Рішення

від 20.03.2008 по справі 4/92-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

20.03.2008                                                             

              Справа №  4/92-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Ємленінової З.І. при секретарі

Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу             

за

позовом    приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

до 

товариства з обмеженою відповідальністю "Вектоком" м.

Херсон 

за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача   - приватного підприємця ОСОБА_3 м. Херсон

про  

стягнення   64.849грн.68коп.

за

участю   представників сторін:

від  позивача  

- уповноважені особи ОСОБА_2., ОСОБА_3

від  відповідача 

- уповноважена особа  Дубровська

Т.Ю.

від

3-ї особи  -  не прибув 

          Позивач звернувся з  позовною 

заявою  про  стягнення з 

відповідача  64.849грн.68коп.  в рахунок відшкодування вартості  безпідставно 

придбаного  майна  та невідокремлюваних  поліпшень 

орендованих  приміщень  магазину №1 площею 251,4 кв.м., розташованих  по АДРЕСА_1

          В наступних  засіданнях 

позивач відповідно до  ст.22 ГПК

України змінив предмет  позову. Він  просить 

зобов'язати  відповідача

повернути  йому майно, а саме: дзеркальну

стінку (в комплекті з  деталями  кріплення) вартістю 10.411грн.68коп.;

задню  стінку меблів (ламіновані панелі

з  деталями  кріплення) вартістю 9.807грн.63коп.;

примірочну (з деталями  кріплення)

вартістю 1.017грн.23коп.; підмости (для виконання будівельно-ремонтних  робіт) вартістю 2.250грн.00коп., посилаючись  на те, що 

зазначене   майно є  його 

власністю і   залишилося у

відповідача після закінчення  строку  договору оренди від 26.06.2006року.

Крім  того, він 

просить  стягнути  з 

відповідача  41.363грн.14коп.

вартості  поліпшень  орендованого 

майна, які неможливо 

відокремити  від  майна без 

його  пошкодження.

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, обгрунтовуючи  свої 

заперечення наступним. За договором оренди від 26.06.2006року майно  передавалося в спільне  користування 2 орендарів -позивача по справі

та приватного підприємця ОСОБА_3, тому будь-яке 

майно  та поліпшення є  їх спільною 

власністю і позивач не  має  права одноособово  стягувати 

вартість  поліпшень.  Поліпшення здійснювалися орендарями  в 2004-2005році,  до 

укладення договору оренди і будь-яких узгоджень та  обов'язків щодо  їх 

відшкодування  відповідач на себе

не  приймав. Він  також 

вважає, що розрахункових документів, які б  підтверджували  понесені витрати,  позивач до 

матеріалів справи не  надав.

          Крім 

того, відповідач посилається на те, що 

частково позивач забрав майно, 

яке просить  повернути,  а доказів того, що решта  ним утримується до  матеріалів справи не  надано.

          Справа розглядалася з  перервами, які відповідно  до  ст.

75 ГПК України оголошувалися в засіданнях 

суду  11.03.2008року та 19.03.2008

року.

          Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи 

докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

          На підставі договору купівлі-продажу

нерухомого  майна від  15.12.2005року товариство з  обмеженою 

відповідальністю 

«Ветком»набуло  право  власності на  

нежитлове приміщення магазину №1, розташованого  в АДРЕСА_1 загальною  площею 251,4кв.м.

26.06.2006року між  товариством

з  обмеженою  відповідальністю  «Ветком»(відповідач по  справі) і приватними  підприємцями 

ОСОБА_1 (відповідач) та  ОСОБА_3

(3-я особа) укладено нотаріально 

посвідчений  договір  оренди. Згідно з  цим договором відповідач передав в

користування приватних 

підприємцівОСОБА_1та ОСОБА_3 приміщення магазину №1, розташованого  в АДРЕСА_1 загальною  площею 251,4кв.м.

Факт  передачі майна в користування приватних  підприємців підтверджується актом

прийому-передачі від 28.06.2006року, підписаним директором відповідача та

приватними  підприємцямиОСОБА_1і  ОСОБА_3 В акті зазначено, що в результаті

попереднього  використання майна  орендарі 

своїми  силами здійснили  реконструкцію приміщень,  які  є

невід'ємними  поліпшеннями об'єкту оренди

(додаток №1) і по  закінченню  строку 

оренди переходять  у власність

відповідача, як  орендодавця за

договором.  Крім  того, в акті зазначено, що  з'явилися 

відокремлювані поліпшення (додаток №2), які належать  орендарям і будуть  ними 

вивезені по  закінченню  оренди, або придбані орендодавцем.

05.02.2007року

договір  оренди приміщення магазину №1

було  розірвано  за згодою 

сторін і 15.02.2007року 

об'єкт  оренди  позивач та третя особа повернули відповідачу.

При  звернені з 

позовом  позивач посилався на те,

що  відповідач відмовився повернути  йому 

майно, зазначене в акті від 

15.02.2007року  та додатку №2

до  договору а також  відмовився оплатити  вартість здійснених  поліпшень 

згідно з  додатком №1.  Підставою 

позовних  вимог  він  зазначає  ч.2 ст. 778 ЦК України та пункт 8.8 договору

оренди від 26.06.2006року.

Частиною

2 статті 778 ЦК України встановлені правові 

наслідки  проведення наймачем

поліпшень  орендованого  майна, які можуть  бути 

відокремлені від  речі без  її 

пошкодження. В цьому випадку наймач має 

право  на їх  вилучення.

Частиною

3 зазначеної  норми передбачено

право  наймача  на відшкодування  вартості 

витрат або  зарахування їх  в рахунок орендної плати, якщо  поліпшення орендованого  майна здійснені за згодою наймодавця. В той

же час, частиною 5 статті 778 ЦК України передбачено, що  якщо 

поліпшення,  які не  можна відокремити без  шкоди для речі, проведені без  згоди 

наймодавця, він  не  має 

права на відшкодування вартості 

таких  поліпшень.

Звертаючись  з  позовом

про  відшкодування йому 41.363грн.14 коп.

поліпшень, які неможливо 

відокремити  без  спричинення шкоди майну, позивач посилався на

те, що  відповідач зобов'язався йому

відшкодувати вартість  цих  поліпшень. Однак жодних  доказів, які б  свідчили 

про  такий обов'язок відповідача

суду не  надав. Не надано  ним і правового та документального  підтвердження того, що  зазначені поліпшення здійснені за згодою

відповідача, як  орендодавця за договором

від  26.06.2006року. Матеріали ж справи  свідчать 

про  те, що  зазначені поліпшення здійснені не тільки

позивачем, а орендарямиОСОБА_1 і ОСОБА_3 сумісно в 2004-2005роках, тобто  до 

укладення договору оренди з 

відповідачем. Таким чином у 

відповідача не могло виникнути ніяких 

обов'язків щодо  відшкодування  поліпшень, здійснених  в 2004-2005роках, оскільки  власником об'єкту оренди від  став лише 15.12.2005року, а наймодавцем -

26.06.2006року.

Не  грунтуються вимоги позивача і на умовах

укладеного  між  сторонами 

договору від 26.06.2006року, пунктом 8.8 якого  встановлено 

обов'язок відповідача відшкодувати 

орендарям  здійснені ними  поліпшення 

які неможливо  відокремити  без 

спричинення шкоди майну лише 

коли  вони здійснені за згодою

відповідача.  Доказів існування

такої  згоди суду не  надано.

Щодо  посилання позивача на акт  прийому-передачі невідокремлюваних  поліпшень, як 

додатку до  акту прийому-передачі

об'єкту оренди від 28.06.2006 року (додаток №1), то в акті від  28.06.2006року чітко  зазначено, що проведені обома орендарями  невідокремлювані поліпшення магазину

переходять у власність  орендодавця

-відповідача по  справі. Таким чином,

вони не  підлягають  відшкодуванню 

після  розірвання договору.

Розглядаючи  вимоги позивача  в частині зобов'язання відповідача

повернути  відокремлюване   майно, а саме: дзеркальну стінку (в

комплекті з  деталями  кріплення) вартістю 10.411грн.68коп.;

задню  стінку меблів (ламіновані панелі з  деталями 

кріплення) вартістю 9.807грн.63коп.; примірочну (з деталями  кріплення) вартістю 1.017грн.23коп.; підмости

(для виконання будівельно-ремонтних 

робіт) вартістю 2.250грн.00коп., яке 

за посиланням  позивача

безпідставно  утримує  відповідач, суд  констатує, що 

будь-яких  доказів, які б  свідчили 

про  безпідставне  утримання зазначеного  майна відповідачем суду не  надано. Відповідач же посилається на те,

що  більшість із  цього 

майна позивач забрав, а  

будь-яких  доказів утримання решти

майна відповідачем до  матеріалів

справи  не  надано.

Судом

також  було  встановлено, що  майно 

магазину передавалося у сумісне 

користування двох  підприємців -

ОСОБА_1(позивач) та ОСОБА_3 (3-я особа), що 

зазначено  як  в договорі оренди  від 

26.06.2006 року, так і в акті прийому-передачі.

В

засіданні суду 11.03.2008року приватний підприємець  ОСОБА_3 пояснив, що  в 2004році він  сумісно 

з  позивачем орендував приміщення

магазину №1 у ТОВ «Чік»і разом з 

позивачем здійснив поліпшення орендованого  майна. В наступному  право 

власності на орендоване  майно

перейшло  до  відповідача з 

яким  підприємці уклали

договір  оренди від  26.06.2006року. Після підвищення

орендної  плати ППОСОБА_1припинив

сплачувати  орендні платежі та вивіз  із 

приміщення магазину відокремлювані поліпшення у зв'язку з чим подальше

використання приміщень  магазину

стало  неможливим, тому в лютому 2007року

договір  оренди було  розірвано за згодою  трьох 

сторін.

Викладене  свідчить 

про  те, що  позивач здійснював поліпшення майна магазину  разом з 

ПП ОСОБА_3 до  укладення договору

оренди з  відповідачем, тому їх  вартість 

є  спільною власністю  як  позивача,

так і третьої  особи. Позивачем не  надано 

документального  підтвердження

того, які саме поліпшення здійснювалися ним, а які третьою  особою. Не надано  ним і документального  підтвердження того які саме приміщення якою  площею 

передавалися в користування позивача, а які в користування відповідача.

Не зазначено  це  і в договорі та акті прийомки-передачі

від   28.06.2006року.

З

урахуванням  викладеного, позивачем

не  доведено  своє 

право  на позов в повному обсязі,

оскільки  поліпшення здійснювалися  орендарями 

сумісно.  Не надано  ним і доказів того, що  поліпшення здійснювалися під  час дії 

договору оренди від 

26.06.2006року, чим не  доведено  право 

вимоги саме до  відповідача,

оскільки  відповідальність  за вимогами 

статті 778  ЦК України за

поліпшення орендованого  майна  може бути 

покладена лише на наймодавця. Відповідач же під  час здійснення в 2004-2005році поліпшень

майна не  набув статусу наймодавця

по  відношенню  до 

позивача. Не доведені позивачем  і

позовні вимоги в частині утримання відповідачем відокремлюваних  поліпшень 

орендованого  майна, а також  здійснення 

невідокремлюваних  поліпшень  за згодою відповідача.

На

підставі викладеного правові підстави 

для задоволення позову відсутні.

Судові

витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

В

засіданні за згодою представників сторін 

оголошувалася вступна та резолютивна частина позову.

            З урахуванням 

вищезазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України,

суд 

в и р і ш и в:

          1. В задоволенні позовних вимог

відмовити.

                    Суддя                                                                                     

З.І. Ємленінова

Рішення оформлено  відповідно

до 

ст. 84 ГПК України 24.03.2008року.