Рішення

від 04.04.2011 по справі 477-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

477-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.04.2011Справа №5002-17/477-2011

За позовом   Управління житлово-комунального господарства Алуштинської міської ради

До відповідача  Приватного підприємства «Будівельної компанії «САВОЙ»

про стягнення  неустойки в розмірі 9 459,22 грн.

                                                Суддя В.І. Гайворонський      

                П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача –  не з'явився

Сутність спору: Позивач  згідно з позовом просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 9459,22 грн., у зв'язку з порушенням строків виконання робіт за Договором № 5 від 30.07.2010 року.

       Відповідач відзив на позовну заяву не представив,  в останнє судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, а також керівник повідомлений під підпис у попередньому засіданні суду.

      Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

       По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

       Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

         Згідно Договору № 5 від 30.07.2010 року Замовник (Управління житлово-комунального господарства Алуштинської міської ради) доручає, а Генпідрядник (Приватне підприємство «будівельна компанія «САВОЙ») забезпечує у відповідності з проектною документацією виконання робіт по об'єкту «Реконструкція будинку культури під Будинок творчості» (п.1).

        При цьому, ч. 2 п. 38 Договору передбачено, що  заявник надає  Генпідряднику аванс на придбання будівельних матеріалів та конструкцій в сумі 550 000 грн. строком на три місяці. При закінченні указаного строку невикористана сума авансу повертається Замовнику.

         П. 50 Договору передбачено, що за порушення строків використання  авансових коштів Генпідрядник несе відповідальність в розмірі, який вираховується сумою простроченого платежу, визначеної з врахуванням офіційного рівня інфляції, із розрахунків облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується неустойка, збільшена в 1,5 рази за кожен день прострочки.

         Сплата позивачем  відповідачеві  авансу підтверджується Платіжними дорученнями № 4 від 28 липня 2010 року на суму 110 000,00 грн., № 5 від 28 липня 2010 року на суму 110 000,00 грн., № 6 від 28 липня 2010 року на суму 110 000,00 грн.,  №7 від 28 липня 2010 року  на суму 110 000,00 грн., № 8 від 28 липня 2010 року на суму 110 000,00 грн.,  

         Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

          Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим  договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі  давати оцінку  договорам на предмет  їх  невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

        Згідно ч. 2 ст. 38 договору прострочка щодо повернення невикористаних коштів авансу починається  з 29.10.2010 року.

        Так, повні три місяці складає строк з 29.07.2010 року по 28.10.2010 року.

        Згідно ч. 2 ст. 38 договору повернення коштів ставиться  в залежність від настання події -  закінчення тримісячного строку, що передбачене ст. 251 ЦК України.

        Відповідачем не надано доказів того, що в цей період ним були використані будь-які кошти.

        Згідно ст. 641 ЦК України саме відповідач повинен доказати відсутність своєї вини.

         Оскільки відповідачем не надані докази щодо заперечень, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.   

         Таким чином,  неустойка  підлягає стягненню.

         Однак, суд вбачає  помилку в розрахунку позивача.

         Так, позивачем невірно розрахована неустойка за період з 24.11.2010 року по 20.12.2010 року.

         Так, позивач розраховує суму неустойки за вищезазначений період за 28 днів, тоді як необхідно  проводити розрахунок за 27 днів, оскільки період з 24.11.2010 року по 20.12.2010 року складає 27 днів.

        Таким чином, неустойка за період з      24.11.2010 року по 20.12.2010 року складає 4729,62 грн. (550000:365:100Х7,75Х1.5Х27= 4729,62  грн.)

        Таким чином, за період, вказаний позивачем неустойка може бути стягнута в сумі   9284,05  грн.       

         При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не повинен з власної ініціативи стягувати  суму неустойки за  більший період, ніж той, яким позивач обґрунтовує позов.

         Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу позову  лише до  початку розгляду справи по суті.

          Більш того, стягнення неустойки за інший період буде грубим порушенням прав відповідача, який вправі знати про підстави позову та заперечувати щодо них.

         Також необхідно відмітити, що суд не повинен стягувати суми більші, ніж сам позивач визначив до стягнення за вказані періоди.

         При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги  законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню лише в частині суми 9284,05 грн., яка, відповідно підлягає стягненню.

         Якщо неустойка буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою  про  перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

         Також, якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення  за нововиявленими обставинами.

        Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню  відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

       Судові витрати позивача підтверджуються  платіжним дорученням  № 86 від 28 січня 2011 року з державного мита на суму  102,00 грн.; та платіжним дорученням №   88 від 28 січня 2011 року на суму  236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  (17Х6=102 грн.).

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

      Постановою  Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.  

      Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та  складають  по державному миту у сумі  100,11  грн. (стягнута сума помножена на суму підлягаючу  сплаті  державного мита та поділено на заявлену суму позову, а саме: (9284,05Х102:9459,22 =  100,11 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 231,63  грн. (стягнута сума помножена  на  236, та поділено на заявлену суму позову, а саме:  ( 9284,05 Х236: 9459,22 =  231,63 грн.));

      На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                   ВИРІШІВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна компанія «САВОЙ» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська 25; ідентифікаційний код: 31446676) на користь  Управління житлово-комунального господарства Алуштинської міської ради (98516, АР Крим, м. Алушта, майдан Радянський 1; р/р 35421001003308 в ГУ ГКУ в АР Крим м. Сімферополя, МФО 824026, ідентифікаційний код: 34496473)  неустойку в розмірі 9284,05 грн., судові витрати з державного мита в сумі 100,11  грн., та  231,63  грн. судових  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.       

        В частині стягнення  175,17  грн. неустойки – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.