Ухвала

від 03.06.2011 по справі

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення  заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду

"03" червня 2011 р.№ 17/17-2011-880

     Суддя БРАГІНА Я.В., розглянувши матеріали за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Югагроінвесттехсервіс 2000” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 31. Код ЄДРПОУ 35243125) за  реєстраційним №3049/2011 про порушення  справи про банкрутство останнього у порядку ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон  України №2343-12)

                                                   ВСТАНОВИВ:

      31.05.11. голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Югагроінвесттехсервіс 2000”  звернувся  до господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство останнього у порядку ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  посилаючись на недостатність  вартості майнових активів для задоволення вимог кредиторів.  

    Проте,  заява голови ліквідаційної комісії  боржника про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства „Югагроінвесттехсервіс 2000”  підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки в заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога та доказів, що підтверджують викладені в ній обставини.

   Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного вище Закону України №2343-12, суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо в заяві не вказано відомості перелічені в ст.7 цього Закону, а також з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

   Пунктом 3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, зокрема: якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

   Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(ст.4-1 ГПК України)..

    Провадження у справах  про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України ( п.1 ст.5 Закону України №2343).

    Враховуючи  вимоги ч.3 ст.6 Закону України №2343-12, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом

   Відповідно до ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржник  - юридична особа звертається до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у разі прийнятого рішення  про ліквідацію, наявності безспірних кредиторських вимог та відсутності вартості майна для їх задоволення, тобто неплатоспроможності.

        Частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (,штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів  з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття  банківською установою боржника до виконання.  

         Проте, боржник не зазначив у заяві та не надав належних доказів, які б свідчили про неплатоспроможність, тобто відсутність майна ( наявність чи відсутність земельних ділянок, транспорту, зареєстрованого  ДАІ Держтехнаглядом, відомості з БТІ, та інші), вартістю якого неможливо задовольнити  кредиторські вимоги.

    А неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів  (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (ст.1 Закону № 2343-ХІІ).

    Отже, боржником до заяви не надано належних доказів, які б свідчили про неплатоспроможність боржника, тобто відсутності  вартості майна для задоволення вимог крудиторів.

     Крім того, згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява боржника повинна містити ще такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах; суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у  боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

       Відповідно до ч.3 ст.7 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  до  заяви боржника додаються, зокрема: б у х г а л т е р с ь к и й   б а л а н с на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства - боржника, протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції  (зборів) представників  працівників боржника, інші  д о к у м е н т и, які підтверджують н е п л а т о с п р о м о ж н і с т ь боржника.

      Проте,  заява боржника не відповідає вимогам ч.ч.1, 2 та ч.3 ст.7 Закону України №2343-ХІІ, оскільки не містить  зазначених відомостей та до  неї не додано зазначені вище документи.

      Крім того, з метою відтворення реального фінансово-економічного стану товариства (співвідношення його активу та пасиву), який господарському суду необхідний для дослідження та оцінки при розгляді питання щодо наявності або відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 51 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнанням його банкрутом”, заявник зобов'язаний вжити заходи, передбачені положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють етапи проведення досудової процедури ліквідації  підприємства у загальному порядку.

  Так, комісією з припинення юридичної особи, призначеною у зв'язку з прийняттям власником рішення про ліквідацію, повинні бути проведені слідуючі заходи:

-          опублікування в друкованих засобах масової інформації в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України повідомлення про припинення підприємства з метою виявлення його кредиторів;

-          повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки товариства, передбаченої податковим законодавством та зняття з обліку в триденний термін з дати внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців  відомостей, що юридична особа  знаходиться в процесі припинення;

-          звернення до банківських установ про закриття рахунків,

-          отримання заяв кредиторів та прийняття рішення щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості);

-          стягнення дебіторської заборгованості;

-          оцінка вартості наявного у товариства рухомого та нерухомого майна, а також інших майнових активів,  в порядку ст.60 Господарського кодексу України;

-          складання проміжного ліквідаційного балансу відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України після з а к і н ч е н н я строку для п р е д ' я в л е н н я   в и м о г  кредиторами, який повинен містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду;

-          проведення аналізу виявлених активів та пасивів товариства, з якого вбачається неможливість задоволення виявлених вимог кредиторів через недостатність вартості майна товариства та прийняття у зв'язку з вказаними обставинами рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

   Отже, зазначені вище норми законодавства вимагають від заявника розмістити публікацію про прийняття боржником рішення про його припинення та строку на пред'явлення вимог кредиторів, після сплину двомісячного строку на пред'явлення кредиторських вимог, виявлення та оцінки складу майна боржника скласти проміжний ліквідаційний баланс, затвердити його власником і у разі виявлення обставин, зазначених у ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.   

   Таким чином, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку ст.105 ЦК України для виявлення кола кредиторів у повному обсязі та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства. При цьому всі ці обставини повинні  бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

   Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б та Вищий господарський суд України  у справі №44/75-б від 10.08.10.

  Проте, належних доказів проведення ліквідаційною комісією роботи у встановленому законодавством порядку суду не надано, а саме: проміжного ліквідаційного балансу, складеного відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України після з а к і н ч е н н я строку для п р е д ' я в л е н н я   в и м о г  кредиторами, який повинен містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, п е р е л і к пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Також не надано п о в і д о м л е н н я органу державної п о д а т к о в о ї служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки товариства, передбаченої податковим законодавством та  зняття з обліку;

   Слід зазначити, що із доданої до заяви копії витягу із Бюлетеня державної реєстрації  №164 (24) від 15.12.10. взагалі неможливо прочитати текст повідомлення (який термін було встановлено для пред'явлення вимог кредиторів та інше).

  Не додатні до заяви заяви кредиторів чи рішення про стягнення боргу, хоча про наявність рішень суду зазначається в заяві.

  А  проміжний баланс, складений  станом на 25.05.11. не підтверджує обставини викладені в заяві, зокрема: в заяві боржник зазначає про кредиторську заборгованість за товари послуги на загальну суму 86720404,79грн., а в проміжному балансі  –73727600грн.

   Таким чином, заявником не надано належних доказів проведення  відповідних дій, як передумови для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.ст. 105,110,111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 51 Закону України № 2343-ХІІ, а також у  заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини.

     Враховуючи вищевикладене, заява голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства  „Югагроінвесттехсервіс 2000” підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  та  п. 3 ст. 63 ГПК України.

      Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

      Керуючись п.3 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

                                                                  У Х В А Л И В:

    1.Заяву голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства  „Югагроінвесттехсервіс 2000” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд.31, код ЄДРПОУ 35243125)  про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.

  2.Заяву про порушення справи про банкрутство на 3-х аркушах з додатком на 139-и аркушах надіслати заявнику.

   3.Видати заявнику довідки про повернення коштів з Державного бюджету України відповідно до ч.13  Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України з наступними змінами від 13.04.07. №627 та п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93.

Суддя                                                                                 Брагіна Я.В.