Рішення

від 27.05.2011 по справі 15/17-1792-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-1792-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "27" травня 2011 р.Справа  № 15/17-1792-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –   Шевирін А.О.,

від відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „ОПТ Універсал” до Приватного підприємства „Продмаркет Груп” про стягнення 91 176,00 грн., -

                                                              ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ОПТ Універсал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Продмаркет Груп” про стягнення заборгованості в сумі 91 176,00 грн., посилаючись на наступне.

20.09.2010 р. між Приватним підприємством „ОПТ Універсал” в особі директора Дейнека Сергія Володимировича та приватним підприємством „Продмаркет Груп” в особі директора Мазуренка Юрія Володимировича був укладений договір поставки товару № 20/09, відповідно до умов якого ПП „ОПТ Універсал” (постачальник) постачає та передає у власність ПП „Продмаркет Груп” (покупець) окремими партіями товар, а ПП „Продмаркет Груп” зобов'язується прийняти товар та сплатити ПП „ОПТ Універсал” його вартість за ціною, що зазначається у видаткових накладних.

Також договором встановлено зобов'язання ПП „Продмаркет Груп” здійснювати розрахунок за отриманий товар протягом 120 календарних днів з дати його отримання.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ПП „ОПТ Універсал” 20.09.2010 р. передало у власність ПП „Продмаркет Груп” одну партію товару у вигляді 11600 прозорих 10-літрових пакетів „Бег-ін-бокс” на загальну суму 91176,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-ОЛ02823 від 20.09.2010 р. При цьому позивач зазначає, що з огляду на встановлений п. 2 договору термін розрахунку за товар (120 календарних днів з дати отримання) ПП  „Продмаркет Груп” мало виконати свої фінансові зобов'язання перед ПП „ОПТ Універсал” не пізніше 18.01.2011 року, проте ані у визначені договором поставки терміни, ані в подальшому ПП „ОПТ Універсал” оплату за згадану вище партію товару від ПП „Продмаркет Груп” не отримало.

09.03.2011 р. Приватним підприємством „ОПТ Універсал” вручено ПП „Продмаркет Груп” претензію №3-09 з проханням виконати договірні зобов'язання та перерахувати суму заборгованості у розмірі 91176 грн. розрахунковий рахунок ПП „ОПТ Універсал” до 15.04.2011 року.

До того ж позивач вказує, що вказана сума заборгованості у розмірі 91176 грн.  підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ПП „ОПТ Універсал” та ПП „Продмаркет Груп”.

Разом з тим, за твердженнями позивача, відповіді на вказану претензію відповідачем  не надано, а грошові зобов'язання за договором поставки №20/90 з боку ПП „Продмаркет Груп”  не виконані. Так, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-1792-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 27.05.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20.09.2010 р. між Приватним підприємством „ОПТ Універсал” (постачальник) в особі директора Дейнека С.В. та Приватним підприємством „Продмаркет Груп” (покупець) в особі директора Мазуренка Ю.В. був укладений договір поставки товару № 20/09, згідно п. 1.1. якого позивач як постачальник поставляє і передає у власність відповідача окремими партіями, а відповідач як покупець приймає та оплачує на умовах, передбачених даним договором товар, вказаний у видаткових накладних.

Асортимент, кількість і ціна конкретної партії товару визначається видатковими накладними на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною даного договору ( п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору загальна вартість та об'єм товару формується виходячи з цінових та кількісних показників сформованих накладними по кожної партії товару. Партією продукції сторони визнають кількість товару, зазначену в окремій видатковій накладній ( п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.4. договору розрахунок за товар здійснюються  впродовж 120-ти календарних днів.

У відповідності з п. 3.1 договору датою поставки товару вважається дата приймання товару покупцем, зазначена у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник надає покупцю податкову накладну, товарну накладну, рахунок-фактуру.    

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з'ясовано судом, на виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 91 176,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-ОЛ02823 від 20.09.2010 р. При цьому позивачем надані рахунок-фактуру № СФ-ОЛ02823 від 20.09.2010 р. та податкову накладну № 2823 від 20.09.2010 р., копії яких наявні в матеріалах справи.   

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, про що свідчить підпис директора відповідача - Мазуренка Ю.В. на вищевказаній видатковій накладній.

Між тим, як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару на суму 91 176,00 грн. не було сплачено відповідачем.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає з п. 2.4 договору, строк оплати продукції відповідачем становить 120 календарних днів з дати отримання товару. Отже, з огляду на здійснення поставки позивачем товару 20.09.2010 р. кінцевий строк  для оплати товару сплинув 18.01.2011 р.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 91 176,00 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, розмірі якої також підтверджується складеним і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.04.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП ОПТ Універсал” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Приватного підприємства „ОПТ Універсал” до Приватного підприємства „Продмаркет Груп” про стягнення 91 176,00 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Продмаркет Груп” (65014, м. Одеса, вул. Троїцька, 10/1, офіс 5; код ЄДРПОУ 35929255) на користь Приватного підприємства „ОПТ Універсал” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 21, офіс 9; код ЄДРПОУ 36795786) заборгованість в сумі 91176/дев'яносто одна тисяча сто сімдесят шість/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 911/дев'ятсот одинадцять/грн. 76 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                             Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2011 р.