Рішення

від 16.05.2011 по справі 607-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

607-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303     

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2011Справа №5002-17/607-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КрузБудСервіс»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіт-Інвест-Строй»

про стягнення 77 615,19 грн. основного боргу

                                                Суддя В.І. Гайворонський      

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Гончаренко О.Л., представник

Від відповідача – Коркушко О.М., представник, Гулькою А.М., директор

Сутність спору: Позивач  згідно з позовом та уточненням просить стягнути з відповідача 77 615,19 грн. основного боргу , у зв'язку з несплатою за отриманий товар.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.2004 року по справі № 2-17/896-2002), та інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідач заявив про визнання позову в розмірі основного боргу в сумі 77 615,19 грн.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіт-Інвест-Строй» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КрузБудСервіс» отримано майно  згідно накладної № 1 від 07.08.2008 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБК № 572943.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Вартість товару сторони визначили у накладній.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А частиною 2 цієї статті встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Претензіями від 03.02.2009 року № 5; 29.04.2009 року № 15 та вимогою від 28.10.2010року позивач просить відповідача оплатити вартість товару.

Однако доказів оплати товару відповідачем не надане.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази не надані до матеріалів справи до прийняття рішення, не існує підстав їх залучати до справи після прийняття рішення.

Необхідно також відмітити, що уточнені позовні вимоги відповідачем визнані.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов'язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Якщо відповідач сплатить заборгованість , це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства не порушує.

У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та складають з державного мита в сумі 102,00 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до  п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.  

Позивачем згідно платіжного доручення № 412 від 18 червня 2010 року сплачене державне мито на суму 817,29 грн. та згідно платіжного доручення № 413 від 18 червня 2010 року сплачено 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 49 ГРК України підлягає відшкодуванню позивачу державне мито в сумі 776,15 грн. (1% від стягненої) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Щодо повернення надмірно сплаченого державного мита позивач вправі звернутися з відповідною заявою згідно Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993 року № 15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 78,82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіт-Інвест-Строй» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська 31, р/р 260061381801 в СФ АТ «Банк «Фінанси та кредит», ідентифікаційний номер: 35052948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КрузБудСервіс» (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе8, корп. 59/4, р/р 2600001010914 в ХФВАТ «Кредо банк», ідентифікаційний код: 35870266) 77 615,19 грн. основного боргу, судові витрати з державного мита в сумі 776,15 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення оформлене та

підписане повному обсязі

20.05.2011 року

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.