Рішення

від 21.03.2011 по справі 222-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

222-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

21.03.2011Справа №5002-28/222-2011

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «ТТП-94» (69063, м. Запоріжжя, вул. Радянська, буд. 34).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ю – Ай – Ті  Крим» (95006, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса/Льва Толстого, буд. 36/12, кв. 4).

Про стягнення 45 465,76 грн.

                                                                                                        Суддя С.О. Лукачов

                                                              представники:

Від позивача – не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – Лейсле І.В. – директор.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ТТП-94» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ю-Ай-Ті Крим» про стягнення грошових коштів у розмірі 45 465,76 грн.

        Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань  по своєчасній оплаті товару.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте в судовому засіданні проти позову не заперечував та позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України та оголошувалася перерва.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд –

                                                                ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

09 вересня 2010 р. відповідачем було отримано оферту від позивача  у вигляді накладної № 124 (а.с. 7)  та рахунку № 339 (а.с. 8), з пропозицією продажу кондиціонерів у кількості 28 штук на загальну суму 45 465,76 грн.

16 вересня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «ТТП-94» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Ю – Ай – Ті - Крим» (Покупець) був укладений договір поставки (а.с.10). Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити побутову техніку згідно рахунку № 339, а покупець зобов'язується оплатити товар на умовах, відповідно даного договору. Сума договору визначається в гривнях і складає 45 465,75 грн.

Відповідно до довіреності серії ЯЕЮ № 731524 від 16.09.2010 р. (а. с. 9)  відповідачем було прийнято товар, який зазначений у накладній № 124.

Виходячи з приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Зважаючи на викладене та відсутністю з боку відповідача заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів у сумі 45 465,76 грн. підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 21.03.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 24.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                     ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ю – Ай – Ті  Крим» (95006, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса/Льва Толстого, буд. 36/12, кв. 4, код ЄДРПОУ 30448447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «ТТП-94» (69063, м. Запоріжжя, вул. Радянська, буд. 34, код ЄДРПОУ 22135367) грошові кошти у розмірі 45 465,76 грн., державне мито у розмірі 455,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.