Рішення

від 04.05.2011 по справі 1387-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1387-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

04.05.2011Справа №5002-19/1387-2011

За позовом – Заступника прокурора м.Сімферополя, АР Крим, м.Сімферополь в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача - Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради, АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача - Приватного підприємства «Ліойл», м.Київ

про визнання недійсним договору

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Прокурор – Коноваленко А.В. – посвідчення №10133

Від позивача – не з'явився

Від відповідачів - не з'явились

Суть спору: Заступник прокурора м.Сімферополя звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради з позовом до відповідачів Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради, Приватного підприємства «Ліойл», згідно якої просить суд визнати недійсним укладений між Приватним підприємством «Ліойл» та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром договір від 01.05.2010 р. про спільне співробітництво, а також просить стягнути судові витрати.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Позивач та відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, відповідачі не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання прокурора, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами та прокурором не заявлялося.

Прокурору роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, суд –

В С Т А Н О В И В :

01.05.2010 р. між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (Сторона - 1) та Приватним підприємством «Ліойл» (Сторона - 2) укладено договір про спільне співробітництво (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.1 Договору Сторони домовились про організацію спільного співробітництва в сфері благоустрою та розвитку інфраструктури на займаній Стороною – 1 території для досягнення наступних цілей:

-          поліпшення екологічного стану на займаній Сторонами території;

-          поліпшення Стороною – 2 якості послуг, надаваємих відвідувачами Сторони – 1;

-          посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних точок;

-          розвиток інфраструктури території займаної Сторонами;

-          організація робіт з благоустрою території займаної Сторонами.

Правовою підставою для визнання спірного договору недійсним прокурор та позивач визначають ту обставину, що фактично, укладеною угодою Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром надано Приватному підприємству «Ліойл» чітко визначене місце на території парку, на території якого розміщуються об'єкти для здійснення підприємницької діяльності Приватним підприємством «Ліойл». Також прокурор зазначив, що укладений відповідачами спірний договір  фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договір найму (оренди) земельної ділянки за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV із змінами і доповненнями) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким  чином, виходячи з вказаних норм закону, недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, яка відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, не суперечить Цивільному кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV із змінами і доповненнями), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), відповідно до якої  договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), кожна сторона повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно з відповідачів до Державного бюджету України відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) суд –

В И Р І Ш И В :

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Визнати недійсним укладений між Приватним підприємством «Ліойл» (м.Київ, пр.Палладіна, 44; ідентифікаційний код 30107887) та Сімферопольським дитячим оздоровчо – екологічним центром Сімферопольської міської ради (м.Сімферополь, пр.Кірова, 51; ідентифікаційний код 13779485) договір про спільне співробітництво від 01.05.2010 р.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Ліойл» (м.Київ, пр.Палладіна, 44; ідентифікаційний код 30107887) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

·          Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру Сімферопольської міської ради (м.Сімферополь, пр.Кірова, 51; ідентифікаційний код 13779485) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Ліойл» (м.Київ, пр.Палладіна, 44; ідентифікаційний код 30107887) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо – екологічного центру Сімферопольської міської ради (м.Сімферополь, пр.Кірова, 51; ідентифікаційний код 13779485) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 10.05.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.