Ухвала

від 21.04.2011 по справі 5968-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5968-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

УХВАЛА

21.04.2011Справа №5002-17/5968-2009

За позовом Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Бахчисарайський професійний будівельний ліцей»

До відповідача Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради

про стягнення 99 785,17 грн.

По скарзі Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради

До Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції

скарга на дії відділу Державної виконавчої служби

                                                         ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача  -   не з'явився

Від  відповідача -   не з'явився

Від  Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції – не з'явився

         Сутність спору:  Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 99 785,17 грн., по Типовому договору № 1 про надання послуг по централізованому опалюванню від 01 серпня 2007 року.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 02.02.2010 року позов задоволено з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа»  Бахчисарайської міської ради (98400, м. Бахчисарай, вул. Грузінова 65; ЗКПО 22245512, р/р 26006472191512 в АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010) на користь Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Бахчисарайський професійний будівельний ліцей» (98400, м. Бахчисарай, вул. Радянська 11, р/р 35419001001356 в УДК в Бахчисарайському районі ГУ ДКУ в АРК, ідентифікаційний код 02545175) стягнуто 99 785,17 грн. боргу, 997,85 грн. судових витрат з державного мита, та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищезазначеного рішення 23.02 2010 року видано відповідний наказ.                      

Від Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції, згідно з якою заявник просить визнати дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ в АР Крим при виконанні наказу Господарського суду від 23.02.2010 по справі № 2-17/5968-09 про стягнення на користь Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Бахчисарайський професійний будівельний ліцей» заборгованості в сумі 100919,02 грн. незаконним, та відмінити постанову від 07.02.2011 року про стягнення з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради виконавчого збору в розмірі 10091,90 грн.

 Скарга  відноситься до виконання  рішення  по справі  № 2-17/5968-2009.

        Виконання рішення  згідно Господарсько-процесуального Кодексу України (розділ ХІV)  є  стадією господарського процесу.

        Таким чином, стороною подана скарга, яка підлягає  розгляду в справі   №  2-17/421-2010, що відповідає практиці розгляду  аналогічних питань ВГСУ (постанова від 22.06.2006 року по справі № 2-5/14258-2005).

 Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції  у відзиві  на скаргу вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена правомірно, та відміні не підлягає.

        Суд вважає, що скарга Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

       Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

          Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

        Постановою Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції  від 28.01.2011 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу: наказу № 2-17/5968-09.

        Сам боржник надав документи про отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та сам вказує про те, що добровільно її не виконав.

        Необхідно також відмітити, що згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час прийняття спірної постанови) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

        Постановою Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 07.02.2011 року постановлено стягнути з боржника БКУП «Міськтепломережа» виконавчий збір в розмірі 10091,90 грн., у зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документу (наказу) в добровільному порядку.

        У вказаній постанові  боржникові пропонується сплатити виконавчий збір.

         На теперішній час виконавчій збір не стягнутий, та у скарзі мова  не йде про те, що він стягнутий.

         Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на дату прийняття постанови)  державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого  документа  виносить  постанову  про  відкриття виконавчого   провадження.   В   постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати  семи  днів,  а  рішень  про  примусове  виселення  - п'ятнадцяти днів,  та попереджає боржника про примусове  виконання рішення  після  закінчення  встановленого  строку  зі стягненням з нього  виконавчого  збору  і  витрат,  пов'язаних  з  провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

          Згідно з ч. 1 ст. 46  Закону України «Про виконавче провадження»  (в редакції  на дату прийняття постанови) У   разі   невиконання  рішення  у  строк,  установлений  для добровільного  його  виконання,  з  боржника постановою державного виконавця,  яка  затверджується  начальником  відповідного  органу державної    виконавчої    служби,    якому    він   безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від  фактично  стягненої  суми  або  вартості  майна боржника, яке передане  стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення   немайнового   характеру   в   строк,   встановлений  для добровільного  його  виконання, з боржника після повного виконання рішення  в тому  ж  порядку  стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина  і  в  розмірі  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян  - з боржника - юридичної особи.

         Таким чином, законодавчо встановлено, що виконавчий збір стягується у процентах від фактично стягненої суми, законодавством  України не передбачено та не врегульовано іншого способу стягнення виконавчого збору, окрім того, що зазначено в Закону України «Про виконавче провадження».

          Таким чином, оскільки рішення суду  в добровільному порядку виконане не було, тому дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції стосовно винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.02.2011 є законною та відповідає вимогам чинного законодавства.                     

          Аналогічна правова позиція міститься в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду  від 05 серпня 2010 року по справі № 2-14/719-2005, та в постанові Вищого господарського суду України від 29.01.09 у справі № 26/397.

         Щодо посилання боржника на мораторій по сплаті боргу необхідно відмітити, що  борг складається  з  надмірно сплачених, тобто,  таких  коштів, що  безпідставно знаходяться у боржника.

          Також необхідно відмітити, що на цей час виконавчий збір з боржника не стягнутий, та скарга не обґрунтовується тим, що  він стягнутий в порушення мораторію.                    

          Окрім цього, скарга не конкретна.

          Так, заявником скарги не вказано, які конкретні дії по виконанню наказу необхідно визнати незаконними.

          Неконкретна вимога не може бути задоволена.

          Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України заявник вправі змінити предмет або підставу  заяви  лише до  початку розгляду  заяви  по суті.

          При цьому необхідно відмітити, що суд, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України – основного Закону Держави, принципу диспозитивності сторін не вправі з власної ініціативи обгунтовувати та  змінювати  вимоги заявника.

         Більш того, зміна та обґрунтування  відповідних підстав та вимог за ініціативою суду буде грубим порушенням Конституції України, та інтересів ВДВС, оскільки орган стягнення вправі знати про  підстави та вимоги по скарзі, та заперечувати щодо них.

Окрім цього, вимогою боржника є відміна постанови від 07.02.2011 року про стягнення з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради виконавчого збору в розмірі 10091,90 грн.

        Згідно ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

          Згідно інформаційного листа Вищого  Господарського  Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у вимозі, що також відповідає практиці  розгляду аналогічних  питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

          Згідно статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

          Тобто, вимозі про скасування повинна передувати вимога про визнання акту незаконним.

          Однак, вимога про визнання акту незаконним  у скарзі відсутня.

           Таким чином, підстав для скасування відповідного акту не існує.

           Окрім цього, частиною  2 статі 36 ГПК України передбачено, що  письмові докази подаються в оригіналі  або в належним чином засвідченій копії.

         Однак,  додані до скарги  копії документів, якими  скарга обґрунтовується, не засвідчені.

          Так, на копіях документів, доданих до скарги відсутнє прізвище та  посада особи, яка засвідчила копії.

          Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

          При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, на копіях не вказана, суд не має права припускати таку особу.

        При цьому необхідно відмітити, що суд не є нотаріусом, та не повинен засвідчувати за сторону її докази, які згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України повинна засвідчувати сама сторона.

         Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

         Копії, надані Відділом державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції  також не можуть  бути прийняті до уваги, оскільки на них відсутній запис про те, що вони вірні (відповідають оригіналу).

         Таким чином, відповідних доказів для задоволення скарги не існує.

         Таким чином, існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для  відмови в задоволенні  скарги.

   По справі проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.      

   На підставі вищевикладеного, а  також керуючись ст. ст. 86, 121-2  ГПК України, суд, -

                                                    УХВАЛИВ:

                                 В задоволенні скарги  відмовити повністю.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.