Рішення

від 20.05.2011 по справі 2-888/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-888/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2011 року Подільський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді: Войтенко Т.В.

за участю секретаря: Кривошея О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об 'єкти нерухомого майнаВ» , Головне Управління юстиції у м.Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи Київське міське БТІ, Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 17 листопада 1995 року, зареєстрованого Київською біржею нерухомості Джи-Ай-Пи; визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного 3 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1125, зареєстрованого Київським міським БТІ 07 липня 2009 року за реєстровим № 1651, та зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_2; визнання за ОСОБА_1 права власності на ѕ та ОСОБА_4 права власності на ј частину спірної квартири в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власниками спірної квартири в рівних долях були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 спадкоємцями за законом першої черги стали його мати ОСОБА_6 та син ОСОБА_4 Спадщину вони прийняли, однак не оформили. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла ОСОБА_6, а її спадкоємцем є її син - ОСОБА_1, який постійно проживав у спірній квартирі та є таким, що прийняв у спадщину належні його матері ѕ квартири, однак не оформив її.

У 2009 р. ОСОБА_1 стало відомо, що належна його покійним матері та брату квартира буда продана ОСОБА_3 ОСОБА_2, в той час, коли ОСОБА_3 отримав у власність спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 1995 р., зареєстрованого Київською біржею нерухомості Джи-Ай-Пи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 будучи з 1 липня 2009 р. зареєстрованим у спірній квартирі ніколи в ній не проживав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про продаж квартири нічого не було відомо, ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із заявою про незаконне відчуження квартири, а 1 листопада 2010 р. з даним позовом до суду, в якому окрім вимоги про визнання недійсними договорів, на підставі яких відчужувалась квартира, просили визнати за ними право власності на неї у порядку спадкування як за такими, що прийняли її у спадщину.

В подальшому ОСОБА_4 відмовився від позову, аргументувавши свою відмову тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. його батька він був неповнолітнім, а тому в його інтересах із заявою про прийняття спадщини зверталася його мама. Як йому стало відомо під час розгляду справи, із заявою про прийняття у спадщину ј частини спірної квартири після смерті ОСОБА_7 його мама не зверталася, він не набув права на отримання спадщини, а тому вважає єдиним спадкоємцем після смерті його батька свою бабусю ОСОБА_6, після смерті якої прийняв спадщину на всю квартиру ОСОБА_1

Відмова від позову була прийнята судом, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 ухвалою суду від 10 лютого 2011 р. було закрито, а ОСОБА_4 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв 'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 були уточнені. ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 3 липня 2009 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1125, зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07 липня 2009 року за реєстровим № 1651, зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру у порядку спадкування.

Від вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, від 17 листопада 1995 року, зареєстрованого Київською біржею нерухомості Джи-Ай-Пи, ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що цей договір є неукладеним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала, просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник ОСОБА_4 як третьої особи підтримав позицію представника позивача та просив позов задовольнити.

Представники Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та Головного управління юстиції у м.Києві у судове засідання не з 'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Залучений до участі у справі як третя особа, що не заявляє вимог на предмет спору, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5 просив справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 у наданих суду письмових поясненнях позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснив, що загубив паспорт, яким скористалися невідомі особи для заволодіння нерухомим майном позивача, жодного відношення до відчуження майна позивача по договору від 17 листопада 1995 року та наступних правочинів не має. Просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_3 ніколи не зустрічався ні з ким з сім 'ї ОСОБА_4, не відвідував, не купував та не продавав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, довіреностей на її відчуження не видавав.

Відповідач ОСОБА_2 про призначені судові засідання щоразу повідомлявся належним чином. Як вбачається з копії довіреності та договору, уповноважив чотирьох осіб представляти його інтереси у суді. Жоден з них у судове засідання не з 'явився. Від представника відповідача ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 10 лютого 2011 р. з тих підстав, що вона не зможе з 'явитися у судове засідання, оскільки перебуватиме у відрядженні. Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 направлялась копія позовної заяви та йому було відомо про розгляд справи, оскільки він звертався до суду із заявою про його відкладення 13 січня 2011 р., з матеріалами справи знайомився його представник ОСОБА_9, який під розписку повідомлявся про розгляд справи 10 лютого 2011 р., враховуючи, що відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд зобов 'язаний відкласти розгляд справи лише в разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представників на підставі наявних у ній даних чи доказів як це передбачено ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв 'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 18 листопада 1994 року, зареєстрованого БТІ м. Києва 29 листопада 1994 року за № 1651 (а.с. 12).

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є синами ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження (а.с.20, 21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 14.10.2010 р. (а.с.23) та на належну йому Ѕ частину квартири відкрилася спадщина. Відомості про складання ним заповіту відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент смерті ОСОБА_7, до спадкоємців першої черги за законом відносились: «в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого».

Батько ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_6 ) - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 29.09.1990 р. ( а.с.25).

У шлюбі на момент смерті спадкодавець не перебував, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 12.12.1989 р. ( а.с.26).

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.22).

Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_4 спадщину після смерті свого батька він не приймав.

Таким чином, єдиним спадкодавцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 є його мати ОСОБА_6, яка відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. є такою, що прийняла спадщину, оскільки після смерті ОСОБА_7 фактично вступила в управління та володіння квартирою, проживала у спірній квартирі з 1986 року, а з спадкодавцем з 21 вересня 1993 року до його смерті, що підтверджується довідкою ДКП «Куренівське» (а.с.15).

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. «прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини».

Не зважаючи на те, що ОСОБА_6 не оформила спадщину після смерті свого сина, відповідно до вимог ст. 548 ЦК 1963 р., вона стала єдиним власником спірної квартири, в якій проживала до смерті (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 13.10.2004 р. (а.с.24). Щодо майна померлої відкрилася спадщина. Відомості про складання ОСОБА_6 заповіту відсутні.

14 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Четвертої КДНК про видачу свідоцтва на спадкове майно, яке він прийняв після померлої ОСОБА_6 (а.с.92). Свідоцтво видане не було, оскільки право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 та оспорюється у судовому порядку.

За даними інформаційної довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 01.12.2010 № 50417 (И-2010) на час розгляду спору право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.90).

Реєстрація права власності відбулась на підставі договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, від 03 липня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_11, та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1125, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07 липня 2009 року за реєстровим № 1651 (а.с.63),

Як вбачається з наданих суду приватним нотаріусом ОСОБА_5, копій документів, на підставі яких здійснювалось посвідчення оспорюваного договору, правовстановлюючим документом ОСОБА_3 на вищевказану квартиру був договір купівлі-продажу від 17 листопада 1995 року, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ОСОБА_3, зареєстрований Київською біржею нерухомості Джи-Ай-Пи (код ЄДРПОУ 23512501), та зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 березня 2007 року в реєстровій книзі № д.-1471-87 за реєстровим № 1651 (а.с.210).

Разом з тим, вказані у договорі купівлі-продажу паспортні дані продавців, дата укладення такого договору, грошова одиниця договору та пояснення ОСОБА_3 свідчать про те, що такий договір не укладався.

Так, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в той час, коли договір датовано 17 листопада 1995 р..

За даними Подільського РУ ГУ МВС України паспорти, вказані у договорі купівлі-продажу спірної квартири від 17 листопада 1995 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не видавались (а.с. 88).

Відповідно до Указу Президента України №762/96 «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року гривня введена в обіг на території України з 02 вересня 1996 року, тобто не могла бути використана як засіб платежу за договором у 1995 р..

Згідно ст.153 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р.: «Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах».

За таких обставин, суд вважає встановленим, що договір купівлі-продажу від 17 листопада 1995 року, зареєстрований Київською біржею нерухомості Джи-Ай-Пи (код ЄДРПОУ 23512501) ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 не укладався, а ОСОБА_3 не набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії оспорюваного договору, його від імені ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_11

Разом з тим, як вбачається з пояснень ОСОБА_3 та його представника, ОСОБА_3 не вчиняв правочинів, спрямованих на продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1, не видавав довіреність на ім 'я ОСОБА_11 на її продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України: «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу».

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З огляду на те, що судом встановлено, що ОСОБА_3 не вчиняв дії, спрямовані на укладення договору купівлі-продажу квартири від 3 липня 2009 р., не набув права власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 1995 року, оскільки останній фактично не укладався, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 3 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, як це передбачено ст. 215 ЦК України, а відтак і про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов 'язання КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об 'єкти нерухомого майнаВ» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, оскільки такі вимоги заявлені до третьої особи, а не до відповідача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Право позивача на скасування реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2, яке здійснюватиметься на підставі даного рішення, не порушене, а відтак і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У зв 'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу квартири від 3 липня 2009 р., у ОСОБА_2 відсутні підстави для набуття права власності на спірну квартиру на підставі цього договору, а право власності позивача на спірну квартиру в порядку спадкування підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідно до 1261 Цивільного кодексу України до спадкоємців за законом першої черги відносяться: «діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки».

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після ОСОБА_6 є її син - ОСОБА_1, який постійно проживав з матір 'ю у спірній квартирі з 17 грудня 1996 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію у його паспорті (а.с.17), довідкою КП «Куренівське» № 2667 від 13.10.2010 р. (а.с.16.), довідками КП «Куренівське» № 568, 569 від 12.01.2011 року (а.с.110, 111)

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України: «спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

ОСОБА_1 заяву про відмову від спадщини не подавав.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 Цивільного кодексу України «незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини».

За таких обставин, ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги та особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є таким, що прийняв спадщину, а відтак набув права власності на неї після смерті матері ОСОБА_6, яка хоч і не оформила, але прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7

На основі повно та всебічно з 'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 145,71 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР, 1963 р., ст.ст. 203, 215,216, 319, 321, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 611, 60, 88, 209, 224, 213-215, 224, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 3 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1125.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 145,71 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Войтенко Т. В.