЗпП

України допускається якщо неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу

роботу.

Як було встановлено в судовому засіданні Міністерство

транспорту та зв'язку України при виданні наказу №219 від 6 березня 2006 року

про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України не запропонувало йому іншої роботи.

Наказом Міністерства

транспорту та зв'язку України №219 від 6 березня 2006 року передбачено

Державному департаменту морського і річкового транспорту (ОСОБА_3) забезпечити

проведення необхідних розрахунків з ОСОБА_1. відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні

трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу,

працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього

місячного заробітку.

Відповідно до

ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день

звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з

ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі

звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  він зобов'язаний також у день звільнення

видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до

ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать

йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або

уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою

зазначених сум.

Як було

встановлено в судовому засіданні, при

звільненні ОСОБА_1 з

посади Генерального директора Державного об'єднання

“Укрморпорт” йому не була виплачена вихідна допомога у розмірі середнього

місячного заробітку, передбачена ст. 44 КЗпП України та не була надана копія

наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до

ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним

органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116

Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,

організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час

затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до

ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового

спору у справах про звільнення безпосередньо до районного, районного у місті,

міського чи міськрайонного суду - в місячний строк з дня вручення копії наказу

про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом

встановлено, що в грудні 2004 року позивач потрапив в дорожньо-транспортну

подію, в результаті якої одержав травму голови і з 16 по 25 листопада 2004 року

проходив стаціонарне обстеження, що підтверджується прикладеною випискою з

амбулаторної карти МСЧ (медсанчастини) порту від 25.11.2004 року.

У березня 2006

року позивач одержав повідомлення про важкий стан здоров'я батька, прибув в м.

Одесу, де помістив його на обстеження в лікарню швидкої допомоги “Інто-Сану”,

по висновку якої №3136 від 6.04.2006 року у батька був визначений “поширений

коронарокардіосклероз”, але мені порадили звернутися ще і в онкодіспансер.

7 квітня 2006

року після обстеження позивачу повідомили про онкологічне захворювання мого

батька, що не залишав сумніві в летальному результаті, про що свідчить довідка

Одеського обласного онкодіспансера від 7.04.2006 року.

В наслідок збігу

вищевказаних обставин погіршився стан здоров'я позивача та він був поміщений в

клініку Держу правління при Президентові України “Діагностичний центр

Феофанія”, де було проведено обстеження голови, у зв'язку з болями, що

почастішали, після отримання повідомлення про фактичний стан батька позивача,

що підтверджується висновком №1157 від 12.04.2006 року.

Вказана хвороба

батька позивача впродовж півтора місяця не дозволило ОСОБА_1 своєчасно і

принципово вирішити питання про звернення до суду щодо скасування наказу

Міністра №219 від 06.03.2006 року про його звільнення з посади генерального

директора.

В вересні 2006

року батько позивача помер, про що було видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1,

після чого позивач вимушений був зайнятися організацією і проведенням похоронів

батька і черговим зверненням до МСЧ порту, про що свідчить довідка від

18.09.2006 року з подальшим лікуванням.

Відповідно до

ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених

статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний

суд може поновити ці строки.

При таких

обставинах суд приходить до висновку, що причини з яких позивач пропустив строк

для звернення до суду за захистом свого права є поважними, у зв'язку з чим йому

необхідно поновити строк для подання адміністративного позову.

Згідно з ч.2 ст.

22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть

бути скасовані. Відповідно до ст.

43 Конституції України кожен має право на труд. громадянам гарантується

захист від незаконного звільнення. Держава створює умови для повного

здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що права і

свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на

оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до

п.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства компетенція адміністративних

судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних

повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових

актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття

162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в разі

задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання

протиправними рішення суб'єктів владних повноважень чи окремих його положень,

дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих

його положень, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням

чинного законодавства України, у зв'язку з чим дії Міністерства транспорту та

зв'язку України щодо звільнення ОСОБА_1 є неправомірними.

Керуючись ст.

ст. 22, 43, 55 Конституції України, ст. ст. 40, 44, 47, 49-2, 116, 117,  233, 234, КЗпП України, ст. ст. 17,18, 104,

105, 106, 162 КАС України, Положенням “Про порядок укладання контракту з

керівником підприємства, що є у державні власності, при найманні на роботу”,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року

№203, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства

транспорту та зв'язку України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог

на предмет спору -ОСОБА_2, концерн „Укрморпорт” про визнання противоправними та

скасування наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №219 від

06.03.2006 року „Про звільнення ОСОБА_1”, визнання противоправним та скасування

наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №890 від 21.08.2006 року „про

внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 07.12.2005 року №857”, визнання

неправомірними дії  Міністерства

транспорту та зв'язку України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДО

”Укрморпорт” - голови ліквідаційної комісії ДО”Укрморпорт”, зобов'язання

Міністерства транспорту та зв'язку України 

вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора

Державного об'єднання „Укрморпорт” - голови ліквідаційної комісії

ДО”Укрморпорт”, стягнення з Міністерства транспорту та зв'язку України  на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час

вимушеного прогулу та суму вихідної допомоги в розмірі 5005 грн. -

задовольнити.

Визнати

протиправним та скасувати наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №219

від 6.03.2006 року “Про звільнення ОСОБА_1”.

Визнати

протиправним та скасувати наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №890

від 21.08.2006 року “Про внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 7.12.2005

року №857”.

Визнати

неправомірними дії Міністерства транспорту та зв'язку України щодо звільнення

ОСОБА_1 з посади генерального директора ДО “Укрморпорт” - Голови ліквідаційної

комісії Державного об'єднання “Укрморпорт”.

Зобов'язати

Міністерство транспорту та зв'язку України вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1

на посаді генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт” - Голови

ліквідаційної комісії Державного об'єднання “Укрморпорт”.

Стягнути з

Міністерства транспорту та зв'язку України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу

та середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі на

посаді генерального директора Державного об'єднання “Укрморпорт” - Голови

ліквідаційної комісії Державного об'єднання “Укрморпорт”. 

Постанова може

бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського Апеляційного адміністративного

суду через Южненський міський суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний

строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20-днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                В.Г.

Котов