Постанова

від 07.06.2011 по справі 2а/2570/2470/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                 Справа №  2а/2570/2470/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  03 червня 2011 р.                                                                                           м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді                                                              Соломко І.І.,

за участю секретаря                                                     Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Ексом-ФС» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод «Ексом» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

10.05.2011 року позивач, Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Ексом-ФС» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод «Ексом»  (далі – ДП «Ексом-ФС»), в якому просить суд стягнути з ДП «Ексом-ФС» на користь Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 13726,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 103,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно до статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів для даного підприємства становить 1 особа. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.  

Відповідно до ч. 3 статті 18  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для  працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати  для  них  умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші    соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування  інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Доказів, що на підприємстві створені робочі місця для  працевлаштування інвалідів, відповідач суду не надав.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарської санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно  ст. 18-1 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інвалідів, кваліфікації та знань з урахування його бажань.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Доказів, що відповідачем щомісячно протягом 2010 року до місцевого центру зайнятості подавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятись і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 15 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб.

Отже, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  становить -1 робоче місце.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2010 році становить 205,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2010 році – 13726,67грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда  в 2010 році становить 13726,67 грн.   

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році складає 13726,67 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.  

Відповідно до п.п.3.1 п.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223,  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 103,00 грн.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до з ДП «Ексом-ФС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають  задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ексом-ФС» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод «Ексом» (р/р 2600700012493 АТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код 32284551) на користь Державного бюджету (р/р 31211230700002 в ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, отримувач Державний бюджет м. Чернігова) адміністративно-господарських санкцій в сумі 13726 (тринадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 67 коп. та пені в розмірі 103 (сто три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                  Соломко І.І.