Рішення

від 25.05.2011 по справі 5020-504/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-504/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 травня 2011 року справа № 5020-504/2011

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек”,

ідентифікаційний код 21194014

(61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 48, кв. 47)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО”,

ідентифікаційний код 13794556

(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 24, кв. 2)

про стягнення 141 364,01 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Фіто-Лек”) –явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ТОВ „НВКФ „ТЕКО”) – явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

01.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО” (далі –відповідач) про стягнення 141 364,01 грн, з яких: 117 698,15 грн –заборгованість за отриманий товар; 23 665,86 грн –штраф за прострочення оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору № 34 від 01.01.2010, а саме обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.04.2011 порушено провадження у справі № 5020-504/2011.

До початку судового засідання 25.05.2011 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. № 5436/11 від 23.05.2011).

Відповідач явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 77-78; 129-131/.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами –в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО” (Покупець) був укладений договір поставки № 34 (далі –Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар (лікарські засоби, вироби медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари) в асортименті та кількості згідно з накладними та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором (пункт 1.1 Договору) /арк. с. 14-17/.

Накладні є документом, якій замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.5 Договору розрахунки за товар здійснюється по сумах, зазначених у видаткових накладних, на умовах відстрочення платежу протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, про що Покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана Покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Згідно з пунктом 3.6 Договору оплата поставлених товарів здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах, зазначених в пункті 3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок Постачальника.

За приписами пункту 7.1 Договору, у разі невиконання і неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

У протоколі узгодження розбіжностей від 01.01.2010 до Договору /арк. с. 18/ сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 7.2 Договору в такій редакції: „За прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого пунктом 3.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно зі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми”.

Договір діє з моменту підписання обома сторонами до 31.12.2010, а щодо зобов'язань за договором –до повного їх виконання (пункт 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачеві товару за наступними витратними накладними:

№ ХА-0113383/1 від 24.09.2010 на суму 10 825,52 грн і № ХА-0113383/2 від 24.09.2010 на суму 112,32 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 450 від 24.09.2010 на загальну суму 10 937,84 грн /арк. с. 24-27/;

№ ХА-0116799/1 від 01.10.2010 на суму 16 020,37 грн і № ХА-0116799/2 від 01.10.2010 на суму 163,26 грн –товар отриманий за довіреністю № 454 від 01.10.2010 на загальну суму 16 183,63 грн /арк. с. 28-31/;

№ ХА-0120285/1 від 08.10.2010 на суму 10 839,21 грн і № ХА-0120285/2 від 08.10.2010 на суму 108,84 грн –отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 461 від 08.10.2010 на загальну суму 10 948,05 грн /арк. с. 32-35/;

№ ХА-0123727/1 від 15.10.2010 на суму 12 547,62 грн і № ХА-0123727/2 від 15.10.2010 на суму 112,32 грн –отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 468 від 15.10.2010 на загальну суму 12 659,94 грн /арк. с. 36-39/;

№ ХА-0127190/1 від 22.10.2010 на суму 11 852,64 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 474 від 22.10.2010 /арк. с. 40-42/;

№ ХА-0130647/1 від 29.10.2010 на суму 9 989,86 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 487 від 29.10.2010 /арк. с. 43-45/;

№ ХА-0134045/1 від 05.11.2010 на суму 12 679,37 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 493 від 05.11.2010 /арк. с. 46-48/;

№ ХА-0137601/1 від 12.11.2010 на суму 14 120,30 грн (з урахуванням повернутого товару на суму 30,20 грн і відповідного корегування кількісних і вартісних показників) і №  ХА-0137601/2 від 12.11.2010 на суму 125,81 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 499 від 12.11.2010 на загальну суму 14 246,11 грн (14276,31-30,20) /арк. с. 49-54/;

№ ХА-0141099/1 від 19.11.2010 на суму 6 711,03 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 510 від 19.11.2010 /арк. с. 55-57/;

№ ХА-0144611/1 від 26.11.2010 на суму 5 672,39 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 521 від 26.11.2010 /арк. с. 58-59/;

№ ХА-0147995/1 від 03.12.2010 на суму 6 414,71 грн і № ХА-0147995/2 від 03.12.2010 на суму 33,74 грн –товар отриманий відповідачем через представника за довіреністю № 529 від 03.12.2010 на загальну суму 6 448,45 грн /арк. с. 60-62/.

Отже, загалом за накладними було поставлено товару на суму 118 329,31 грн, тобто позивач свій обов'язок за Договором виконав у повному обсязі.

Натомість відповідач умови Договору порушив; за отриманий товар розрахувався лише частково: в сумі 631,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8432 від 15.12.2010 /арк. с. 65/.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачеві лист-вимогу № 39/1 від 28.01.2011 /арк. с. 63-64/. Проте, вимога позивача щодо погашення заборгованості в сумі 117 698,15 грн (118329,31-631,16) залишена відповідачем без належного реагування, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, а тому підпадають під правове регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України (ЦК України) та Господарського кодексу України (ГК України), що набрали чинності з 01.01.2004.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що сторонами укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обов'язку оплатити позивачеві поставлений ним товар.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 118 329,31 грн.

Факт отримання відповідачем товару на цю суму підтверджується видатковими накладними та довіреностями з підписами осіб, які уповноважені відповідачем на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей /арк. с. 19-62/.

Через часткову оплату відповідачем отриманого товару його заборгованість перед позивачем становить 117 698,15 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як убачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 3.5 Договору). Отже за отриманий 24.09.2010 товар відповідач мав розрахуватися в строк до 08.11.2010 включно, а за товар, отриманий 03.12.2010 (остання партія) –в строк до 17.01.2011.

Позовна заява подана до суду 01.04.2011. Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 117 698,15 грн матеріали справи не містять, тобто відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

За викладених обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 117 698,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 23 665,86 грн /арк. с. 13/.

Суд вважає дану вимогу обґрунтованою, виходячи з наступного.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем /арк. с. 13/, суд вважає його вірним (118329,31*20%=23 665,86 грн), а отже ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому судом враховано, що прострочення платежів триває більше 30 календарних днів (приміром, остання партія товару поставлена відповідачеві 03.12.2010; кінцевий строк оплати –17.01.2011; позовну заяву подано до суду 01.04.2011).

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі –в сумі 141 364,01 грн (117698,15+23665,86).

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО” (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 24, кв. 2, ідентифікаційний код 13794556, п/р 260029702 в АБ „Полтава-Банк”, м. Полтава, МФО 331489, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 48, кв. 47, ідентифікаційний код 21194014, п/р 26005020014232 в ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767) 141 364,01 грн (сто сорок одна тисяча триста шістдесят чотири грн 01 коп.), у тому числі: основний борг в сумі 117 698,15 грн та штраф в розмірі 23 665,86 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 413,64 грн (одна тисяча чотириста тринадцять грн 64 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                             В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано 30.05.2011.