Рішення

від 03.03.2011 по справі 388-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

388-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2011Справа №5002-17/388-2011

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД»

До відповідача   Приватного підприємства «Нью-Фарма»

про стягнення 26 738,48 грн. боргу, 143,14 грн. 3 % річних, 158,63 грн. збитків від інфляції, 739, 58 грн. пені, 2312,67 грн. штрафу 10%

                                                                                  Суддя Господарського суду АР Крим    В.І. Гайворонський

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача   -  Доценко Л.М.,  представник

Від відповідача  -   не з'явився

Сутність спору:  Позивач згідно позову просить стягнути з відповідача 26 738,48 грн. боргу, 143,14 грн. 3 % річних, 158,63 грн. збитків від інфляції, 739, 58 грн. пені, 2312,67 грн. штрафу 10%, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору  поставки товару № 1091 від 22 квітня 2010 року щодо сплати за отримання товару.   

    Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином - рекомендованою поштою. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

           Окрім цього, рекомендована  кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.

           При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово, та про початок слухання справи відповідач кореспонденцію суду отримав, про що є поштове повідомлення.

           Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

            Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

            По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

            Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                     ВСТАНОВИВ:

           Згідно Договору поставки товару № 1091 від 22 квітня 2010 року Постачальник (ТОВ «Вента. ЛТД») зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця (Приватного підприємства «Нью-Фарма») лікарські препарати та медичні товари (Товар), передбачені даним Договором, а Покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним Договором. (п. 1.1).

           Згідно п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі.

           Згідно п. 4.2 Договору термін оплати Покупцем кожного конкретного постачання Постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару. У випадку, якщо Постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата Покупцем повинна бути здійснена у повному обсязі в термін не більше десяти календарних днів з дати відвантаження Товару. У випадку наявності у Покупця заборгованості за Товар по двом або більше накладним, всі платежі, що Покупець перераховує Постачальнику, зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі.

           Згідно п. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець  на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, Покупець додатково на вимогу Постачальника оплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен випадок такого порушення.

          Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасне постачання Товару Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого Товару за кожен день прострочення.

          Згідно п. 8.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині виконання грошових зобов'язань – до повного завершення. У випадку відсутності повідомлення від Сторін про намір розірвати Даний Договір у період не менш, ніж за два тижні до закінчення терміну дії Договору, останній вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

Суд вважає, що позов підлягає  задоволенню, при цьому виходить  з наступних підстав:

           Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим договором, а також нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку  договір з будь-яких підстав недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129  Конституції України принципу диспозитивності  сторін суд не вправі  давати оцінку  договору на предмет  його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

            В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі  його  пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

       Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

       Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.                 

        Отримання  відповідачем товару за Договором поставки товару № 1091 від 22 квітня 2010 року підтверджується  товарно-транспортними накладними № 1302957 від 29.09.2010 року на суму 6816,65 грн., № 1302958 від 29.09.2010 року на суму 498,90 грн., № 1308102 від 06.10.2010 року на суму 3670,29 грн., № 1308103 від 06.10.2010 року на суму 285,48 грн., № 1308190 від 06.10.2010 року на суму 6276,88 грн., № 1308191 від 06.10.2010 року на суму 535,98 грн., № 1320997 від 21.10.2010 року на суму 2353,15 грн., № 1334379 від 05.11.2010 року на суму 2027,39 грн., № 1337114 від 09.11.2010 року на суму 342,24 грн., № 1337115 від 09.11.2010 року на суму 319,68 грн., № 1343155 від 16.11.2010 року на суму 679,48 грн., № 1343136 від 16.11.2010 року на суму 140,22 грн., № 1343362 від 16.11.2010 року на суму 3827,60 грн., № 1343363 від 16.11.2010 року на суму 340,38 грн., № 1362811 від 08.12.2010 року на суму 595,58 грн., № 1376544 від 23.12.2010 року на суму 953,55 грн., № 1376901 від 23.12.2010 року на суму 98,70 грн.

         Відповідачем не представлено доказів  виконання  своїх зобов'язань щодо оплати  Товару  за договором.

         Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.

         Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, він вправі заявити  свої вимоги у встановленому законом порядку.

         Сплата пені передбачена п. 5.2 Договору,  сплата штрафу передбачена п. 5.1 Договору, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

Інфляційні та річні передбачені  як умовами договору, так і  ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не стягувати інфляційні та річні суд також підстав не вбачає.

        При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Таким чином, стягненню з відповідача підлягають: 26 738,48 грн. боргу, 143,14 грн. 3 % річних, 158,63 грн. збитків від інфляції, 739, 58 грн. пені, 2312,67 грн. штрафу 10%  згідно наданих розрахунків.

       Вказані суми не перевищують суми, на стягнення яких позивач має право.

       При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на  винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд  цього рішення  за нововиявленими обставинами.

        Якщо  заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою  про  перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

        Згідно ч. 5 ст. 49  ГПК України судові витрати  відшкодовуються  позивачу відповідачем.

        Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

        Відповідно до  п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

        Постановою  Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою  236,00 грн.  

        Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 463 від 24 січня 2011 року на суму 300,94 грн. з державного мита, та платіжним дорученням №  464 від 24 січня 2011 року на суму  236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

       Необхідно також відмітити, що позивачем  надмірно сплачене  державне мито. Так, загальна сума позову складає: 30 092,5 грн., і державне мито в даному випадку повинно сплачуватись на суму: 300,93 грн. (1 % від 30 092,5 грн.), тоді як згідно платіжного доручення № 463 від 24 січня 2011 року судові витрати з державного мита сплачені позивачем на суму 300,94 грн.

       Таким чином, позивачем  надмірно сплачене державне мито в сумі 1 коп.

       Щодо повернення надмірно сплаченого державного мита позивач вправі звернутися з відповідною заявою відповідно до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50).

       Відповідно, відповідачем позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати з державного мита в сумі 300,93 грн.

       На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

              Позов задовольнити.

            Стягнути з Приватного підприємства «Нью-Фарма» (97020, с. Восход, Красногвардійський район АР Крим, вул. Ювілейна буд. 12, п/р № 26006001307258 у АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ідентифікаційний код: 32814265)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз 3-А; п/р № 26008900697017 в ДФ ПУМБ, МФО 305813, ідентифікаційний код: 21947206) 26 738,48 грн. боргу, 143,14 грн. 3 % річних, 158,63 грн. збитків від інфляції, 739, 58 грн. пені, 2312,67 грн. штрафу 10%, судові витрати з державного мита в сумі  300,93 грн., та  236,00 грн. судових  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.