Постанова

від 24.05.2011 по справі 10/21/1625

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/21/1625

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р.                                                           Справа № 10/21/1625  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                    Мельник О.В.

суддя                                                                             Тимошенко О.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"  на рішення господарського суду  Хмельницької області від 09.03.11 р. у справі № 10/21/1625  за позовом (заявою) Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного комітету України по водному господарству, Кам'янець-Подільського міжрайонного управління водного господарства

про зобов'язання регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області укласти з позивачем строком на один рік договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності,

за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Хмельницького міжрайонного управління водного господарства  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"

про стягнення 4451,18 грн. збитків; зобов'язання ТОВ "Водограй-Плюс" повернути Хмельницькій дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем будівлю прохідної, будівлю розподільчого устаткування, будівлю насосної 2-го підйому, будівлю насосної 1-го підйому у селі Гораївка; зобов'язання ТОВ "Водограй-Плюс" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 2,7331 га, на якій розміщені будівля прохідної, будівля розподільчого устаткування, будівля насосної 2-го підйому, будівля насосної 1-го підйому у селі Гораївка.

за участю представників сторін:

позивача - Шеремет В.В.,

відповідача -  Боліщук І.Ю.,

третьої особи 1 - не з'явився,

третьої особи 2 - не з'явився,

третьої особи 3 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Водограй-Плюс»з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернулось з позовом до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області, в якому просить суд зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області укласти з позивачем строком на один рік договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме: будівлі прохідної площею 42,0 кв.м., будівлі розподільчого устаткування площею 161,9 кв.м., будівлі насосної станції 2-го підйому площею 131,5 кв.м., будівлі насосної станції 1-го підйому площею 120,8кв.м, які знаходяться за адресою: с.Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. У разі відмови відповідача від підписання нового договору оренди протягом 10 днів з моменту набрання рішення суду законної сили, визнати договір укладеним на один рік.

Хмельницька дільниця групових водопроводів i зрошувальних систем, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з урахуванням змінених позовних вимог звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Водограй-Плюс»на користь Хмельницької дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем 4451,18 грн. збитків, зобов'язання ТОВ «Водограй-Плюс» повернути Хмельницькій дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем м. Хмельницький будівлю прохідної, будівлю розподільчого устаткування, будівлю насосної 2-го підйому, будівлю насосної 1-го підйому у селі Гораївка, а також зобов'язання ТОВ «Водограй-Плюс»повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 2,7331 га, на якій розміщені вказані приміщення.

Згідно наказу Державного комітету по водному господарству від 11.01.2010р., Хмельницьку дільницю групових водопроводів і зрошувальних систем з 01.04.2010р. реорганізовано шляхом приєднання до Хмельницького міжрайонного управління водного господарства, визнано Хмельницьке МУВГ правонаступником прав і обов'язків реорганізованої Хмельницької дільниці ГВіЗС.

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Виноградова В.В.) від 09.03.2011 року у справі № 10/21/1625 у задоволенні позовних вимог позивача, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовлено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 752, який було укладено між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Хмельницькій області та ТОВ «Водограй-Плюс» 16.07.2007 року, з 17.07.2009 року припинив свою дію, оскільки Регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій області листом від 17.08.2009р. №11.06.-02934  адресованим ТОВ "Водограй-Плюс", повідомило, що договір оренди від 16.07.2007р. №752 продовжений не буде та просить відповідно до п. 2.3 даного договору повернути орендоване майно балансоутримувачу. Рішення місцевого суду нормативно обґрунтоване ч.1,ч.6 ст. 283, 291 ГК України, ч. 1 ст. 759, ст. 763, ст. 777 ЦК України ,ст.7, ст. 9, ч. 2, ч. 3 ст. 17, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати право позивача на оренду нерухомого майна згідно укладеного між сторонами договору № 752 від 16.07.2007 року та визнати продовженим вказаний договір на тих самих умовах на термін до 17.06.2010 року.

Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням ст. 777 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Апелянт вказує, що він належним чином виконував умови договору оренди та за місяць до закінчення терміну дії договору звернувся до відповідача з повідомленням про намір продовжити термін дії договору на один рік. Окрім того, вважає, що неприйняття судом уточнень до позовних вимог призвело до порушення норм процесуального права, оскільки таке уточнення не змінювало предмет чи підстави позову, що врешті призвело до прийняття судом неправильного рішення.

З цих же підстав представник позивача підтримав апеляційну скаргу під час її розгляду апеляційним судом.

Відповідачем Регіональним відділенням ФДМУ в Хмельницькій області було надано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач, як орендодавець висловив своє волевиявлення щодо припинення договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено.

З цих же підстав представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у відзиві просить рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та провести розгляд справи без участі її представника.

Треті особи без самостійних вимог – Держаний комітет України по водному господарству, Кам'янець-Подільське міжрайонне управління водного господарства участь повноважних представників під час розгляду апеляційної скарги не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про місце, час та день судового засідання повідомлялись належним чином.   

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від  09.03.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, виходячи з наступного.

16.07.2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Водограй-Плюс»(орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №752, за умовами якого орендодавець передав, а  орендар прийняв в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно - будівлі прохідної площею 42,0 кв.м., будівлі розподільчого устаткування площею 161,9 кв.м., будівлі насосної станції 1-го підйому площею 120,8 кв.м., розміщеного за адресою: с. Гораївка Кам'янець - Подільського району, що знаходиться на балансі Хмельницької дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем, вартість якого за незалежною оцінкою становить 114778 грн., для розміщення складу (т. 1 а.с. 9-13).

За актом приймання-передачі індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 18.07.2007р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а ТОВ «Водограй - Плюс» прийняло в строкове платне користування індивідуально визначене майно, що було предметом договору оренди (т. 1 а.с.14).

Згідно п. 10.1. договору, сторонами погоджено строк його дії у два роки, з 18.07.2007 року до 17.07.2009 року, включно.

У відповідності до п.2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу протягом трьох робочих днів. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.  

Згідно п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та за погодженням з балансоутримувачем договір вважається  продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені  цим договором.  

Положеннями п.10.8 договору передбачено, що дія договору оренди припиняється в тому числі внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Спірні відносини між сторонами щодо оренди зазначеного вище індивідуально визначеного нерухомого майна виникли з приводу укладення на новий термін договору оренди після закінчення строку дії попереднього договору.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені не пізніше одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Хмельницька дільниця групових водопроводів і зрошувальних систем, на балансі якої перебувало вказане майно станом на момент дії договору оренди, листами від 07.05.2009р. №№ 47, 48, адресованими відповідно регіональному відділенню ФДМУ по Хмельницькій області та ТОВ "Водограй-Плюс", повідомила, що у зв'язку із необхідністю реорганізації Гораївського гідровузла для відновлення водопостачання населених пунктів Кам'янець-Подільського району, договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 752 від 16.07.2007р. не буде продовжено, а буде припинено відповідно до п.10.8 у зв'язку із закінченням строку на який було укладено.(т. 1 а.с. 74,75).

17.06.2009р. ТОВ «Водограй-Плюс» звернулося до регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області із заявою (лист №18/06.09) про продовження терміну дії договору оренди №752 від 16.07.07р. на строк 2 роки 11 місяців. (т. 1 а.с. 77). У відповідь на дану заяву регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій області запропонувало відповідно до п. 10.6 договору питання продовження договору оренди узгодити з балансоутримувачем (лист від 08.07.2009р.) ( т. 1, а.с. 78).

29.06.2009 року ТОВ «Водограй-Плюс» звернулось до Голови державного комітету України по водному господарству із клопотанням (лист №20) надати дозвіл на продовження строку оренди на 2 роки.

З приводу даного клопотання, Державний комітет України по водному господарству у листі від 15.07.2009р. № 3264/5/11-09 повідомив ТОВ «Водограй-Плюс», що свої пропозиції направив регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

09.07.2009 року Хмельницька дільниця групових водопроводів і зрошувальних систем звернулась із листом №72 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області в якому просить у зв'язку із запланованою реорганізацією Гораївського гідровузла для відновлення водопостачання населених пунктів Кам'янець-Подільського району, відповідно до п. 10.6 договору оренди №752 від 16.07.2007р. заявити іншій стороні про закінчення строку чинності договору 17.07.2009р. і необхідність передачі майна балансоутримувачу. (т. 1 а.с. 62)

Державний комітет України по водному господарству листом від 15.07.2009р. № 3265/5/11-09 адресованому регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області, повідомив, що Держводгосп не заперечує проти продовження зазначеного договору строком на 1 рік за умови дотримання вимог чинного законодавства.(т. 1 а.с. 104).

Проте, Регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій області листом від 17.08.2009р. №11.06.-02934 адресованим ТОВ «Водограй –Плюс», повідомило, що з врахуванням пропозицій Хмельницької дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем та Хмельницької обласної державної адміністрації, договір оренди від 16.07.2007р. №752 продовжений не буде та просить відповідно до п. 2.3 даного договору повернути орендоване майно балансоутримувачу - Хмельницькій дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем за актом приймання-передачі.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2009 року, прохідна при НС-І 142 кв.м., прохідна при НС-ІІ 49 кв.м., насосна станція 1-го підйому 120,8 кв.м., НС-І (насосна станція ІІ-го підйому), 131,5 кв.м., будівля ЗРУ 161,9 кв.м. є державною власністю, власником є держава в особі Державного комітету водного господарства України. Вказані приміщення на праві господарського відання належали Хмельницькій дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем (т. 1 а.с.50).

Згідно наказу Державного комітету по водному господарству №247-б від 18.12.2009р. з балансу Хмельницької дільниці групових водопроводів і зрошувальних систем безоплатно передано на баланс Кам'янець-Подільського міжрайонного управління водного господарства основні засоби, які розташовані в Кам'янець-Подільському районі, в тому числі водозабір «Гораївка». На виконання даного наказу згідно актів прийму –передачі на баланс Кам'янець-Подільського міжрайонного управління водного господарства передано в тому числі вищевказані орендовані будівлі.

Як вбачається з наданого в матеріали справи наказу Державного комітету по водному господарству від 11.01.2010р., Хмельницьку дільницю групових водопроводів і зрошувальних систем з 01.04.2010р. реорганізовано шляхом приєднання до Хмельницького міжрайонного управління водного господарства, визнано Хмельницьке МУВГ правонаступником прав і обов'язків реорганізованої Хмельницької дільниці ГВіЗС.

Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що договір оренди від 16.07.2007 року є припиненим.

За змістом ст. 5, ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ініціатива щодо оренди державного майна може виходити від юридичних осіб, які можуть бути орендарями.

Порядок укладення договору оренди державного  майна визначено у ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з положенням ч. 1 ст. 9 вказаного Закону юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. За змістом наведеної норми, укладенню договору повинна передувати згода відповідного державного органу, уповноваженого управляти державним майном, а також цим органом повинні бути узгоджені умови договору оренди.

Посилання позивача у обгрунтування своїх вимог на положення ст. 777 ЦК України на думку колегії суддів не заслуговує на увагу, оскільки така норма сама по собі не підміняє обов'язкову процедуру укладення договору, визначену ст.ст. 7,9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 638-650 ЦК України, ст.ст. 179-181 ГК України, про що вірно зазначено судом першої інстанції

Судом першої інстанції також вірно надано оцінку зверненню позивача з заявою про продовження терміну дії договору (т. 1 а.с.77 ), що в розумінні наведених норм не є тотожним зверненню щодо укладення нового договору оренди.

За наведених вище та встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що в задоволенні позову в цій частині було відмовлено правомірно й твердження апелянта щодо продовження фактичного використання об'єкта оренди після припинення дії договору не спростовує такий висновок суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається чи оспорюється.

Проте, сформована позивачем позовна вимога в частині визнання  договору укладеним у разі відмови відповідача від підписання нового договору оренди не відповідає наведеним положенням ч. 1 ст. 1 ГПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, оскільки містить в собі умову, в разі настання якої позивач просить захистити його право. Отже, на момент звернення з указаним позовом до суду право позивача порушене, не визнане чи будь-ким оспорюване не було, а відповідно й спір про визнання договору укладеним на один рік в редакції, аналогічній договору оренди № 752 від 16.07.2007 року станом на момент звернення до суду не існував, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову і в цій частині.

Згідно ст. 22 ГПК України зміна предмету позову можлива лише до початку розгляду справи по суті. Зміни до указаної норми були внесені Законом України № 2453-VI від 07.07.2010 року, тобто після початку розгляду даної справи по суті судом першої інстанції. Враховуючи положення ч. 1 ст.58 Конституції України, про те, що закони не мають зворотної дії в часі, а на момент початку розгляду даної справи судом першої інстанції по суті процесуальне право сторони щодо зміни предмету позову обмежене стадією розгляду справи не було й на момент набрання чинності відповідними змінами в ст. 22 ГПК України ТзОВ «Водограй-Плюс»вже набуло процесуального статусу позивача, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції невірно залишено без задоволення заяву позивача щодо зміни предмета позову.

Поряд з тим, відповідно до ч.3 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного рішення.

За наведених вище обставин, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції щодо припинення дії договору оренди, а тому такий договір не може вважатись продовженим, у зв'язку з чим, допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому сформована в апеляційній скарзі вимога ТОВ «Водограй-Плюс» про визнання права позивача на оренду нерухомого майна згідно укладеного між сторонами договору № 752 від 16.07.2007 року та визнання продовженим указаного договору на тих самих умовах на термін до 17.06.2010 року– не підлягає задоволенню.

За змістом   ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Такі положення закону узгоджуються зі ст. 224 ГК України, згідно яких, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, згідно з частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору слід було довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання по неповерненню майна, а також наявність у діях орендаря всіх ознак складу цивільного правопорушення (протиправне діяння (дія або бездіяльність), наслідки у виді заподіяної шкоди (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).  

Проте, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору таких доказів суду надано не було.

Окрім того, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги те, що при обрахунку суми збитків третя особа із самостійними вимогами на предмет спору виходила із умов п.8.2 договору оренди від 16.07.2007р., однак дані положення стосуються права орендодавця на вимогу від орендаря сплати неустойки, яким є регіональне відділення фонду Державного майна України, що узгоджується з положенням ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Колегія суддів на підставі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 ЦК України також погоджується з мотивами, з яких суд першої інстанції прийняв рішення про відмову в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в частині витребування майна та земельної ділянки у ТОВ «Водограй - плюс»та вважає вірним висновок місцевого суду про недоведеність порушень прав третьої особи з боку вказаного товариства, приймаючи окрім наведеного до уваги й те, що рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову третьої особи не оскаржується.

За договором оренди № 752 від 16.07.2007 року саме Регіональне відділення ФДМУ є орендодавцем, отже саме йому може належати право вимоги про повернення орендованого майна, а не балансоутримувачу майна, який не був стороною в договорі. Вказівка в п. 2.3.,2.4. договору оренди на повернення майна балансоутримувачу лише вказує на порядок повернення майна, тобто вказує на балансоутримувача, як на особу, яка повинна прийняти орендоване майно у разі припинення договору. Тому, наведені умови договору не наділяють балансоутримувача правом вимоги до орендаря про повернення орендованого майна.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляціної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй - Плюс" - відмовити, рішення господарського суду Хмельницької області від 9 березня 2001 року -  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.