Постанова

від 24.03.2008 по справі 21/494-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2008 р.                                                          

Справа № 21/494-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників

сторін:

позивача -

ОСОБА_1.

відповідача

-  не з'явився

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 362Х/3-7) на

рішення господарського суду Харківської області від 17.12.07 р. по справі №

21/494-07

за

позовом СПД ФО ОСОБА_2м.

Куп"янськ

до ТОВ "Будівельна компанія

"Дельта-груп" м. Харків

про стягнення 25464,00 грн. -

встановила:

В жовтні 2007

р. позивач -СПД ФО ОСОБА_2. звернулася до господарського суду з позовною заявою

в якій просила суд зобов'язати відповідача -ТОВ „Будівельна компанія

Дельта-груп”, м. Харків відшкодувати позивачу в натурі матеріальну шкоду шляхом

безоплатної передачі у власність позивача такого ж торгівельного павільйону,

який був предметом укладеного між сторонами договору поставки № 1904-87 від

19.04.2006 р., посилаючись при цьому на те, що 19.07.2007 р. в павільйоні який

знаходився за адресою АДРЕСА_1, і який був переданий відповідачем позивачу, з

вини відповідача як виробника спірного павільйону, сталася пожежа в результаті

якої позивачу було завдано збитків.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 17.12.07 р. (суддя Пелипенко Н.М.)

по справі № 21/494-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення

мотивоване з тих підстав, що позивач в обґрунтування своїх вимог не довів, що

недоліки товару, на існування яких посилається позивач, виникли до передачі

товару відповідачем або в період дії встановленого спірним договором

гарантійного строку та ін.

Позивач з

рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та

необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та

прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх

вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення

не взяв до уваги ті факти, що аналіз наданих позивачем в обґрунтування своїх

вимог актів від 20.07.07 р. та № 0048 від 20.07.07 р. свідчить про те, що

пожежа виникла внаслідок виготовлення відповідачем торгівельного павільйону з

порушенням стандартів, технічних умов та іншої документації, яка встановлює

вимоги до якості такого павільйону; що згідно з наданим відповідачем позивачу

паспортом на спірний павільйон гарантійний строк експлуатації цього павільйону

-2 роки, тобто пожежа в даному випадку, на думку позивача, виникла в період дії

гарантійного строку, в зв'язку з чим, він, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 678 ЦК

України має право вимагати від відповідача заміни товару; що з урахуванням

вимог ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 269 ГК України, ч. 4 ст. 673 ЦК України, а також

того що в наданому відповідачем паспорті встановлено більш тривалий ніж в

договорі (п. 5.1) гарантійний строк експлуатації, в даному випадку п. 5.1

спірного договору, на думку позивача, є нікчемним. Крім того, позивач в

обґрунтування своїх вимог наголошує на тому, що господарський суд не вимагавши

від позивача доказів наявності у гр. ОСОБА_3. повноважень на надання

відповідних висновків, тим самим порушив норми процесуального права та ін.

Відповідач в

судове засідання свого представника не направив, відзиву чи пояснення по скарзі

не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши

матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія

встановила наступне:

Як свідчать

матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 19.04.2006

р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1904/87 відповідно

до умов якого відповідач передав позивачеві по накладній № РН-0000046 від

26.05.2006 р. торговельний павільйон 4,014x4,014x3,1 м в кількості 1 шт. на

суму 28504,00 грн. Позивач згідно з вимогами п. 4.1 договору прийняв товар на

складі постачальника за адресоюАДРЕСА_2та оплатив його вартість, що підтверджується

квитанціями № 118КП284 від 19.04.2006 р. на суму 17800 грн. та № 1 від

16.05.2006 р. на суму 10704 грн.

Відповідно до

п. 2.2 договору постачальник несе ризик випадкового знищення або випадкового

пошкодження товару до моменту передачі товару.

П. 5.1 договору

сторони обумовили, що постачальник надає гарантію на товар терміном на 1 рік.

При цьому гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби.

Після спливу

встановленого умовами договору гарантійного строку 19.07.2007 р. о 23:20

сталася пожежа, можливою причиною якої відповідно до акту про пожежу від

20.07.2007 р. Куп'янського РУГУ МЧС України в Харківській області та акту про

пожежу технічного огляду АК "Харківобленерго" від 20.07.07 р. було

позначено в т.ч. коротке замкнення електромережі. Разом з тим, відповідно до

висновку про можливу причетність електропроводки та електрообладнання до

виникнення пожежі в торговому павільйоні від 20.07.07 р., складеного гр.

ОСОБА_3. причиною виникнення пожежі було порушення контакту проводів в розетці.

Хоча про повноваження на надання даного висновку в матеріалах справи не

зазначено.

З матеріалів

справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення

крім іншого виходив з того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не довів, що

недоліки товару, на існування яких посилається позивач, і які, на думку

позивача стали причиною пожежі, виникли до передачі товару відповідачем або в

період дії встановленого спірним договором гарантійного строку та ін.

Викладені вище

висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам

спору та матеріалам справи, їм  надана

правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для

задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до

статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі

статтею 43 цього ж кодексу  господарський

суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в 

судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.

526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до

ст. 675 ЦК України Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати

покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання

покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не

встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути

встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару

(гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі

вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до

ст. 679 ЦК України Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець

доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які

існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару,

він відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони виникли після його

передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи

зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до

вимог ст. 680 ЦК України Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з

недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією

статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар

встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з

недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки

товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку

придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки

товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього

моменту.

Як вже

зазначалося вище, п. 5.1 договору № 1904/87 сторони обумовили, що постачальник

надає гарантію на товар терміном на 1 рік.

Відповідно до

накладної № РН-0000046 позивач одержав спірний павільйон від відповідача

26.05.06 р., тобто в даному випадку з урахуванням вимог чинного законодавства

України строк позовної давності на вказаний павільйон почав свій перебіг саме з

означеної дати, та закінчився відповідно 26.05.07 р.

Враховуючи

викладене, а також те, що пожежа сталася після сплину встановленого умовами

договору гарантійного строку (19.07.07 р.), і позивач при цьому всупереч

вимогам ст. 33 ГПК України в обґрунтування своїх вимог не надав доказів того,

що недоліки, які на його думку стали причиною пожежі, виникли до передачі

товару відповідачем (тобто, як зазначає позивач, через порушенням відповідачем

під час виготовлення павільйону стандартів, технічних умов та іншої

документації, яка встановлює вимоги до якості такого павільйону) або в період

дії встановленого спірним договором гарантійного строку, господарський суд

правомірно залишив без задоволення заявлені позивачем позовні вимоги щодо

зобов'язання відповідача відшкодувати матеріальну шкоду.

При цьому не

можуть прийматися судом до уваги доводи позивача про нікчемність п. 5.1

спірного договору через зменшення ним гарантійного строку встановленого

паспортом на спірний павільйон, оскільки по-перше відповідно до вимог

цивільного законодавства України сторони вільні у виборі умов договору, мають

право врегульовувати свої відносини на власний розсуд, а сам договір є  обов'язковим до виконання сторонами; по-друге

позивач в обґрунтування своїх вимог не навів доводів в чому саме означений

пункт договору суперечить вимогам чинного законодавства України. Крім того,

спірний пункт договору у встановленому законом порядку позивачем не

оскаржувався та не визнавався судом недійсним.

Крім того,

законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що

висновок гол. енергетика НАУ "ХАІ" ОСОБА_3. не може бути належним

доказом на підтвердження вини відповідача у виявлених недоліках товару,

оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження повноважень та підстави

надання відповідних висновків саме ОСОБА_3. Окрім того, не можуть бути прийняті

судом до уваги доводи позивача про те, що суд першої інстанції при розгляді

справи не витребовував від позивача доказів наявності у гр. ОСОБА_3.

повноважень складання відповідних актів, оскільки за правилами господарського

судочинства (ст. 33 ГПК України) обов'язок доказування існування певних

обставин покладається на сторону, яка в обґрунтування своїх вимог або заперечень

на них посилається та наполягає на їх існуванні. При цьому, як свідчать

матеріали справи, позивач в обґрунтування своїх вимог доказів наявності у гр.

ОСОБА_3. повноважень на складання відповідних актів ні суду першої ні суду

апеляційної інстанцій не надав.

Таким чином,

висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного

законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких

вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101,

102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення

господарського суду Харківської області від 17.12.06 р. по справі № 21/494-07

залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повний текст

постанови підписано 24.03.08 р.

         Головуючий суддя                                                                   

Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

                                                                                                               Плужник

О.В.