Рішення

від 18.04.2011 по справі 608-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

608-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

18.04.2011Справа №5002-17/608-2011

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек»

До відповідача   Приватного підприємства «Влада»

про стягнення заборгованості за отриманий по договору поставки № 313 від 20.01.2009 року товар в сумі 3200,54 грн., штрафу в розмірі 20%від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу за період з 26.05.2010 року по 11.02.2011 року в сумі 740,05 грн.

                                                Суддя В.І. Гайворонський      

                П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –   не з'явився

Від відповідача –   Коритько В.Д., представник

Сутність спору: Позивач  згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий по Договору поставки № 313 від 20.01.2009 року товар в сумі 3200,54 грн., штрафу в розмірі 20%від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу за період з 26.05.2010 року по 11.02.2011 року в сумі 740,05 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 313 від 20.01.2009 року.

       Відповідач у відзиві позов визнав, та просить надати відстрочку на один місць.

       Згідно статті 84 ГПК в описовій частині  процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

       По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

       Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

         Згідно Договору  № 313 від 20.01.2009 року Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек») бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність Покупцю (ПП «Влада») протягом дії Договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. (п. 1.1).

         Згідно п. 3.3 Договору ціни на товар зазначаються в рахунку-фактурі або в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору.

        Згідно п. 3.5 договору розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, про що Покупцем робиться відмітка у видатковій  накладній. Якщо дата отримання товару не вказана Покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

         Згідно п. 3.6 договору оплата поставлених товарів проводиться Покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах, зазначених в пункті 3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок Постачальника.

         Згідно п. 7.2 договору за прострочення платежу понад 30-ть календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексі інфляції згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострочення на 18 %  річних від простроченої суми.

         Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

          Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим  договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі  давати оцінку  договорам на предмет  їх  невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

Отримання товару підтверджується    видатковими накладними № ХА-0042865/1 від 09 квітня 2010 року на суму 1586,65 грн., № ХА-0046144/3 від 16 квітня 2010 року на суму 688,61 грн., № ХА-0049344/1 від 23 квітня 2010 року на суму 930,23 грн., № ХА-0053690\2 від 06 травня 2010 року на суму 228,00 грн., № ХА-0056654/1 від 14 травня 2010 року на суму 35,85 грн.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

        Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом  їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

        Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

        Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

        Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

         Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.   

         Таким чином, борг підлягає стягненню в сумі  3200,54 грн.

         Штраф передбачений п. 7.2 договору, та не стягувати його суд підстав не знаходить.

         Таким чином, штраф підлягає стягненню згідно розрахунку в сумі 740,05 грн.

   Більш того, позовні вимоги  відповідачем визнані.

   Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов'язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач  вимоги  визнає.

         Якщо заборгованість буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

        Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на  винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд  цього рішення  за нововиявленими обставинами.

        При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Клопотання відповідача про надання відстрочки судом відхиляється, оскільки позивач проти надання відстрочки не обгрунтував, та відповідач достатнім чином необхідність надання відстрочки, та не надав відповідних доказів.

        Окрім цього, згідно ст. 83 ГПК України надання відстрочки є правом суду.

        Не надаючи у даному випадку відстрочку, використовуючи своє право, суд процесуального законодавства не порушує. Використання права не може вважатись порушенням.

        Згідно ч. 5 ст. 49  ГПК України судові витрати  відшкодовуються  позивачу відповідачем.

       Судові витрати позивача підтверджуються  платіжним дорученням  № 25191 від 11 лютого 2011 року з державного мита на суму  102,00 грн.; та платіжним дорученням №   25192 від 11 лютого 2011 року на суму  236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  (17Х6=102 грн.).

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

      На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                   ВИРІШІВ:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з  Приватного підприємства «Влада» (юридична адреса: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К . Маркса 69; поштова адреса: 95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова 73; п/р № 2600833587201 у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» м. Київ, МФО 300120, ідентифікаційний код: 32502982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (юридична адреса: 61140, м. Харків, пр. Гагаріна 48, кв. 47; фактична адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова 46, п/р 26005020014232 а ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ідентифікаційний код: 21194014)  заборгованість за отриманий по договору поставки № 313 від 20.01.2009 року товар в сумі 3200,54 грн., штраф в розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу за період з 26.05.2010 року по 11.02.2011 року в сумі 740,05 грн., судові витрати з державного мита в сумі  102,00 грн., та 236,00 грн. судових  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.               

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.