331/7-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"29" серпня 2006 р. Справа № 331/7-06
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. розглянув матеріали справи
за позовом малого приватного підприємства „Агач”, м. Біла Церква
до закритого акціонерного товариства „Аграрник”, м. Біла Церква
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Борисенко А.М. (дов. №21 від 15.05.2006р.);
від відповідача: Малашенкова Т.М. (дов. №8 від 29.08.2006р.);
Багрій К.В. (дов. №7 від 29.08.2006р.)
.
Суть спору:
до господарського суду Київської області звернулось мале приватне підприємство „Агач”, м. Біла Церква з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Аграрник”, м. Біла Церква про стягнення заборгованості.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 26.06.2006р. її розгляд призначено на 10.08.2006р. (а.с. 1).
В зв'язку з хворобою судді, ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2006р. розгляд справи призначено на 29.08.2006р.
В судовому засіданні, яке відбулось 29.08.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
встановив:
10.09.2003 року між сторонами укладено договір підряду (далі –договір, а.с. 9). Відповідно до п. 1.1 цього договору відповідач надає, а позивач приймає на себе виконання робіт з ремонту дахів будівель і споруд позивача, згідно кошторисної документації.
Згідно п. 4.1 договору, приймання виконаних робіт проводиться щомісячно станом на перше число з складанням ф.2 при обов'язковій участі представників відповідача. А як передбачено п. 6.2. цього договору розрахунки за фактично виконані роботи провадяться щомісячно на основі акта ф.2, підписаного уповноваженими представниками сторін, не пізніше 10-ти денного терміну після підписання.
Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 року, оригінал якого долучено до матеріалів справи (а.с. 45), позивачем фактично виконано підрядних робіт на загальну суму 43084,80 грн. Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем роботи, а саме на суму 38623,20 грн., в зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 4461,60 грн., що підтверджено актом звірки, підписаним сторонами 17.02.2006р. (а.с. 11).
Як зазначає представник відповідача, строк виконання його зобов'язань за договором, а саме сплати залишку заборгованості в сумі 4461,60 грн. не настав, оскільки відповідно до п. 6.3 договору кінцеві розрахунки за виконані роботи, здійснюються після підписання акту здачі об'єкту в експлуатацію в 10-ти денний термін.
Проте, відповідно до частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (надалі –ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто, ЦК України не ставить виконання зобов'язань щодо оплати фактично виконаної роботи в залежність від введення замовником, в даному випадку позивачем у справі, об'єкту в експлуатацію та не покладає цього обов'язку на підрядника (відповідача у справі), в зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що п. 6.3 договору, згідно якого кінцеві розрахунки за виконані роботи, здійснюються після підписання акту здачі об'єкту в експлуатацію в 10-ти денний термін є таким, що суперечить чинному законодавству.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. А відповідно до частини першої п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року, якщо вирішуючи господарський спір, господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
Враховуючи те, що договір підряду від 10.09.2003р., пов'язаний з предметом спору, а його п. 6.3 суперечить чинному законодавству, господарський суд визнає в частині п.6.3 договір підряду, вчинений сторонами в м. Біла Церква 10.09.2003 року, недійсним з моменту його укладення.
Як вбачається з наданого позивачем і долученого до матеріалів справи оригіналу акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 року, він підписаний 29.04.2004р. Проте, як вбачається з оригіналу акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 року, наданого в судовому засіданні відповідачем, дата його вчинення не зазначена, в зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 року підписаний сторонами без зазначення дати його вчинення.
Як встановлено вище, відповідно до п. 6.2 договору, розрахунки за фактично виконані роботи провадяться щомісячно на основі акту ф.2, підписаного уповноваженими представниками сторін, не пізніше 10-ти денного терміну після підписання. Однак, в зв'язку з тим, що акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2004 року підписаний сторонами без зазначення дати його вчинення, а 17.02.2006р. між сторонами складено і підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого відповідачем визнано заборгованість за виконані позивачем роботи у сумі 4461,60 грн., господарський суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань за договором підряду закінчився 26.02.2006р.
Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повністю та стягує з відповідача на користь позивача 4461,60 грн.
Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України. А саме, як зазначається в ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, наділені господарською компетенцією.
Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Як зазначається в частині четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 6.5 договору при несвоєчасній оплаті за виконані роботи, відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 05% від вартості заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені.
Беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за період 27.02.2006р. –26.06.2006р. в сумі 274,55 грн.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Враховуючи наведене господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум 27.02.2006р. –28.02.2006р. та 3% річних за період 27.02.2006р. –26.05.2006р. в сумі 80,31 грн. та 32,64 грн. відповідно.
Відповідно до частини першої ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 79 грн. 53 коп. та 92 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, ст. ст. 173 - 175, частинами першою, другою, сьомою ст. 193, частиною другою ст. 218, частиною першою ст. 221, частиною четвертою ст. 231, частиною четвертою ст. 232 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; п. 1 частини другої ст. 11, ст. ст. 509, 525, 610, 611, частиною першою ст. 612, частиною першою ст. 614, частиною другою ст. 615, частиною другою ст. 625, частиною першою ст. 837 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; частинами першою та п'ятою ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Визнати в частині п. 6.3 договір підряду, вчинений 10.09.2003р. в м. Біла Церква між малим приватним підприємством „Агач” та закритим акціонерним товариством „Аграрник”, недійсним з моменту його укладення.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Аграрник” (ЗКПО 05479970) на користь малого приватного підприємства „Агач” (ЗКПО 25293931) –4461 грн. 60 коп. основного боргу, 274 грн. 55 коп. –пені, 80 грн. 31 коп. –втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум, 32 грн. 64 коп. –3% річних, а також судові витрати: держмито у сумі 79 грн. 53 коп. та 92 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Копію даного рішення надіслати сторонам.
Суддя Бабенко К. А.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2006 |
Оприлюднено | 23.08.2007 |
Номер документу | 160931 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бабенко К.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні