Рішення

від 26.05.2011 по справі 5024/780/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/780/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.05.2011                                                                Справа №  5024/780/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Херсонської філії м. Київ

до Асоціації "Регіональні Енергетичні Підприємства" м. Херсон  

про   стягнення 956грн. 38коп.

за участю представників сторін:  

від позивача – уповноважена особа  Канат Т.В.

від відповідача -  не прибув

в с т а н о в и в:

          Приватне акціонерне товариство "МТС Україна"  в особі Херсонської  філії  (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з асоціації "Регіональні Енергетичні Підприємства" (відповідач) 118грн.66коп. заборгованості та 837грн.72коп. неустойки, посилаючись  на невиконання відповідачем обов'язків по  своєчасних  розрахунках за надані послуги мобільного зв'язку згідно з  договорами № 3255783/1.11303383 від 18.12.2006року, №4414877/1.11.303383 від 05.09.2008року та додатковими  угодами до  договорів.

Відповідач своїм правом на участь  в судовому засіданні не  скористався, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  був повідомлений про  час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому 10.05.2011року  ухвали  про  порушення справи від 04.05.2011року.

Відповідно до  ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони    не  є обов'язковою підставою  відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від  відповідача не  надходило, про причини неявки  суд не  було  повідомлено, справа відповідно до  статті 75 ГПК України розглядається без  участі представника відповідача, за наявними  в справі доказами, яких достатньо  для  вирішення спору по  суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд  дійшов до  висновку про  те, що позовні вимоги підлягають  задоволенню частково, з  урахуванням наступного.          

          Між  ЗАТ «Український мобільний зв'язок»(правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "МТС Україна") в особі Херсонської  філії та асоціацією "Регіональні Енергетичні Підприємства" укладені договори про надання мобільного зв'язку № 3255783/1.11303383 від 18.12.2006року, №4414877/1.11.303383 від 05.09.2008року та додаткові угоди до  договорів. Згідно з  зазначеними  договорами  позивач прийняв на себе обов'язки надавати  відповідачу послуги стільникового зв'язку.

Відповідно до  пункту 1.1 додаткових  угод  до  договорів від 18.12.2006року, від 05.09.2008року, від 24.11.2009року  сторони протягом 730  календарних днів, починаючи  з  дати  їх  підписання, не  мають  права відмовитися від  основного договору та додаткової угоди, зокрема -  від  послуг голосової  телефонії за основним договором, а надання послуг  за основним договором відбувається з урахуванням умов, встановлених додатковими  угодами.

          Відповідно до  пунктів 3.3 укладених  між  сторонами договорів та згідно з  вимогами Правил  користування мережами  мобільного зв'язку, відповідач погодився  своєчасно сплачувати рахунки  позивача  за надані послуги та оплату за утримання номеру в мережі мобільного  зв'язку МТС по  всіх  телефонах, зареєстрованих на  його особовому рахунку в строк до 15 числа  наступного за розрахунковим місяця.

Таким чином між сторонами  склалися господарські відносини  з  надання послуг. Відповідно до  ч.1 ст.. 901 ЦК України  за договором про  надання послуг одна сторона  зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона, зобов'язується оплатити зазначену послугу, якщо  інше не  встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України передбачено, що  положення  глави 63 ЦК України («Послуги»)  можуть  застосовуватися до  всіх  договорів про  надання послуг, якщо  це не  суперечить  суті зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо  договором передбачено  надання послуг за плату, замовник  зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що  встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З  урахуванням вимог вищезазначених  норм закону, відповідач повинен  виконувати зобов'язання передбачені договорами  про  надання послуг, в тому числі і щодо  порядку та розміру перерахування коштів за надані послуги.

Відповідно до  наданих доказів по справі та розрахунку позивача, відповідач не  виконував своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за отримані послуги і має  заборгованість  за період з 01.07.2010року по 01.11.2010року  в сумі 118грн.66коп.

Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони,  які беруть  участь  у справі, обгрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог  і заперечень. Ці докази подаються  сторонами  та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення вищезазначеного боргу, або будь-яких заперечень  щодо існування боргу та розрахунку суми позову відповідач суду не надав,  тому позовні вимоги про стягнення  заборгованості  в сумі 118грн.66коп.підлягають  задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення 837грн.72коп. неустойки (штрафна санкція) суд виходить  із  наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі  штрафу, пені ); відшкодування збитків.

Відповідно до  статті 229 ГК України, учасник господарських  відносин  у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від  відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також  сплатити штрафні санкції  відповідно до  вимог, встановлених  цим Кодексом та іншими законами.

Пункт 6 ст.231 Господарського  Кодексу  України визначає, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою ставкою Національного Банку України за весь час користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

При укладені договорів про  надання послуг мобільного зв'язку сторони пунктами 4.3  встановили  відповідальність  відповідача за  несвоєчасну оплату рахунків у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством не  передбачено  іншого  розміру пені.

В той же час пунктами 1.3 додаткових угод  до договорів про надання послуг передбачена відповідальність відповідача у разі дострокового припинення договору на підставі п.5.2 основного договору (у зв'язку з несплатою наданих йому послуг), у вигляді сплати  договірної санкції в розмірі 2грн.74коп. та 1грн.92 коп. за кожен  день, що залишився до  закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи  з  дня відмови, або припинення  його дії.

Неустойка нарахована  позивачем на підставі п.1.3 додаткових угод з  посиланням на те, що  з 28.11.2010року  дія договору достроково припинена у  зв'язку з несплатою наданих відповідачу послуг.

          Розглядаючи  позовні вимоги про  стягнення неустойки (пені) суд  враховує те, що учасники господарських  правовідносин мають право  встановлювати інші, ніж передбачені Цивільним Кодексом України, види  забезпечення виконання зобов'язань, що прямо  зазначено частиною 2 статті 546 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України коли сторони є  вільними  в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору  з урахуванням  вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Отже, суб'єкти  господарських  відносин при укладенні договору наділені  правом забезпечення виконання господарських  зобов'язань шляхом встановлення  окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Зазначена позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України  від 22.11.2010року №14/80-09-2056.

          Саме таку санкцію  сторони  узгодили  пунктами 1.3 додаткових  угод  до  основних договорів.

          Відповідно до  наданого  позивачем розрахунку   ним нараховано відповідачу за прострочку сплати  рахунків штрафна санкція  передбачена пунктами 1.3 додаткових угод  до основних договорів   в сумі 837грн.72коп.

          08.12.2010року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити основний борг та неустойку (аркуші справи  34, 38), яка  залишена відповідачем без  відповіді та задоволення.

          Розглядаючи  вимоги про  стягнення штрафної неустойки в розмірі 837грн.72коп. суд  враховує  те, що  вона є надмірно великою порівняно  із збитками   позивача (основний борг 118грн.66коп.), тому відповідно до  ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 83 ГПК України  суд зменшує належну до  стягнення неустойку  на 80% у зв'язку з  чим стягненню  підлягає 167грн.54коп.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги судом задовольняються частково. З відповідача на користь  позивача стягується 118грн.66коп. основного боргу та 167грн.54коп. неустойки.

Судові витрати  відповідно до  ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2.Стягнути з асоціації "Регіональні Енергетичні Підприємства" м. Херсон  вул.. Московська, 43 р/р 2600701693082 в ХВ «Укрексімбанк»МФО 352639 ідентифікаційний код 33014916 на користь приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Херсонської  філії м. Київ вул.. Лейпцігська, 15 р/р 26002511 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 300335, ідентифікаційний код 14333937 –118грн.66коп. основного боргу, 167грн.54коп. неустойки, 102грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  31.05.2011р.