Постанова

від 18.04.2011 по справі 3/155-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/155-НМ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р.                                                           Справа № 3/155-НМ  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Савченко Г.І.   

при секретарі судового засідання Новаку Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" на рішення господарського суду Житомирської області області від 03.03.11 р. у справі № 3/155-НМ

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні меблі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Національний банк України

про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року у складі колегії замінено суддю Дужича С.П. суддею Савченком Г.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.03.2011 року у справі № 3/155-НМ (суддя Машевська О.П.) у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати  в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема вказує, що судом не було дано належної правової оцінки листу Управління земельних ресурсів Житомирської районної адміністрації, яким визнано право власності на земельну ділянку за ТОВ "Інтерстиль". Також вказує що фізична відсутність бланків державних актів на право власності на земельну ділянку завадила провести реєстрацію права власності та отримати акт права власності на земельну ділянку.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що складаючи текст апеляційної скарги, яка датована 03.03.11 позивач не міг знати, чи надано в рішенні, повний текст якого виготовлено 11.03.11, судом першої інстанції правову оцінку матеріалам наявним в справі.

Відповідач 1 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2011 р. у справі № 3/155-НМ залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 1995 року виконавчим комітетом Тетерівської сільської ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області прийнято рішення №51 про передачу земельної ділянки площею 1,20 га спільному українсько-американському підприємству "Інтерстиль" із земель міжгалузевого научно-виробничого об'єднання "Телесинтез"; про надання додатково земельної ділянки площею 0,37 га для розширення виробничої бази по фактичному користуванню із земель загального користування с. Тетерівка; про звернення з проханням до відділу земельних ресурсів про виготовлення державного акту на право постійного користування землею спільному українсько-американському підприємству "Інтерстиль" на площі 1,57 га. (ас. 117 Т.1).

05 липня 1995 року за підписом голови Тетерівської сільської Ради народних депутатів Гунька Т.А. СУАП "Інтерстиль" ( вул. Шкільна, 74 с.Тетерівка) видано Державний акт II -ЖТ №000899 на право постійного користування землею площею 1,57 га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення виконкому Тетерівської сільської Ради народних депутатів від 15.06.1995 року. Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий передано на зберігання Тетерівській сільській раді ( а с. Т.3).

Акт зареєстровано в Книзі видачі і реєстрації державних актів 22.02.1996 року за № 106. Відомості про скасування зазначеного запису - відсутні ( а с. 148 Т.1).

20 червня 1996 року виконавчим комітетом Тетерівської сільської ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області прийнято рішення № 38 про виділення товариству "Інтерстиль" земельної ділянки площею 0,28 га для розширення і благоустрою території згідно подано плану та зобов'язано дирекцію товариства погодити відвід земельної ділянки у відділі земельних ресурсів Житомирської райдержадміністрації (ас. 118 -120 Т. 1).

На виконання рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 20.06.1996 року начальником відділу земельних ресурсів Гудюком В.М., головою Тетерівської сільської ради Гунько Т.А. та директором підприємства "Інтерстиль" Буровковим Г.А. здійснено відвід земельної ділянки площею 0,28 га (дороги) ТОВ "Інтерстиль", про що складено Акт про встановлення в натурі земель, наданих в користування ТОВ "Інтерстиль" від 20.06.1996 року у трьох примірниках для кожної із сторін (а с. 38 Т.1).

Окрім того, 20.06.1996 року на підставі рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 20.06.1996 року останню сторінку Державного акту II -ЖТ № 000899 на право постійного користування землею "Зміни в землекористуванні" заповнено та підписано інженером-землевпорядником Гудюком В.М., зокрема, про те, що станом на 20.06.1996 року площа земельної ділянки в га ( гектарах) становить 1,85 га ( а с. 66 Т.3).

Відповідно до Договору про діяльність ТОВ "Інтерстиль" від 14.11.1997 року учасники домовились продовжувати діяльність товариства, що є юридичною особою за законодавством України, зареєстрованого 31.05.1995 року, Свідоцтво про реєстрацію № 20412800 (п. 1.1) та встановили найменування товариства - ТОВ "Інтерстиль" ( а. с. 69 Т.3).

У зв'язку з цим, Статут ТОВ "Інтерстиль" викладено в новій редакції зі змінами та доповненнями, відповідно до якого позивач є повним правонаступником СУАП "Інтерстиль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю із місцем знаходження юридичної особи: вул. Шкільна, 74 у с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області. Державну реєстрацію Статуту в новій редакції проведено Житомирською РДА - 17.11.97 р. за № 97 ( а. с. 68 Т.3).

Судом перошої інстанції було встановлено що, 03 листопада 1995 року Житомирською РДА було видано Свідоцтво № 20412800 саме ТОВ "Інтерстиль" (вул. Шкільна, 74 у с. Тетерівка Житомирського району) (а с. 113 Т.1).

В подальшому 15 грудня 1997 року між Житомирською районною державною адміністрацією (продавець) та ТОВ "Інтерстиль" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 1,85 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Тетерівської сільської ради народних депутатів Житомирського району, надану для розміщення виробничої бази. Продаж земельної ділянки проведено за 21250,00 грн. згідно її нормативної ціни (ас. 106 Т.1).

У п.5.1 Договору зазначено, що цей договір і документ про сплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки у натурі (на місцевості) і видачі державного акту на право приватної власності на землю.

Зазначений Договір 15.12.1997 року посвідчено завідуючою Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою нотаріусом Лямець С.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 1-899.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не подано як документу про сплату вартості землі (21250,00 грн.) так і державного акту на право приватної власності на землю, виданого на його підставі.

Окрім того, зазначений договір не зареєстрований у виконкомі Тетерівської сільської ради (ас. 133 Т.1).

06.07.2000 року загальні збори учасників ТОВ "Інтерстиль" (протокол № 28) вирішили продати земельну ділянку площею 1,85 га, що належить ТОВ "Інтерстиль" за 21 250 грн., яка знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Тетерівка у районі вул. Шкільної, 74 ТОВ "Класичні і сучасні меблі" (а.с. 107 Т.1).

07.07.2000 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі - продажу земельної ділянки, за яким позивач продав, а відповідач 1 купив земельну ділянку площею 1,85 га, яка розташована на території Тетерівської сільської ради Житомирського району. Вказана земельна ділянка, як було зазначено у п.1 цього договору, належала позивачу як продавцю на підставі договору купівлі - продажу від 15.12.1997 року (а.с.104 Т.1).

На запит приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожі В.В. для вчинення нотаріальної дії (посвідчення договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.07.2000 року за р. № 2386) Житомирським районним відділом земельних ресурсів було надіслано лист за № 131 від 06.07.2000 року про те, що у зв'язку з відсутністю бланків державних актів на право приватної власності на землю підприємствам та організаціям такий акт ТОВ "Інтерстиль" не видався (а.с. 110 Т.1).

20.02.2001           року за підписом голови Тетерівської сільської Ради народних депутатів Гунька Т.А. відповідачу 1 ТОВ "Класичні і сучасні меблі" (м. Славутич) видано Державний акт серії ЖТ № 013718 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,85 га (18500 км. метрів) у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території с. Тетерівка Житомирського району та області, цільове призначення якої - для розміщення виробничої бази для виробництва виробів із дерева. Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано власнику землі, другий передано на зберігання органу, що видав державний акт - Тетерівській сільській раді (а с. 64-65 Т.1).

Акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю (юридичні особи) 23.01.2001 року за № 2 (а с. 149-150 Т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.01.2006 року у справі №  1/3"Д", залишеним без змін постановою ВГСУ від 18.12.2007 року, визнано недійсним Договір купівлі - продажу від 07.07.2000 року, за яким ТОВ "Інтерстиль" продало, а ТОВ "Класичні і сучасні меблі" купило земельну ділянку площею 1,85 га, яка розташована на території Тетерівської сільської ради Житомирського району. (ас. 35, 41-43 Т.3)

Щодо позовної вимоги про скасування державного акту серії ЖТ № 013718, виданого ТОВ "Класичні і сучасні меблі", судом встановлено таке.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем-1 ТОВ "Класичні і сучасні меблі" (м. Славутич) власного оригінального примірника Державного акту серії ЖТ № 013718 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,85 га (18500 км. метрів) або органу, що його видав - Тетерівській сільській раді або до архіву державного органу земельних ресурсів, у зв'язку з визнанням в судовому порядку недійсним Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.07.2000 року як підстави його видачі відповідно до п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказу Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43 в редакції, чинній на дату набрання рішенням суду у справі № 1/3 "Д" законної сили.

У Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю (юридичні особи), що оглядалась в засіданні суду відсутній запис про припинення права власності відповідача 1 на зазначену земельну ділянку у зв'язку з визнанням недійсною підстави його видачі (договору купівлі - продажу від 07.07.2000р.) (а.с. 149-150 Т.1).

Судом встановлені також наступні обставини.

24.03.2008 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ було проведено прилюдні торги з продажу трьох об'єктів нерухомості позивача (адміністративний будинок літ. "А"., виробничий корпус, літ. "Б", побутовий корпус, літ. "В") на користь третьої особи - Національного банку України, розташованих у селі Тетерівка, вул. Шкільна, 74. з правовим режимом земельної ділянки, на які вони були розташовані - постійне користування, загальна площа земельної ділянки - 1,57 га. (а.с. 75 Т.1, а.с. 117 Т. 2).

Переможцем торгів визнано відповідача - 2 ТОВ "Фабрика Класум", яким і придбані зазначені об'єкти нерухомості та оформлено на них право власності (а. с. 76-80 Т.1, 104-121 Т.2).

Однак відповідно до клопотання відповідача 2 ТОВ "Фабрика Класум" Тетерівська сільська рада рішенням 31 сесії V скликання від 04.12.2008 року, зокрема, вирішила визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8500 га серії ЖТ № 013718 виданий 20.02.2001 року ТОВ "Класичні і сучасні меблі" таким, що втратив чинність в зв'язку з добровільною передачею свого майна (в т.ч. земельної ділянки площею 1,85 га) до статутного фонду ТОВ "Фабрика Класум" згідно протоколу № 3 зборів засновників ТОВ "Фабрика Класум" від 26.01.2001 року та акту приймання - передавання майна ТОВ "Класичні і сучасні меблі" для ТОВ "Фабрика Класум" від 31 січня 2001 р.; надати ТОВ "Фабрика Класум" дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1,85 га в с. Тетерівка вул. Садова, 49 для розміщення виробничої бази по виробництву виробів із дерева. (а с. 22, 35 Т.2).

24 грудня 2008 року ТОВ "Фабрика Класум" (с. Тетерівка, вул. Садова, буд. № 49) видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 564220 на підставі рішення 31 сесії V скликання Тетерівської сільської ради від 04.12.2008 року, відповідно якого товариство є власником земельної ділянки з кадастровим номером -1822087200:02:001:0590. площею 1,8500 га у межах згідно з планом , що розташована у с. Тетерівка, вул. Садова, 49.

Державний акт складено у двох примірниках, перший з яких передано власнику земельної ділянки, другий зберігається в Управлінні Держкомзему у Житомирському районі. Акт  зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020820900002, підписано головою Тетерівської сільської ради Мельничуком Л.П. та начальником Управління Держкомзему у Житомирському районі Чепюком В.Л. (а.с. 39 Т.2).

Докази на спростування чинності зазначених документів у матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що позивач (скаржник) просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,85 га, що розташована в с. Тетерівка Житомирського району за адресою вул. Шкільна, 74, посилаючись на придбання її у власність за договором купівлі - продажу від 15.12.1997 року у Житомирської РДА, за відсутності в останньому відомостей про зазначене місце розташування земельної ділянки, судом першої інстанції було витребувано у виконкому Тетерівської сільської ради, серед іншого, відомості чи співпадають на місцевості земельні ділянки площею 1,85 га, на яких споруджено будинок (комплекс будівель) за № 74 вулиці Шкільної або за № 49 вулиці Садової (а с. 97 Т.1).

Згідно отриманих відомостей було встановлено, що зміна назви вулиці Шкільної на Садову не проводилась; будинку № 74 по вул. Шкільній на плані с. Тетерівка - не існує, у зв'язку з цим відсутня можливість визначити на місцевості розташування земельної ділянки; на теперішній час у селі Тетерівка є в наявності вулиця Шкільна, яка має загальну нумерацію будинків від 1 до № 72 та вул. Садова, яка має загальну нумерацію будинків від 1 до 49, які між собою на місцевості не перетинаються; вулиці Сонячна та Садова на масиві № 4 (нова забудова) отримали назву згідно з рішенням від 17.01.2001 року 19 сесії Тетерівської сільської Ради XXIII скликання із відповідною нумерацією будинків, розташованих на цих нових вулицях; оскільки на плані вулиці Садова місцю розташування комплексу будівель ТОВ "Класум", в якому було зареєстровано ТОВ "Фабрика Класум" відповідав порядковий номер будинку № 49, підприємству було рекомендовано внести відповідні зміни до реєстраційних документів у встановленому законодавством порядку, оскільки будинку № 74 по вул. Шкільній на плані с. Тетерівка не існує (а.с. 133 Т.1, а.с. 65 Т.2).

У зв'язку з цим, господарським судом встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ "Фабрика Класум", затвердженого установчими зборами учасників 30.11.2000 року (протокол № 1) та зареєстрованого Житомирською РДА 18 січня 2001 року за № 142 місцезнаходженням товариства значилась вул. Шкільна, 74 у с. Тетерівка Житомирського району (а.с. Т.3).

02.07.2001 року збори учасників ТОВ "Фабрика Класум" (протокол № 4) постановили: у зв'язку із зміною адреси розташувати ТОВ "Фабрика Класум" згідно рішення Тетерівської сільської Ради від 17.01.2001 року, внести зміни до установчих та реєстраційних документів ТОВ "Фабрика Класум". (а.с. 78 Т.3).

Зокрема п.1.6 розділу 1 Статуту ТОВ "Фабрика Класум" змінено і викладено в наступній редакції: "Місцезнаходження Товариства: Україна, с. Тетерівка Житомирського району, вул. Садова, 49" (а.с. 75 Т .3).

Приймаючи до уваги, що офіційним місцем знаходження позивача ТОВ "Інтерстиль" значиться вул. Шкільна, 74 у с. Тетерівка, яка за відомостями виконавчого комітету Тетерівської сільської ради відсутня на плані села Тетерівка, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідні зміни до статуту позивача не здійснено.

Крім іншого, позивач зазначав про поширення права застави третьої особи Національного банку України на земельну ділянку, про визнання права власності на яку заявлено позов.

Оскільки юридичні факти з приводу укладення кредитних угод та договорів застави між позивачем та третьою особою Національним банком України встановлені рішенням господарського суду від 27.01.2006 року у справі № 1/3"Д", залишеним без змін постановою ВГСУ від 18.12.2007 року (а.с. 35, 41-43 Т.3), останні не доводяться знову та вважаються встановленими, і зокрема:

- 10.10.95 року між Акціонерним товариством "Градобанк" та Спільнім Українсько Американським підприємством "Інтерстиль" (правонаступником якого є ТОВ "Інтерстиль") укладено кредитну угоду №009/95, за якою АТ "Градобанк" надало першому відповідачу позику в сумі 1125384 доларів США на строк до 05.02.99 (том 2 а.с.9-18 справи № 1/3"Д");

- 12.10.95 року між Акціонерним товариством "Градобанк" та Спільним Українсько-Американським підприємством "Інтерстиль" (правонаступником якого є ТОВ "Інтерстиль") в забезпечення виконання зобов'язань останнього по кредитній угоді від 10.10.95 укладено договір застави, за яким СУАП "Інтерстиль" передало в заставу Акціонерному товариству "Градобанк" майновий комплекс діючого заводу з виробництва меблів з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться в с. Тетерівка Житомирського району. Одночасно, посвідчуючи вказаний договір,  нотаріус наклав заборону на відчуження вказаного майнового комплексу з прилеглою земельною ділянкою (т.2 а.с.72 , 76 справи № 1/3"Д").

- 25.12.96 року між Національним банком України, Акціонерним товариством "Градобанк"   та Спільним Українсько-Американським підприємством "Інтерстиль" укладена угода, за якою Акціонерне товариство "Градобанк" передало, а Національний банк України прийняв усі права та обов'язки, які випливають з кредитної угоди від 10.10.95 та з договору застави від 12.10.95 (т.2 а.с.56 справи № 1 /3"Д").

- 20.03.97 року між Національним  банком  України,  Акціонерним товариством "Градобанк"   та Спільним Українсько-Американським підприємством "Інтерстиль" укладена угода, за якою внесено зміни в договір застави від 12.10.95 року, а саме, замінено заставодержателя Акціонерне товариство "Градобанк" на Національний банк України (т.2 а.с. 77 справи № 1/3"Д").

Таким чином, Національний банк України (третя особа на стороні позивача) став кредитором позивача - ТОВ "Інтерстиль" за кредитною угодою від 10.10.95 року та заставодержателем його майна за договором застави від 12.10.95 року.

-05.11.1997 року між Національним банком України та ТОВ "Інтерстиль", укладено Договір застави.  Предметом останнього став цілісний майновий комплекс, який належав ТОВ "Інтерстиль" на праві власності, та складався з нерухомого майна - виробничої бази (будинок № 74 по вул. Шкільна у с. Тетерівка), що належав на підставі реєстраційного напису на документі про право власності, виданого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації та зареєстрованого в реєстрову книгу 103 за реєстровим номером № 169 09.08.1996 року (інвентарна справа 403), а також все інше майно, що знаходилось на балансі ТОВ "Інтерстиль" станом на 01.10.1997 року, що перераховане в Додатку № 1 від 05.11.1997 року, який є невід'ємною частиною цього договору застави (а.с. 20-23 Т.2 справи № 1/3"Д").

-          з посиланням на зазначені обставини та, зокрема, ст. 37 Закону України "Про заставу" (в редакцій, чинній на дату укладення договору купівлі - продажу від 07.07.2000 року) про те, що при іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з нею стає також право користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об'єкти, господарський суд у рішенні від 27.01.06 року дійшов висновку, що у разі звернення стягнення на заставлене майно та його продажу, новий власник набуває право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда, яка є об'єктом застави. З таким висновком погодився і Вищий господарський суд України у постанові від 18.12.2007 року (а.с. 35, 41-43 Т.3).

Поряд з цим судом не встановлено обставин тотожності земельних ділянок за місцем їх розташування на місцевості та відповідно до даних державного земельного кадастру, незалежно від найменування вулиць (Садова, Шкільна) та нумерації будинків на них (49 чи 74) відповідно до виданих сторонам спору державних актів на право постійного користування та на праві власності.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши наявні докази Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого аб кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.

Так, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога пр визнання права власності (гл.29 Цивільного кодексу України " Захист права власності").

Відповідно до ст.392 ЦК України позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен на підставі обставин, що підтверджують право власності позивача на майно, та безспірних доказів підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право (право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).

Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення: (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами.

Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.

З врахуванням викладеного, обов'язком позивача у спорі про визнання права власності є доведення обставин набуття прав власника на спірну земельну ділянку та збереження зазначеного титулу як абсолютного незалежно від вчинених третіми особами дій щодо об'єкту власності.

Водночас, визначаючи в якості правової підстави позову статтю 378 ЦК України, відповідно до якої право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом, позивач жодним чином не обґрунтовує відповідність її диспозиції обраному способу захисту права (визнання   права власності).

Відповідно до Роз'яснення ВАСУ від 10.12.1996 № 02-5/422 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (справа про визначення способу малої приватизації) № 14-рп/2000 від 13.12.2000 року зазначено, що правовий режим власності, порядок і умови набуття та припиненні права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

За наведених обставин, при вирішенні спору про визнання права власності на земельну ділянку судом застосовується законодавство, чинне на час виникнення обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази, що подаються сторонами в якості доказування своїх вимог та заперечень повинні бути належними та допустимими.

Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

У зв'язку з цим, до їх форми чинним Господарським процесуальним кодексом України встановлені особливі вимоги: докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії (ст. 36 ГПК України). Вимоги до засвідчення копій встановлені чинним законодавством.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності в якості доказу ксерокопії Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЖТ № 000899, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" 05.07.1995 року, яка не засвідчена належним чином та є відмінною від копії Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЖТ № 000899 від 05.07.1995 року, виданого Спільному українсько - американському підприємству "Інтерстиль", засвідченої суддею Корольовського районного суду м. Житомира з оригіналу акту, що знаходиться у матеріалах кримінальної справи № 1-81/11 том 22 стор. 167-168.

Так, на дату видачі Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЖТ № 000899 від 05.07.1995 року СУАП "Інтерстиль" діяв Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ, відповідно до статті 7 якого спільним підприємствам земля могла бути надана виключно у постійне користування Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності.

Право приватної власності на землю було передбачено лише для громадян (ст. 6 Кодексу) та право колективної власності лише для таких юридичних осіб, як колективне сільськогосподарське          підприємство, сільськогосподарський кооператив, садівницьке товариство, сільськогосподарське акціонерне товариство, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ст.5 Кодексу).

Відповідно, документами, що посвідчували право на земельну ділянку буди державні акти, які видавались і реєструвались сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за формами, затвердженими Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України (Постанова втратила чинність на підставі Закону N 1377-ІV від 11.12.2003) було затверджено, зокрема, форму державного акту на право постійного користування землею.

Порядок складання державних актів було визначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженій наказом Держкомзему України від 15.04.1993 № 28 та зареєстрованій в Мін'юсті України 23.04.1993 за № 31 (втратила чинність на підставі наказу Держкомзему N 43 від 04.05.99).

Зокрема, у п. 2.5. цієї Інструкції було зазначено, що сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

Згідно п. 3.2 цієї Інструкції державний акт на право постійного користування землею підлягав реєстрації у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком N 4.

Як передбачав п. 3.5 цієї Інструкції, у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером - землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЖТ № 000899 від 05.07.1995 року, виданий СУАП "Інтерстиль" про право постійного користування 1,57 га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення виконкому Тетерівської сільської Ради народних депутатів від 15.06.1995 року на п'яти аркушах відповідає затвердженій формі державного акту.

Як встановлено судом, останню сторінку державного акту "Зміни в землекористуванні" було заповнено 20.06.1996 року інженером - землевпорядником відділу земельних ресурсів Житомирської РДА Гудюком В.М. відомостями про рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 20.06.1996 р., яким підприємству було надано додаткову площу 0,28 га та про загальну площу земельної ділянки станом на цю дату - 1,85 га.

Обставини державної реєстрації Державного акту на право постійного користування  землею     ІІ-ЖТ № 000899 від 05.07.1995 року, виданого СУАП "Інтерстиль" 22.02.1996 року у Книзі видачі і реєстрації державних актів за № 106 також встановлено.

За наведених обставин, судом першої інстанції правомірно зазначено про набуття СУАП "Інтерстиль" (вул. Шкільна, 74 у селі Тетерівка Житомирського району) станом на 20.06.1996 року права постійного користування 1,85 га землі у селі Тетерівка Житомирської області в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішень виконкому Тетерівської сільської Ради народних депутатів від 15.06.1995 року та від 20.06.1996 р.

Обставини припинення у СУАП "Інтерстиль" права постійного користування зазначеною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку - не встановлені.

Слід зазначити, що СУАП "Інтерстиль" (ідентифікаційний код 20412800) було перереєстроване у ТОВ "Інтерстиль" (ідентифікаційний код 20412800)) 17 листопада 1997 року.

Станом на дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів позивача діяв Закон України "Про підприємства в Україні" в редакції Закону України N 20/97-ВР від 23.01.97 року, який у статті 34 визначав одним із способів реорганізації підприємства його перетворення в інше підприємство, з переходом до нього усіх майнових прав і обов'язків колишнього підприємства.

У п.15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 № 118 в редакції станом на 17.11.1997 року, було також зазначено, що у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Оскільки чинне на дату перетворення СУАП "Інтерстиль" у ТОВ "Інтерстиль" законодавство не передбачало припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок реорганізації юридичної особи та не зобов'язувало останню здійснювати переоформлення державного акту на право постійного користування землею у зв'язку з цим, вбачається, що позивач у справі ТОВ "Інтерстиль" з 18.11.1997 року став повним правонаступником СУАП "Інтерстиль" за Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЖТ № 000899 від 05.07.1995 року із внесеними до нього змінами в землекористуванні.

Обставини припинення у позивача ТОВ "Інтерстиль" права постійного користування зазначеною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку - не встановлені.

Водночас колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача щодо набуття ним права власності на земельну ділянку площею 1,85 га по вул. Шкільній, 74 у селі Тетерівка Житомирського району відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 15.12.1997 року, укладеного з Житомирською РДА, оскільки відповідно до чинного на дату укладення цього договору Земельного кодексу України в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ ( далі - Кодекс) позивач не міг набути земельну ділянку у власність для розміщення виробничої бази із земель несільськогосподарського призначення, що перебували у державній власності.

Відповідно до статті 23 цього Кодексу лише юридичні особи створені в організаційно -правових формах колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського  кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства визнавались суб'єктами права колективної власності на земельну ділянку. Таким юридичним особам видавався державний акт на право колективної власності на землю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого у нотаріальному порядку, документу про оплату вартості землі та після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 18 цього Кодексу).

Відповідно до статті 3 цього Кодексу право розпорядження землею, зокрема, передачі її у власність, було надано Радам народних депутатів. Зазначені повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів могли передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Однак відповідно до статті 4 цього Кодексу обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів визнавались суб'єктами права державної власності на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебували в загальнодержавній власності.

Позивачем не доведено, що належним продавцем за договором купівлі - продажу земельної ділянки площею 1,85 га, розміщеної на землях, що знаходились у віданні Тетерівської сільської ради Житомирського району від 15.12.1997 року мала право бути   Житомирська РДА.

Також позивач не довів, що на виконання п. 5.1 цього договору та ст. 18 цього Кодексу сплатив кошти в розмірі 21250,00 грн. за куплену земельну ділянку та надав відповідний документ про оплату як підставу для відведення земельної ділянки у натурі (на місцевості) і видачі державного акту на право приватної власності на землю.

Оскільки відповідно до статті 22 цього Кодексу право власності на земельну ділянку виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття права власності на земельну ділянку за відсутності встановленого юридичного факту видачі йому державного акта про право власності на земельну ділянку встановленої форми та його державної реєстрації.

В контексті викладених норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції та не розцінює лист Житомирського районного відділу земельних ресурсів № 131 від 06.07.2000 року як доказ виникнення права приватної власності на земельну ділянку площею 1,85 га відповідно до договору купівлі - продажу від 15.12.1997 року без одержання, при цьому, документа, що посвідчував це право (державного акту встановленої форми). Більше того, у складі затверджених постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-XII форм державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею державний акт на право приватної власності на землю підприємствам та організаціям не затверджувався. Окрім того, за змістом ст. 22 цього Кодексу  момент  виникнення права власності на земельну ділянку не пов'язувався із моментом (датою) укладення договору купівлі - продажу, оскільки останній був лише однією із підстав для видачі державного акту.

Разом з тим, з врахуванням вище викладеного, колегія суддів розцінює договір купівлі - продажу від 15.12.1997 року таким, що укладений з дефектом суб'єктного складу (неналежний покупець), а відтак, невідповідним земельному законодавству, чинному на дату його укладення. Такий договір не може розцінюватись судом як належний засіб доказування. Як зазначено у п. 3 Роз'яснення  ВАСУ від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

Слід зазначити також, що відповідно до п.5 Інформаційного листа "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18.03.2008р. №01-8/164, документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, а тому оспорюваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за своєю правовою природою не є актом у вищенаведеному розумінні, а є документом, який посвідчує відповідне право особи.

У п.2.3 Рекомендацій Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" зазначається наступне: щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, то така вимога, як правило, заявляється як відновлення права з наслідками, передбаченими законодавством, а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення права власності (права користування) спірною земельною ділянкою. Отже, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав (пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року N 43 (далі -Інструкція). З урахуванням цього визнання акта незаконним у судовому порядку не вимагається. Оцінка цих обставин має міститись не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення.

Оцінку обставинам видачі ТОВ "Класичні і сучасні меблі" державного акту серії ЖТ № 013718 та обставинам втрати ним чинності за рішенням Тетерівської сільської ради у рішенні суду наведено. Водночас, місцевим господарським судом правомірно зазначено, що станом на дату винесення рішення у справі п.3.10 Інструкції виключено на підставі Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів N 433 від 03.06.2010 року.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного гос подарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" б/н  відмовити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.03.2011 року у справі № 3/155-НМ залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.