Рішення

від 14.04.2011 по справі 5592-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5592-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2011Справа №5002-17/5592-2009

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід7»    

До відповідача   Виробничого об'єднання  «Крим»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору  ТОВ «ВЕСТЕР УКРАЇНА»

про стягнення  4 775 494,53 грн.

За зустрічним позовом  Виробничого об'єднання «Крим»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід7»    

про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 001\2009 від 13.04.2009 року, укладеним між  ТОВ «Захід-Схід7»  та  ТОВ «Вестер Україна», та визнання  недійсними Додаткових угод № 1 від 14.04.2009 року, № 2 від 30.04.2009 року, № 3 від 01.10.2009 року до Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13.04.2009 року, укладені між ТОВ «Захід-Схід7»  та  ТОВ «Вестер Україна»

                                                Суддя В.І. Гайворонський      

                П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Кобрін С.Б., Попкова Є.А., представники

Від відповідача –  Фролова О.О., представник

Сутність спору:  Згідно з позовом та заявою про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 4 775 494,53 грн., з яких: 4 204 456,60 грн. сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, де 3 850 000,00 грн. сума основного боргу  за Договором, 354 456,60 грн. сума грошових коштів, на яку знецінилась загальна сума боргу  відповідача перед позивачем внаслідок інфляції за весь час прострочення, 423 493,30 грн. сума пені за прострочення строків оплати за договором, 147 544,63 грн. 3 % річних за прострочення строків оплати за Договором  купівлі-продажу № 20/02/09 від 29 лютого 2009 року, укладеного між  Продавцем (ТОВ «Вестер Україна») та Покупцем (Виробничим об'єднанням «Крим»), право на стягнення за яким перейшло на підставі Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року, Новому кредитору (ТОВ «Вестер Україна»)   до Боржника (Виробничого об'єднання «Крим»).

            Відповідачем наданий зустрічний позов, згідно з яким  він  просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 001\2009 від 13.04.2009 року, укладений між  ТОВ «Захід-Схід7»  та  ТОВ «Вестер Україна», та визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 14.04.2009 року, № 2 від 30.04.2009 року, № 3 від 01.10.2009 року до договору про відступлення  права  вимоги № 001/2009 від 13.04.2009 року, укладені між ТОВ «Захід-Схід7»  та  ТОВ «Вестер Україна», у зв'язку з тим, що Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року  за своїм змістом є фактично договором факторингу, а  ТОВ «Захід-Схід7» не мав відповідного дозволу (ліцензії) на надання фінансових послуг, тобто, не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення цього договору.

           ТОВ «Захід-Схід7»  у  відзиві проти зустрічного позову заперечує, та вказує, що Договір купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року не містить положень, які б забороняли ТОВ «Вестер Україна» відступити  право вимоги до Виробного об'єднання  «Крим» за Договором  купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року третій особі.         Чинне законодавство України також не містить положень, які б забороняли ТОВ «Вестер Україна»  відступити право вимоги до ВО «Крим» за Договором купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року. Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України  правочин щодо заміни кредитора  у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на  підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.         Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. ТОВ «Захід-Схід7» не вважає договір про відступлення права вимоги договором факторингу.

         Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Вестер Україна» у відзиві вказує, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7»  законні, обґрунтовані, та повинні бути задоволені повністю.

         Позивач також просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно, що належить Виробничому об'єднанню «Крим», на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках Виробничого об'єднання  «Крим» в установах обслуговуючих банків,            заборонити відповідачу Виробничому об'єднанню «Крим» проводити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків для попередження ухилення від виконання судового рішення та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові та/чи/або будь-які інші витрати, та  заборонити здійснювати відчуження майна.

         Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

         Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом сторони, а не обов'язком.  

         По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

          Згідно Договору купівлі-продажу № 20/02/09 від 29 лютого 2009 року  Продавець (ТОВ «Вестер Україна») передає у власність Покупця (Виробничого об'єднання «Крим») торговельне обладнання, яке було у споживанні, в кількості і по цінам, указаним в п. 2.1 та 2.2 цього Договору, що іменується в подальшому «Товар», а  Покупець оплачує та приймає обумовлене обладнання (п.1.1).

          Згідно п. 2.1  Договору  загальна  вартість Товару (обладнання) за цим договором складає 7 700 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 540 000 грн., що еквівалентно вартості 1 000 000 доларів США в гривнях по курсу Національного банку України на день підписання договору.

          Згідно п. 2.3 Договору Сторони визнають  та згодні з тим, що у випадку, якщо на день  оплати обладнання за цим договором вартість долару  США в гривнях за курсом Національного банку України збільшиться, то ціна договору у відповідності з п. 2.1 цього Договору також збільшиться на величину, рівну  різності між вартістю долару США по курсу Національного банку України на день оплати та вартістю долару США по курсу Національного банку України на день підписання цього Договору.

          Згідно п. 3.1 договору оплата за обладнання прозводиться Покупцем в національній валюті України – гривні на умовах розстрочки платежу згідно п. 3.2 та 3.3 цього Договору.

          Згідно п.3.2 договору Покупець зобов'язується оплатити частину вартості обладнання в розмірі 3 850 000 грн., що еквівалентно 500 000 доларів США по курсу Національного банку України на день укладення цього договору, протягом 5-ти банківських днів.

          Згідно п. 3.3 договору Покупець вносить наступні платежі в гривнях в чотири етапи в наступні строки та в наступних розмірах.

         3.3.1 не пізніше 06 березня  2009 року – в розмірі  770 000,00 грн., що еквівалентно 100 000,00 грн. США по курсу Національного банку України на день оплати;

         3.3.2 не пізніше  30 березня 2009 року – в розмірі 1 026 664,10 грн., що еквівалентно 133 333 доларам США по курсу Національного  банку України на день оплати;

          3.3.3 не пізніше 30 квітня 2009 року – в розмірі 1 026 664,10 грн., що еквівалентно 133 333 доларам США по курсу Національного  банку України на день оплати;

          3.3.4 не пізніше 30 травня 2009 року – в розмірі 1 026 671,80 грн., що еквівалентно 133 334 доларам США по курсу Національного  банку України на день оплати;

          Згідно п. 3.4 Договору  розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця.

          Згідно п. 3.5 Договору моментом оплати вважається момент зарахування необхідної суми грошових коштів на поточний рахунок Продавця установою обслуговуючого банку.

          Згідно Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року Первісний кредитор (ТОВ «Вестер Україна») відступає на умовах, визначених у цьому Договорі, право вимоги до Боржника (Виробничого об'єднання «Крим») з виконання грошового  зобов'язання, яке виникло у Первісного кредитора на підставі Договору  купівлі-продажу № 20/02/09від 20 лютого 2009 року, що надалі за текстом іменується – «Основний договір», укладеним між Первісним кредитором та Боржником, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до Боржника з виконання грошового зобов'язання, яке виникло у Первісного кредитора за Основним Договором  (п.1.1).

          Згідно п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року  за цим договором Новий кредитор одержує замість Первісного кредитора право вимоги до Боржника з виконання грошового зобов'язання, яке виникло у Первісного кредитора на підставі Основного договору, яке належить Первісному кредитору на підставі Основного Договору.

          Згідно п. 1.3 договору грошове зобов'язання складає 3 352 329,32 грн., що на момент  укладання цього Договору  еквівалентно 435 367,44  доларів США за офіційною вартістю долара США, встановленою НБУ на день укладення цього Договору.

          Згідно п. 2.1 договору Новий кредитор компенсує Первісному кредитору грошове зобов'язання Боржника, яке виникло у Боржника перед Первісним Кредитором за

Основним договором в сумі 3 352 329,32 грн., що на момент укладення цього Договору еквівалентно 435 367,44 грн. за офіційною вартістю долара США, встановленою НБУ на день укладення цього Договору, право вимоги виконання якого відступлене Новому кредитору Первісним кредитором.

          Згідно п. 2.2 договору за взаємною згодою сторін (Первісного кредитора та Нового кредитора), Новий кредитор компенсує Первісному кредитору грошове зобов'язання Боржника, яке виникло у Боржника перед Первісним Кредитором за Основним договором, в сумі, визначеній у п. 2.1 цього Договору, протягом 10-ти календарних років з моменту на брання чинності цим договором.

          Згідно п. 3.2 Договору з моменту набрання чинності цим Договором у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора в сумі, зазначеній в п. 2.1 цього Договору.

          Згідно п. 1.1 Додаткової угоди № 1 від 14.04.2009 року до Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року Первісний кредитор відступає на умовах, визначених у цьому Договорі, право вимоги до боржника (Виробничого об'єднання «Крим») з виконання основного грошового зобов'язання, яке виникло у Первісного кредитора на підставі Договору купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року (Основний Договір), укладеного між Первісним кредитором та Боржником, у строки, визначені у Основному Договорі, а також право вимоги до Боржника з виконання похідного грошового зобов'язання, яке виникло у Первісного кредитора на підставі Основного договору, укладеного між Первісним  кредитором та Боржником, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до Боржника з виконання

основного та похідного грошових зобов'язань, які виникли у Первісного кредитора за Основним Договором.

          Згідно п. 1.3 Додаткової угоди № 1 від 14.04.2009 року до Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року основне грошове зобов'язання складає  3 352 329, 32 грн., що на момент укладення цього Договору еквівалентно 435 367,44 доларів США за офіційною вартістю долара  США, встановленого НБУ на день укладення цього Договору. Похідне грошове зобов'язання складає розмір пені, передбаченої Основним Договором за прострочення виконання основного грошового зобов'язання.

          Згідно п. 1. Додаткової угоди № 2 від 14.04.2009 року до Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору про відступлення права  вимоги № 001\2009 від 13.04.2009 року (Договір), та викласти п. 2.2 розділу 2 Договору у наступній редакції: «2.2 За взаємною згодою Сторін (Первісного кредитора та Нового кредитора), Новий кредитор компенсує Первісному кредитору основне та похідне грошові зобов'язання Боржника, які виникли у Боржника перед Первісним Кредитором за Основним договором, в сумах, визначених у п. 2.1 цього Договору, протягом одного календарного року з моменту набрання чинності цим Договором».

      Суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних підстав:

      Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

      Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

Отримання відповідачем торгового обладнання підтверджується Актом приймання-передачі торгового обладнання, та відповідачем не оспорюється, а також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року по справі № 5002-33/3428-2010.

       Сплата пені передбачена  Договором купівлі-продажу № 20/02/09 від 29 лютого 2009 року, та не стягувати пеню суд підстав не вбачає.

       Інфляційні та річні передбачені  ч. 2 ст. 625 ЦК України.

       Не стягувати інфляційні та річні суд підстав також не вбачає.

  Згідно ст. 514 ЦК України До нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов'язанні  в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Згідно  ст. 526 ЦК України права та обов'язки виникають не тільки із договору, але і з актів цивільного законодавства. Не приймати положення статті 514 ЦК України суд підстав не знаходить.

       Таким чином, стягненню підлягає згідно розрахунків 4 775 494,53 грн., із яких: 4 204 456,60 грн. – сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, де 3 850 000,00 грн. – сума основного боргу за Договором, 354 456,60 грн. – сума грошових коштів, на яку знецінилась  загальна сума боргу відповідача перед позивачем внаслідок інфляції за весь час прострочення; 423 493,30 грн. – сума пені за прострочення строків оплати за Договором; 147 544,63 грн. – 3% річних за прострочення строків оплати за Договором.

          При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги  з первісного позову законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

         Якщо  заборгованість буде сплачуватись в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

        Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення  за нововиявленими обставинами.

        Суд не вважає, що договір відступлення права вимоги є договором факторингу, у зв'язку з чим не вбачає також підстав для задоволення зустрічного позову.

        Згідно статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або Законом.

         Договір купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року не містить положень, які б забороняли ТОВ «Вестер Україна» відступити  право вимоги до Виробного об'єднання  «Крим» за Договором  купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року третій особі.

        Чинне законодавство України також не містить положень, які б забороняли ТОВ «Вестер Україна»  відступити право вимоги до ВО «Крим» за Договором купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року.

       Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

        Доказів виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року  Виробничим об єднанням  «Крим» суду  не надано.

        14 квітня 2009 року ТОВ «Вестер Україна»  направило Виробничому об'єднанню «Крим» повідомлення № 679 про те, що між ТОВ «Вестер Україна»  та ТОВ «Захід-Схід 7»  був укладений Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року, та просив виконати свої грошові зобов'язання.

         Актом приймання-передачі документів від 13 квітня 2009 року  ТОВ «Вестер Україна» передало ТОВ «Захід-Схід7»  документи, що підтверджують наявність грошових зобов'язань Виробничого об'єднання «Крим» перед ТОВ «Вестер Україна».

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року укладений сторонами на підставі положень 512-519 ЦК України.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Договір купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року не містить положень, які б забороняли Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» відступити право вимоги до Виробничого об'єднання «КРИМ» за Договором купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року третій особі.

Згідно статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У статті 514 ЦК України вказано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому необхідно відмітити, що виконання обов'язків по договору відступлення права вимоги не можуть вплинути на права боржника.

Якщо не виконуються  обов'язки за цим договором, ТОВ «ЗАХІД-СХІД 7»  чи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» вправі вимагати їх у примусовому порядку, якщо будуть вважати це необхідним.

Згідно статті 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Договір купівлі-продажу № 20/02/09 від 20 лютого 2009 року не пов'язаний нерозривно з особою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА».

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

14 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» направило Виробничому об'єднанню «КРИМ» повідомлення про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року, та просив виконувати грошові зобов‘язання, які виникли у Виробничого об'єднання «КРИМ» за Договором 20/02/09 від 20 лютого 2009 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7».

Крім того, аналогічний Лист № 003 від 14 квітня 2009 року з повідомленням Виробничого об'єднання «КРИМ» про укладення Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року був направлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» 14 квітня 2009 року на адресу Виробничого об'єднання «КРИМ».

У статті 517 ЦК України вказано, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

13 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» документи, що підтверджують наявність грошових зобов‘язань Виробничого об'єднання «КРИМ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА», про що 13 квітня 2009 року було складено та підписано Акт приймання-передачі документів що підтверджують наявність грошових зобов‘язань Виробничого об'єднання «КРИМ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА».

Відповідно до статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно визначення договору факторингу, яке наведене у статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто, договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року не містить положень:

-          про фінансування Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів;

-          про плату та її розмір за переведення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7».

Таким чином, відсутні правові підстави вважати Договір про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року факторинговим договором, оскільки істотні умови, притаманні договору факторингу не відповідають змісту та цілі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року.

Зокрема, за Договором про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому і відсутніми є підстави вважати, що метою укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-СХІД 7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕР УКРАЇНА» Договору про відступлення права вимоги № 001/2009 від 13 квітня 2009 року є отримання прибутку. А тому до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення глави 73 «Факторинг» Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року із змінами та доповненнями.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 05 березня 2009 року у господарській справі № 14/64, у Постанові Вищого господарського суду України від 05 березня 2009 року у господарській справі № 14/65, у Постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2009 року у господарській справі № 17/375, у Постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2009 року у господарській справі № 17/376, у Постанові Вищого господарського суду України від 28 січня 2010 року у господарській справі № 2/49-НМ, у Постанові Вищого господарського суду України від 08 липня 2010 року у господарській справі № 41/622, у Постанові Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2010 року у господарській справі № 13/103-10.

Також необхідно відмітити, що самі сторони не назвали договір про відступлення права вимоги договором факторингу, та норми ст.ст. 512-519 ЦК України не мають положень, на які посилається Виробниче об'єднання  «Крим» щодо вимог по зустрічному позову.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        При викладених обставинах посилання відповідача по первісному позову на те, що первісний позов не повинен задовольнятись у зв'язку з недійсністю договору про відступлення права вимоги не може бути прийняте до уваги.

        При цьому також необхідно відмітити, що суд не повинен розглядати інші підстави недійсності договору ніж ті, що вказані у зустрічному позові.

       Так, розгляд таких підстав буде грубим порушенням прав інших учасників процесу, які вправі знати про підстави позову та заперечувати щодо них.

        Розгляд таких підстав також буде суперечити закріпленому в ст. 129 Конституції України – Основному Закону Держави – принципу диспозитивності сторін.

        Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

       Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

        Таким  чином, з тієї підстави, якою позивач по зустрічному позову обгрунтовує свою позовну  вимогу, зустрічний позов задоволений бути не може, та, відповідно, договір про відступлення права  вимоги згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

        Клопотання позивача про  вжиття заходів по забезпеченню позову, суд відхиляє, оскільки сам позивач не вирішив – за рахунок чого він бажає забезпечити пози: за рахунок коштів чи за рахунок майна.

        Так, згідно ст. 67 ГПК України арешт може бути накладений або на майно, або на кошти, але не одночасно і на майно, і на кошти.

        Задоволення вимоги щодо заборони здійснювати відчуження майна по своїй суті  буде фактичним арештом майна.

        Вимоги щодо здійснення  будь-яких дій щодо руху коштів не є конкретною, та, ст. 67 ГПК не передбачена.

        Окрім цього, суд не вважає достатньо обгрунтованою думку позивача про те, що існують достатні підстави вважати, що кошти та майно відповідача зникнуть.

        Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України з первісного позову підлягають відшкодуванню  відповідачем  позивачу.

       Судові витрати позивача підтверджуються   квитанцією  № 11716.316.2 від 24.07.2009 року з державного мита на суму  25 500 грн.; та квитанцією № 11716.314.2 від 24.07.2009 року на суму  315,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі  17 грн.

       Необхідно також відмітити, що судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  повинні бути сплачено позивачем (з  первісного позову) на суму  236,00 грн., тоді як вони сплачені позивачем на суму   315,00 грн.  

       Якщо позивач сплатив судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в час, коли вони складали 315,00 грн., він вправі був у відповідний термін подати позов.

       Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою  236,00 грн.  

       Згідно штампу канцелярії суду позов подано 15.10.2009 року.

       Таким чином, відповідач з первісного позову повинен відшкодувати позивачу з первісного позову судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі  236,00 грн.

       Щодо повернення надмірно сплаченої суми судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач з первісного позову вправі звернутись із заявою згідно Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993 року № 15, зареєстровано в міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50).

       Підстав для відшкодування судових витрат по зустрічному позову не існує.

       На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                 ВИРІШІВ:

          Первісний позов задовольнити.

          Стягнути з  Виробничого об'єднання «Крим» (юридична адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська 4, ідентифікаційний код: 20665753; п/р 260012049 в ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» в м. Києві, МФО 38009; п/р 26008212130156 в ФВАТ Піреус  банк МКБ «КРД» в м. Сімферополь, МФО 384685; п/р 26002111130156 в ФВАТ Піреус банк МКБ «КРД» в м. Сімферополь, МФО 384685; п/р 2600716560 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в м. Сімферополь, МФО 324021; р/р 26008410195002 в Кримському РУ «Приватбанк» в м. Сімферополь, МФО 384436; п/р 26009410195001 в Кримському РУ «Приватбанк» в м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 48, офіс 708, п/р 26000060403361 у Філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» в м. Києві, МФО 320649, ідентифікаційний код: 36412290) грошові кошти в сумі 4 775 494,53 грн., із яких: 4 204 456,60 грн. – сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, де 3 850 000,00 грн. – сума основного боргу за Договором, 354 456,60 грн. – сума грошових коштів, на яку знецінилась  загальна сума боргу відповідача перед позивачем внаслідок інфляції за весь час прострочення; 423 493,30 грн. – сума пені за прострочення строків оплати за Договором; 147 544,63 грн. – 3% річних за прострочення строків оплати за Договором, судові витрати з державного мита в сумі  25 500  грн., та  236,00  грн. судових  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.       

          У зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.