Постанова

від 19.05.2011 по справі 5013/210/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2011 року                                    Справа №  5013/210/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання Заболотна О.В.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Будмаш-96” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. по справі №5013/210/11

за позовом приватного підприємства “Будмаш-96”, с. Гряда Жовківського району Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Кайботт”, смт. Дмитрове, м.Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 43 440 грн. 91 коп.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011р. приватне підприємство “Будмаш-96” (далі ПП “Будмаш-96”) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Кайботт” (далі ТОВ “Кайботт”) про стягнення 11 000, 00 грн. попередньої оплати за договором №32 від 21.07.2009р., 1 475, 91 грн. інфляційних втрат, 440, 00 грн. 3% річних, 30 525, 00 грн. пені та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. (суддя: Коротченко Л.С.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Кайботт” на користь ПП “Будмаш-96” заборгованість в сумі 11 268, 82 грн., з яких 11 000, 00 грн. основний борг, 110, 00 грн. інфляційні втрати, 158, 82 грн. 3% річних, 112, 69 грн. витрат по сплаті державного мита та 61, 36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасної поставки товару відповідач належним чином не виконав; доказів поставки товару у повному обсязі на сплачену позивачем суму або доказів сплати боргу відповідачем суду не подано; позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені; грошове зобов'язання про повернення позивачу грошових коштів виникло у відповідача лише після звернення позивача до відповідача з претензією №1 від 22.12.2010р., тому у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України нарахуванню підлягають інфляційні втрати та 3% річних за січень 2011 року, в межах строку, пред'явленого позивачем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП “Будмаш-96” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. по справі №5013/210/11 скасувати в частині відмови у стягненні пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ТОВ “Кайботт” на користь ПП “Будмаш-96” 24 255, 00 грн. пені.

В апеляційній скарзі ПП “Будмаш-96” посилається на те, що фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення передбаченої п.5.5. договору неустойки; не може бути підставою для відмови в стягненні пені покликання суду першої інстанції на частково невірний розрахунок пені.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Кайботт” просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. по справі №5013/210/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

31 липня 2009 року між ПП “Будмаш-96” (покупець) та ТОВ “Кайботт” (постачальник) був укладений договір №32, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (бітум) узгодженими партіями, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1).

В п. 4.2. договору сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити 100% оплату товару попереднім платежем в повному об'ємі в строки згідно рахунків на попередню оплату. Підставою для перерахунку попередньої оплати за товар є рахунок на попередню оплату постачальника. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в рахунку.

Позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 222 760, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №131 від 27.08.2009р. на суму 65 760, 00 грн., №137 від 08.09.2009р. на суму 67 000, 00 грн., №138 від 10.09.2009р. на суму 10 000, 00 грн., №139 від 14.09.2009р. на суму 80 000, 00 грн.

Поставка товару здійснена відповідачем частково на суму 180 366, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000126 від 31.08.2009р. на суму 65 149, 00 грн. та видатковою накладною №РН-0000135 від 08.09.2009р. на суму 115 217, 60 грн.

31 393, 40 грн. за недопоставлений товар відповідачем було повернуто позивачу, що підтверджується банківськими виписками від 21.09.2009р. на суму 10 000,00 грн., від 12.11.2009р. на суму 5 393, 40 грн., від 27.11.2009р. на суму 10 000, 00 грн., від 30.11.2009р. на суму 6 000, 00 грн.

Отже, в результаті недопоставки товару, попередньо оплаченого позивачем, та неповернення в повному обсязі попередньо сплачених коштів виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 22.12.2010р. на повернення сплачених ним коштів в розмірі 11 000, 00 грн., яка була отримана відповідачем, що підтверджується копіями поштового повідомлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що грошове зобов'язання по поверненню позивачу грошових коштів в сумі 11 000, 00 грн. виникло у відповідача після отримання претензії №1 від 22.12.2010р., господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних  в розмірі 158, 82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 110, 00 грн. за січень 2011 року, в межах строку, заявленого позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені господарський суд першої інстанції виходив з того, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом, а зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару.

Однак такого висновку суд дійшов без належної правої оцінки обставин справи.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, господарським судом не враховано, що сторони договору на підставі ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого - не грошового зобов'язання.

В п. 5.5. договору сторонами передбачено, що в разі прострочення відвантаження товару у встановлений договором строк, постачальник зобов’язується виплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Відповідачем порушено умови договору щодо поставки товару, що також визнається останнім, отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої п. 5.5. договору неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положенням ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.

Згідно п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України  №01-6/438 від 16.04.93р. “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” з подальшими змінами та доповненнями, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Пеня підлягає стягненню в розмірі 850, 16 грн. в межах строку, заявленого позивачем, з 10 серпня 2010р. по 10 лютого 2011р. включно з урахуванням ставки Національного Банку України у відповідний період (11 000, 00 грн. х 15, 5% : 365 днів х 182 дня). В частині позовних вимог про стягнення 29 674, 84 грн. пені слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                     

                                                 ПОСТАНОВИВ:              

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Будмаш-96”, с. Гряда Жовківського району Львівської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. у справі №5013/210/11 скасувати в частині відмови в стягненні 850, 16 грн. пені, 08, 50 грн. державного мита та 04, 48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в зв’язку з чим абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кайботт”, смт. Дмитрове, м. Олександрія Кіровоградської області на користь приватного підприємства “Будмаш-96”, с. Гряда Жовківського району Львівської області 11 000, 00 грн. основного боргу,  850, 16 грн. пені, 158, 82 грн. 3% річних, 110, 00 грн. інфляційних втрат, 121, 19 грн. витрат по сплаті державного мита та 65, 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кайботт”, смт. Дмитрове, м. Олександрія Кіровоградської області на користь приватного підприємства “Будмаш-96”, с. Гряда Жовківського району Львівської області 51, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2011р. по справі №5013/210/11, виданим на примусове виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2011р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Кайботт”, смт. Дмитрове, м. Олександрія Кіровоградської області на користь приватного підприємства “Будмаш-96”, с. Гряда Жовківського району Львівської області заборгованості в сумі 11 268, 82 грн., з яких 11 000, 00 грн. основний борг, 110, 00 грн. інфляційні втрати, 158, 82 грн. 3% річних, 112, 69 грн. витрат по сплаті державного мита та 61, 36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.М. Герасименко

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 24.05.2011р.)