Постанова

від 27.05.2011 по справі 2а/2570/1451/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                 Справа №  2а/2570/1451/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  23 травня 2011 р.                                                                                           м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді                                                              Соломко І.І.,

за участю секретаря                                                     Прокіної А.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-РС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

22.03.2011 року позивач, Чернігівське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-РС» (далі –ТОВ «Регіон-РС»), в якому просить суд стягнути з ТОВ «Регіон-РС» на користь Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 9183,33 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 937,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно до статтей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить позов залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Також зазначив, що на підприємстві працювало інвалідів у кількості відповідно до вимог чинного законодавства, а тому господарського правопорушення  відповідачем не вчинено. За таких обставин, на його думку, позивачем безпідставно застосовані адміністративно-господарські санкції та пеня.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 10.01.2011 року позивачем отримано копію наказу № 17  про прийняття на роботу до ТОВ «Регіон-РС» за сумісництвом  ОСОБА_1, що підтверджується відбитком штампу позивача про його отримання (а.с.6). Таким чином, відсутні підстави для залишення  даного позову без розгляду, оскільки позов поданий до суду в межах строку, передбаченого Законом.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.  

Відповідно до ч. 3 статті 18  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для  працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати  для  них  умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші    соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування  інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  Таким чином, норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів становить у відповідача в 2009 році 1особа.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарської санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій для даного підприємства  становить 9183,33грн.

На виконання вимог вказаного Закону, 27.01.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслала претензія щодо сплати санкцій в строки, передбачені чинним законодавством.(а.с.30).

25.02.2010 року відповідачем поданий уточнюючий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, а також додаткові документа  на інваліда ІІІ групи ОСОБА_1, який за твердженням роботодавця помилково був не включений до звітності за 2009 рік. Згідно надісланих документів вказаним інвалідом відпрацьовано 12 місяців.

Проте, 06.12.2010 року ЗАТ «Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів» надано копію трудової книжки, згідно якої останній працював на заводі з 21.11.2000року по теперішній час як за основним місцем роботи, що також підтверджується витягом з наказу № 114-к від 23.08.2007 року (а.с.68).

Отже, інвалід ОСОБА_1 на підприємстві відповідача працював за сумісництвом, що також не заперечувалось представником відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається з матеріалів справи, інвалід ОСОБА_1 працював в ТОВ «Регіон-РС» за сумісництвом. Отже, період його роботи у відповідача не підлягає зарахуванню у виконання нормативу для працевлаштування інвалідів.

Тобто, у 2009 році відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році становить 165,3 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2009 році – 9183,33грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів  в 2009 році становить 9183,33 грн.   

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення норматив, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.  

Відповідно до п.п.3.1 п.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223,  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 937,75 грн.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-РС»  підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають  задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-РС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-РС» (р/р 26001060137064 в Чернігівському РУКБ Приватбанк, МФО 353586, код 31188239) до державного бюджету (р/р 31213230700334 в ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22824537) адміністративно-господарських санкцій в сумі 9183 (дев’ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 33 коп. та пеню в розмірі 937 (дев’ятсот тридцять сім) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                  Соломко І.І.