Ухвала

від 30.03.2011 по справі 116-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

116-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301     

УХВАЛА

30.03.2011Справа №5002-16/116-2011

За заявою  кредитора  Управління ПФУ в Центральному районі  м. Сімферополя АР Крим (95013, м.  Сімферополь, вул.. Дм. Ульянова, 10, ідентифікаційний  код 22300458

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит» (95000, м. Сімферополь, вул.. Соколина, 24А,  ідентифікаційний код 32874413)

Про визнання банкрутом

          Суддя ГС АР Крим  М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора –   не з'явився

Від боржника – не з'явився

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства – не з'явився

   Обставини справи: Кредитор - Управління ПФУ в Центральному районі  м. Сімферополя АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим  з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит» у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою ГС АР Крим від 14.01.2011 р було  порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість, в тому числі фінансові  санкції в сумі 2080,19 грн.,  та з листопада  2009 р. боржником не надається звітність, а також боржник не звітує перед податковими органами  з листопада 2009р.

04 лютого 2011 року на адресу суду від  ПАТ «Укрсиббанк» надійшла копія юридичної справи боржника, а також виписка по рахункам боржника. Вказані документи були залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалами ГС АР Крим  від 01.02.2011р., від 15.02.2011р, від 01.03.2011р, від 16.03.2011р. підготовче засідання  відкладалось в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України для надання кредитором та боржником необхідних для розгляду справи документів.

Представник кредитора у судове засідання  30.03.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час  та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Боржник у судове засідання 30.03.0211р. не з'явився,   про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази,  додатково надані документи,  суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит» зареєстровано виконкомом Сімферопольської міської ради 22.05.2008р.  і знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 15-04-4372)

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість з фінансових санкцій перед пенсійним фондом  у  сумі 2080,19 грн. та не надає  звітність у встановлені законом строки.

Для ініціювання справи про банкрутство боржника за спрощеною процедурою кредитор вказує на ненадання  податкової звітності більше року, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Сімферополь    вих.. № 296/9/28-4 від 12.01.2011р., відповідно до якої  остання звітність боржником була здана  за листопад 2009 року (а.с.61), та  ненадання  боржником  звітності до УПФУ з листопада  2009 року, на що йде посилання у тексті заяви про порушення справи про банкрутство та наявністю боргу у сумі 2080,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором заявлені грошові вимоги  до боржника у сумі 2080,19 грн., які  виникли на підставі рішень про застосування фінансових санкцій № 1234 від 02.09.2010р.   у сумі 2,85 грн. та   № 593 від 14.07.2010р. у сумі 921,15 грн. (а.с.12,13)

Також, боржнику  були виставлені вимоги  від 08.01.2011р. та від 04.02.2011р.  на суму 1156,19 грн.

Вказані вимоги  були  направлені на адресу боржника, отримані уповноваженим представником товариства, про що свідчить підпис у поштових повідомленнях (а.с.9,10).

Постановою ВДВС  Центрального МУЮ від 02.09.2010р.  було відкрито виконавче провадження  щодо примусового стягнення суми у розмірі 925,15 грн.

Іншої інформації стосовно цього відкритого виконавчого провадження ініціюючим кредитором надано не було.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства у зв'язку з наступним.

Так, стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відтак, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з ненаданням боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

При цьому, суд зазначає, що зазначеною спеціальною нормою права законодавець виключив мінімальний розмір грошових вимог боржника та трьохмісячний строк невиконання грошових зобов'язань, які регламентовані ч. 3 ст. 6 Закону. Разом з тим, вимоги щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою відповідно до приписів статей 1, 6 Закону не виключено як особливість провадження за ст. 52 Закону.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 10.02.2004 р. у справі N 02-2-24/12673, від 17.02.2004 р. у справі N 02-2-24/12669, від 28.10.2003 р. у справі N 02-2-24/6373, у справі № Б-24/68 від 18.05.2010р.

Дослідивши правову природу   заявлених грошових вимог, суд встановив, що вони не є  грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.  До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів регулювався  Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181) (у редакції на момент прийнятті рішень про застосування фінансових санкцій), який, відповідно до ч. 1 преамбули Закону, є спеціальним законом з питань оподаткування, і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону №2181, під штрафною санкцією (штрафом)  визнається плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Податковий кодекс України дає  поняття  штрафної санкції, згідно з яким це  плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.265 ст.14)

Проте,  заявлені кредитором грошові вимоги  складаються із штрафних  санкцій (рішення № 593  від 14.07.2010р., № 1234 від 02.09.2010р.) ( а.с.12,13).

При цьому, грошові вимоги у сумі 1156,19 грн. не мають ознак безспірності, оскільки не підтверджуються виконавчими документами.

А  лише  ознака як неподання звітності може слугувати  підставою для порушення справи про банкрутство у випадку, якщо ініціюючим кредитором виступає орган податкової служби.

Отже, ненадання звітності тривалий час  без наявності грошових вимог до боржника не може бути однією  підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та введення подальшої процедури  банкрутства,  а може бути  підставою для припинення підприємницької діяльності  не пов'язаної з її банкрутством.

Враховуючи те, що  визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення законодавства щодо обов'язкової сплати платежів, а тому  такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

У зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для порушення справи про банкрутство боржника.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові  від 07.10.2009р. у справі № 04-05/27-25-8б.

При прийнятті вказаного рішення суд також керувався листом Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.11 р. за № 5038-3439.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 1,  52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86  Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Провадження у справі №5002-16/116-2011 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит» (95000, м. Сімферополь, вул.. Соколина, 24А,  ідентифікаційний код 32874413) банкрутом припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.