Постанова

від 23.03.2011 по справі 2а-6984/10/0670

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 справа №  2а-6984/10/0670  

категорія  2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді   Капинос О.В. ,

при секретарі -       Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача, прокурора,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фа-ойл"   

до   Державної податкової інспекції у м. Житомирі    

про  скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) скасувати   податкові повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 26.02.2010 року, № 0000522301/1 від 07.05.2010 року, № 0000522301/2 від 04.06.2010 року, № 0000522301/3 від 12.08.2010 року,  прийняті Державною податковою інспекцією в м.Житомирі. На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаними податковим повідомленням - рішенням Товариству  визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, за порушення ним вимог п.п. 5.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, оскільки підприємство має належним чином оформлені первинні документи на отримання товару, а висновок  податкового  органу про відсутність  підтверджуючих  документів у підприємства  щодо  приймання-передачі  товарно-матеріальних цінностей  від  ТОВ "Славія"є безпідставним, оскільки  ТОВ "Фа-Ойл" були  надані під  час  планової і  позапланової перевірок всі первинні документи (відповідні договори, платіжні доручення і т. д.) на підтвердження реальності проведення поставок ТМЦ.  Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо безоплатного отриманння нафтопродуктів від ТОВ "Солара-М", оскільки вказане підприємство надавало Товариству послуги з перевезення нафтопродуктів, а не було постачальником даних товарів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просили в позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 23.11.2009 року по 09.02.2010 року працівниками ДПІ у м. Житомирі (далі-ДПІ) проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фа-Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.09.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки було складено акт №676/23-1/36169535/0110 від 09.02.2010 року (далі- акт № 1) на підставі якого, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492301/0 від 19.02.2010 року, яким Товариству визначена сума податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 17415460,00 грн. та штрафні санкції  - 14625 200,00 грн., а разом - 32040660,00 грн..

В подальшому ДПІ у м. Житомирі зазначене податкове повідомлення-рішення відкликано та  позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 26.02.2010 року  № 0000522301/0,  яким визначена сума податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 17539830,00 грн. штрафні санкції - 14735044,00 грн., а разом - 32274874,00 грн..

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ "Фа-Ойл" застосувало процедуру апеляційного оскарження та подало скарги на  зазначене податкове повідомлення-рішення до  ДПІ у м. Житомирі, ДПА в Житомирській області та ДПА України. За наслідками розгляду, скарги позивача залишені без задоволення, а ДПІ в м.Житомирі винесені відповідно податкові повідомлення-рішення  № 0000522301/1 від 07.05.2010 року, № 0000522301/2 від 04.06.2010 року, № 0000522301/3 від 12.08.2010 року, яким суми нарахованимх зобов"язань залишені без змін.

Крім того, в період з 22.04.2010 року по 28.04.2010 року працівниками ДПІ в м.Житомирі була проведена  позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фа-Ойл"з окремих питань щодо правомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, викладених в скарзі підприємства, по акту перевірки від 09.02.2010 року, за результатами якої  складено акт від 28.04.2010р. № 2425/23-1/36169535/0100 (далі - акт №2).

Зокрема, в акті № 1 податковим органом робиться висновок про встановлення факту безоплатного отримання нафтопродуктів від ТОВ "Солара-М" (смт.Калинівка, Вінницька обл.) із станції Калинівка на АЗС  ТОВ "Фа-Ойл" на загальну суму 27913610 грн.. Зазначено, що платником в ході перевірки не надано жодних документів, що свідчили б про факт здійснення компенсації  вартості зазначеної продукції, чим порушено вимоги п.1.23, ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами і доповненнями (далі-Закон № 334/94). ТОВ "Фа-Ойл" отримувало нафтопродукти автомобільним транспортом по товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів за грудень 2008 року - вересень 2009 року від ТОВ "Солара-М".  Станом на 30.09.2009 року ТОВ "Солара-М" виконало транспортних послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів на суму 409007,50 грн. з ПДВ. Тобто, перевіркою встановлено заниження валового доходу за період з 29.09.2008 року по 30.09.2009 року на загальну суму 27913610 грн..

Також, перевіркою встановлено завищення валових витрат в сумі 42210692 грн. за період з 29.09.2008 року по 30.09.2009 року. Згідно наданих для перевірки відділенням розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА в Житомирській області документів встановлено, що ТОВ "Фа-Ойл" протягом перевіряємого періоду з 29.09.2008 року по 30.09.2009 року згідно договору поставки від 01.10.2008 року № 48-10/08-ФО (з додатковими угодами) здійснювало купівлю нафтопродуктів від ТОВ "Славія" (м.Дніпропетровськ) на загальну суму 50652831,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8442425 грн.. В порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94 підприємством включено до складу валових витрат витрати на придбанння паливно-мастильних матеріалів на суму 42210692 грн., по яких відсутні первинні бухгалтерські документи щодо передачі та транспортування (товаро-транспортні накладні, сертифікати відповідності та якості, акти приймання-передачі нафтопродуктів, рахунки-фактури та інші)  від ТОВ "Славія" до орендованих ТОВ "Фа-Ойл" АЗС.  Тобто, на думку податкового органу, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним  транспортом та самого факту такого транспортування, а також передачі паливно-мастильних матеріалів, ТОВ "Фа-Ойл" не мало підстав для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих товарів.

Таким чином, за наслідками проведеної перевірки ДПІ зроблено висновок про заниження підприємством податку на прибуток в розмірі 17415460 грн..

Крім того, актом № 2 підтверджено встановлені порушення ТОВ "Фа-Ойл" по акту перевірки від 09.02.2010 року та податковим органом також зроблено висновок про нікчемність угоди між ТОВ "Фа-Ойл" та ТОВ "Славія".

З даними висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Щодо завищення валових витрат.

14.10.2008 року між ВАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) та ТОВ "Фа-Ойл"       (Поклажодавець) було укладено договір зберігання №1410/08-8, в порядку та на умовах якого Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Згідно п.1.2 даного Договору Зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі Сторонами цього Договору, тільки за вимогою Поклажодавця .

ТОВ "Фа-Ойл"(Покупець)  укладено  договір купівлі-продажу №48-10/08-ФО від   01.10.2008 р. з ТОВ "Славія"(Продавець). За умовами даного Договору Продавець зобов'язується доставити і передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов"язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму в терміни, обумовлені даним Договором. Умови доставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів "Інкотермс"(2000)-ЕХ\Ґ склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" м. Дніпропетровськ .

01.12.2008 року між ТОВ "Фа-Ойл"(3амовник) та ТОВ "Солара-М" (Перевізник) було укладено договір №С/08-03 перевезення вантажів, відповідно до якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується Вантажоодержувач), а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу . Місце відправлення вантажу і пункт призначення,  в який повинен бути доставлений вантаж, кожного разу зазначається в замовленні (п. 1.2 Договору) .

Крім того, 01.12.2008 року між ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ" (Перевізник) та ТОВ "Фа-Ойл"(3амовник) було укладено договір №0112-2/08А перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник зобов"язується приймати, а Замовник надавати для перевезення вантажі в обсязі й порядку, установленому умовами даного Договору.

Тобто, договір купівлі-продажу нафтопродуктів позивачем було укладно лише з ТОВ "Славія", а з ТОВ "Солара-М",ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ" та  ВАТ "Дніпронафтопродукт" укладено відповідно договори на перевезення та зберігання даного товару.

Як вбачається з листа ВАТ "Дніпронафтопродукт" від 28.09.2010 року № 10/2809/02,  відповідно до укладеного договору та з ціллю мінімізації витрат на перевезення нафтопродуктів з одного регіону до іншого, ТОВ "Фа-Ойл" виявило бажанння отримувати нафтопродукти у Житомирській області чи найближчих до Житомира регіонах. Враховуючи, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" зберігало нафтопродукт окрім Дніпропетровської та Київської області, ще й у Вінницькій та Хмельницькій областях, нафтопродукти ТОВ "Фа-Ойл" видавались зі зберігання третіх фірм, що передбачено укладеним договором та не суперечить закону. Зокрема, ч.1 ст.949 Цивільного кодексу України передбачено, що  зберігач зобов"язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та якості. Таким чином, ТОВ "Фа-Ойл" купивши нафтопродукти на складі ВАТ "Дніпронафтопродукт" у ТОВ "Славія", яке також зберігало нафтопродукти на складах ВАТ "Дніпронафтопродукт" згідно укладеного договору, мало можливість отримати останні зі станції Калинівка Вінницької області зі складу ТОВ "Солара-М"  та зі станції Дунаївці та Староконстантинів Хмельницької області зі складу ТОВ  "АЙЛЕНД ОІЛ". Зі вказаними підприємствами ВАТ "Дніпронафтопродукт" були укладені договори користування ємкостями та зберіганння, а тому ТОВ "Солара-М", ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ"  повинні були видавати нафтопродукти третім особам за вимогою ВАТ "Дніпронафтопродукт"(т.1 а.с.109).

Крім того, дані обставини в ході опитування працівниками Головного відділу податкової міліції ДПІ в м.Житомирі підтвердив  директор ТОВ "Фа-Ойл", який  пояснив, що основним постачальником ТОВ"Фа-Ойл" є ТОВ "Славія", у якого укладений договір відповідального зберігання з ВАТ "Дніпронафтопродукт". ТОВ "Солара-М" в свою чергу за дорученням ВАТ "Дніпронафтопродукт" постачає паливно-мастильні матеріали власним автотранспортом на АЗС ТОВ "Фа-Ойл", тобто ТОВ "Солара-М" є переревізником паливно-мастильних матеріалів, а не постачальником, як це зазначено в акті перевірки від 09.09.2010 року. (т.3 а.с. 232-234).

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  зі змінами і доповненнями: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують отримання товару та витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару (нафтопродуктів) за  угодою з ТОВ "Славія". Зокрема, видатковими та податковими накладними, додатковими угодами, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів (т.2 а.с.42-205, т.3 а.с. 1-195).

Оприбуткування позивачем товарів підтверджується первинними документами та не заперечується актамом перевірки №1. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується такими первинними документами: накладними, податковими накладними та журналом реєстрації довіреностей  на отримання товару, які оформлені відповідно до вимог Закону .

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

У відповідності до п. 11.2. ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, ...або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вказувалось вище, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів.

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання позивачем інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат до складу валових.

Крім того, факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Славія" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та актами виконаних робіт, складених ТОВ "Фа-Ойл", крім ТОВ "Солара-М", також з ТОВ "А-95", ТОВ "АЙЛЕНД ОІЛ", ВАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "777", виконання яких відповідачем під сумів не ставиться (т.1 а.с.187-237).

Посилання відповідача на той факт, що постачальником товару для ТОВ "Славія", який в подальшому був придбаний позивачем, є ПП "Екотехресурс", яке за даними перевірки ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська за юридичною адресою не знаходиться та не звітує до ДПІ з 2008 року,  що на думку відповідача, свідчить про безтоварність операції є безпідставним і необґрунтованим. Дане твердження не є та не може бути підставою для висновків, що містяться в акті перевірки від 09.02.2010 року про порушення позивачем п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, позивач безпосередніх стосунків з ПП "Екотехресурс" не мав і не зобов'язаний вказаним законом взагалі перевіряти порядок формування податкових зобов'язань  інших юридичних осіб, у т.ч. своїх постачальників.

Щодо висновків податкового органу що угода, укладена між позивачем і ТОВ "Славія" є нікчемною, то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України  №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Фа-Ойл" та контрагентом ТОВ "Славія" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.  Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, договір, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку нікчемним (недійсним) не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Крім того, актом перевірки № 1 не заперечується той факт, що нафтопродукти, витрати на придбання яких за договорами віднесені до складу валових витрат відповідного періоду, було надалі позивачем реалізовано споживачам та отримано дохід від її продажу, що також спростовує твердження відповідача про нікчемність ("безтоварність") угоди з ТОВ "Славія".

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не порушено  вимоги п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому правомірно віднесено суму витрат на придбання нафтопродуктів від ТОВ "Славія"  до складу валових.

Щодо заниження валових доходів по операціям з  ТОВ "Солара-М" суд зазначає наступне.

Зважаючи на висновок про те, що ТОВ "Солара-М" у взаємовідносинах з ТОВ "Фа-Ойл" був перевізником нафтопродуктів, а не їх постачальником,  на думку суду, є безпідставним твердження податкового органу про заниження позивачем валових доходів по  придбаним нафтопродуктам від ТОВ "Солара-М.

В даному випадку суд вважає, що  при оцінці питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства визначальне значення має  встановлення факту отримання послуг з перевезення товарів, а не тільки правильність складання відповідних документів. Тому, наявність у позивача лише складених від ТОВ "Солара-М" товаро-транспортних накладних та відсутності інших обов"язкових первинних документів, зокрема,  видаткових та податкових накладних, не може свідчити про факт отримання товару позивачем від даного контрагента.

Крім того, суд зветає увагу ще і на наступну обставину.

Так, статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ст. 1 цього Закону у складі органів державної податкової служби заходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями- податкова міліція.

Відповідно   до   ст.   19   Закону   №   509-ХІІ   податкова   міліція   складається   із  спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі віповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції, зокрема, є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у сравах про адміністративні правопорушення.

За приписами ст. 21 Закону № 509-ХІІ податкова міліція відповідно до покладених неї завдань здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Статтею 11-1 Закону № 509-ХІІ визначено, що перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими зонами України.

На думку суду, викладені в актах перевірки порушення,  слідчать про наявність діях службових осіб ТОВ "Фа-Ойл" ознак діянь, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Разом з тим,  працівниками податкової міліції, якими були вилучені первинні бухгалтерські документи у позивача та проведено відповідну перевірку, не встановлено порушень податкового законодавства, про що ГВПМ ДПІ в м.Житомирі  02.03.2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Фа-Ойл" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України,  за відсутністю в їх діях складу злочину. Дана постанова в установленому законом порядку не оскаржена та не скасована.  Крім того, вилучені під час обшуку на ТОВ "Фа-Ойл" первинні бухгалтерські документи по вищевказаним операціям працівниками міліції повернуті позивачу.

Таким чином, суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням закону, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги "Фа-Ойл" підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню 13 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняті  Державною податковою інспекцією в м.Житомирі податкові повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 26.02.2010 року, № 0000522301/1 від 07.05.2010 року, № 0000522301/2 від 04.06.2010 року, № 0000522301/3 від 12.08.2010 року.

  Відшкодувати  Товариству  з обмеженою відповідальністю "Фа-ойл"з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 13 грн. 60 коп. судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

 Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2011 р.